Справа № 738/699/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/690/25
Категорія - ч. 4 ст. 408 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62024100150000476 від 01.05.2024, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2025 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Воронівці Хмільницького району Вінницької області, громадянинаУкраїни, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, військовослужбовця, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 4 ст. 408 КК України,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 109, частиною третьою статті 109, частиною четвертою статті 408 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 109 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 3 ст. 109 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі статті 70 КК України, шляхом часткового складання призначених основних покарань, визначено ОСОБА_8 основне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень - у виді позбавлення волі на строк 6 років та до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, приєднано додаткове покарання, призначене за кримінальні правопорушення, передбачені частиною другою статті 109 КК України, частиною третьою статті 109 КК України - у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 постановлено обчислювати з часу його затримання - з 17 лютого 2025 року.
Продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов'язані із залученням експертів у сумі 28 652,40 грн.
Питання про долю речових доказів і документів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення при наступних обставинах.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Президент України видав Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, який був затверджений Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з чим на території України почав діяти воєнний стан.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 123-ОС від 20 лютого 2023 року військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_8 зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 245-ОС від 20 лютого 2024 року призначений молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії - кухарем відділення забезпечення третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації в АДРЕСА_3 ).
Під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_8 відповідно до положень Військової присяги та вимог статтей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
У свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_8 , грубо порушуючи встановлений у Державній прикордонній службі України порядок проходження військової служби, 16 квітня 2024 року в порушення вимог статтей 17, 65 Конституції України, пунктів 1, 2 статті 1, пункту 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, припинив виконувати обов'язки військової служби та достовірно знаючи про те, що він зобов'язаний проходити військову службу в Державній прикордонній службі України і маючи реальну можливість для цього, діючи з прямим умислом, з метою ухилитися від проходження військової служби взагалі, незаконно припинив виконувати конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в селі Данилівка Менської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області.
17 лютого 2025 року старший солдат ОСОБА_8 затриманий в порядку статті 191 КПК України.
Так, військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 старший солдат ОСОБА_8 з 16 квітня 2024 року до моменту затримання 17 лютого 2025 року не вжив заходів щодо повернення на службу та продовження виконання обов'язків військової служби та за наявності можливості для цього не заявив про себе правоохоронним органам України, проводячи час на власний розсуд, ухиляючись від проходження військової служби.
Також, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 старший солдат ОСОБА_8 , у період часу з 16 квітня 2024 року до 13 години 53 хвилини 11 січня 2025 року, перебуваючи у невстановленому місці, використовуючи мобільний термінал «OnePlus», модель «DN2103», серійний номер XG4TLB6H7P9L9LLF, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , за допомогою особистого каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в соціальному медійному застосунку «Тік-Ток», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно опублікував завчасно виготовлений відео-ролик під найменуванням: «Почуйте народ» та, зробивши його доступним необмеженій кількості підписників вищевказаного каналу (7161 спостерігачам), серед іншого повідомив: «Може вже пора одуматися і треба якось об'єднуватись, щось робити. Потому шо кожен думає, що це не станеться. Да ні хріна. Ви ж бачите, що робиться, що вони внутрі держави знищують людей, що мало випадків там шию зламали, там вбили, там ще щось. І нікому нічого немає. Якщо ми не об'єднаємося народ, це буде дуже печально. Я вам пропоную нормальний варіант. І ще є варіант взагалі по красоті - Як знести владу взагалі! Навіть не треба нічого робити, просто треба єдність і всьо…».
Згідно з висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 13 березня 2025 року № СЕ-19/125-25/2743-ЛД вказані висловлювання спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.
Також, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 старший солдат ОСОБА_8 , у період часу з 21 години 59 хвилини 19 січня 2025 року до 11 години 44 хвилини 05 лютого 2025 року, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи мобільний термінал «OnePlus», модель «DN2103», серійний номер XG4TLB6H7P9L9LLF, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , за допомогою особистого каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в соціальному медійному застосунку «Тік-Ток», усвідомлюючи протиправний характер власних дій, умисно, повторно опублікував завчасно виготовлений відео-ролик під найменуванням: «Рознос структур» та, зробивши його доступним необмеженій кількості підписників вищезазначеної вищевказаного каналу (7161 спостерігачам), серед іншого повідомив: «… І дай Бог, щоб вона була, Господи, почуй мене і зроби шо б так було. Хлопці, взяли і просто повернулися. Не прийшли в Київ, а просто повернулися, і дойшла інформація, що хлопці, хлопці збираються на Київ.»; «Але я вам скажу, я вас просто обламаю жостко, армія сюди ще не дійде, як вам всім буде хана всім, то стільки народу, стільки вже сидять на фокусі людей, озброєних, і чекають команди просто, це буде все одно, це буде не ізбежно, Потому шо ви пазорнікі, це на вашій совісті ця війна.»; «ЗСУ короче, я говорю вам так, народу тьма просто на фокусі, ну всі бояться із за того, шо потрібна підтримка армії. Хлопці, які в тилу може, давайте щось робити? Я маю на увазі ті, які там погранці зараз є в тилу, там треошніки хтось є в тилу по любому є, не гарячих точках хлопці. Може давайте щось робити? Тримайтесь.»; «Я вам говорю, лічно я тільки скільки народу скільки має, маякну, всьо, стільки народу підніметься. Тільки в мене одного яка армія? Армія вже на фокусі. Ви просто пойміте почнеться таке і вже пора йому понімаєте, шо б воно було, пора! Українців просто знищують нашими ж руками, наша оця нечисть вона нас знищує!...».
Згідно з висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 13 березня 2025 року № СЕ-19/125-25/2743-ЛД вказані висловлювання спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого просить вирок суду стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та кваліфікації дії обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати невинуватим за чч. 2,3 ст. 109, ч. 4 ст. 408 КК України.
На думку захисту, дії ОСОБА_8 неправильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 408 КК України, оскільки наміру залишити військову службу назавжди у ОСОБА_8 не було, адже він залишив місце проходження служби у зв'язку з необхідністю вирішення сімейних проблем, бо має на утриманні неповнолітніх дітей, яких на час служби виховує його дружина самостійно. Зазначає, що ОСОБА_8 розповсюджував відповідні відео з метою спонукання до вчинення активних дій, спрямованих на припинення війни, при цьому наміру вчинення дій чи закликів, спрямованих на захоплення діючої влади не мав. Вважає, що при кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст. 109 КК України, не враховано відсутність наміру, спрямованого на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, що виключає ознаки злочину, передбаченого ст. 109 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду стосовно нього змінити, а саме, за чч. 3,4 ст. 109 КК України кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України, за ч. 4 ст. 408 КК України призначити йому мінімальну міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі.
Вважає, що його винуватість не доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом та ґрунтується на припущеннях, оскільки зазначені судом показання свідків суперечать письмовим доказам, які мають суперечливий характер. Наголошує на неповноті судового розгляду, на невстановлений належним чином механізм вчинення кримінальних правопорушень та обставини, які цьому сприяли, що при їх установленні вказує на інші мотиви вчинених ним дій. Вважає, що судом не надана належна оцінка його характеризуючим даним та пом'якшуючим обставинам, адже погіршилося його здоров'я та здоров'я матері. Зазначає, що 14 квітня 2024 року за наказом майора ОСОБА_9 відбуває у відрядження на два дні до міста Чернігова для супроводження ОСОБА_10 , та перебуваючи 14-16 квітня 2024 року у м. Чернігові став себе погано почувати у зв'язку із загостренням хронічних захворювань, які на службі лікарями не лікувались, не дивлячись на неодноразові звернення. Зазначає, що не знайшовши можливості отримати медичну допомогу у м. Чернігові він із відрядження вирушив до місця проживання, де збирався через сімейного лікаря отримати медичну допомогу, ухилитися від служби не мав наміру. В силу збігу тяжких сімейних обставин захворіла мати, яка перебуває на його утриманні, а також у зв'язку з поганим станом здоров'я не зміг своєчасно повернутися до місця служби. Стосовно розповсюдження інформації в інтернеті зазначає, що жодних закликів до зміни державного устрою на мав, а лише хотів припинити обстріли українських міст і сіл. Зазначає, що судом не було установлено яким чином ним залишено місце служби та за яких обставин. Вказує, що суд безпідставно відмовив у допиті свідка ОСОБА_10 та інших, які б підтвердили обставини виїзду до м. Чернігова. Вказує, що судом надано неправильну оцінку висновку судової лінгвістичної експертизи від 13 березня 2025 року № СЕ-19/125-25/2743-ЛД.
Наголошує на позитивних характеристиках за місцем служби та проживання, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, матір похилого віку, яка страждає на хронічні захворювання, має статус учасника бойових дій, стан його здоров'я, відсутність наслідків його дій. Також судом безпідставно не враховано досудову доповідь, де зроблений висновок про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Обвинувачений ОСОБА_8 з проханням про доставку у залу судових засідань не звертався та відмовляється отримувати кореспонденцію в СІЗО, що підтверджується Актом про відмову. Вказане підтверджує, що ОСОБА_8 належним чином повідомлений про час та місце розглялу справи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та наполягав на законності і обґрунтованості вироку суду, позицію захисника, який наполягав на задоволенні апеляційних скарг з викладених в них підстав, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд судом першої інстанції проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_8 в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що судовий розгляд у ньому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у провадженні не допущено.
Вивченням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження органами досудового розслідування та судом обставин кримінального провадження. Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 місцевий суд зробив на підставі належно досліджених доказів у встановленому законом порядку і, згідно із ст. ст. 370, 374 КПК України, у вироку навів докладні мотиви прийнятого рішення.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_8 надав показання, якими частково підтвердив обставини справи, що викладені в обвинувальному акті, зокрема вказав, що він на посаді кухара проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 . У квітні 2024 року місце служби визначено у селі Данилівка. 14 квітня 2024 року за усним розпорядженням командира здійснював супровід іншого військовослужбовця до міста Чернігова і потім не повернувся до села Данилівка, поїхав додому. Перебував вдома до затримання - 17 лютого 2025 року. За час перебування вдома лікувався. Наміру повернутися до військової частини не було, тому не вживав заходів щодо повернення. Із статутом Збройних Сил України ознайомлений, був обізнаний про необхідність повернутися до місця служби в село Данилівка, та про те, що 16 квітня 2024 року мало бути відправлення на схід. Уважає, що його дії необхідно кваліфікувати не як дезертирство, а як самовільне залишення місця служби - за статтею 407 КК України, оскільки він самовільно залишив військову частину, а не бойову позицію, у нього не було зброї.
Щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 109, частиною третьою статті 109 КК України вказав, що у цій частині обвинувачення визнає себе винуватим. Вказав, що дійсно за допомогою свого мобільного телефону спочатку виготовляв відео-ролики, а потім розміщав їх у застосунку «Тік-Ток», у яких висловлював свою позицію, яку мав на той час стосовно війни, зокрема й ті, стосовно яких йому висунуто обвинувачення. У застосунку «Тік-Ток» у нього було майже 8 000 підписників. Головною метою відео-роликів було припинення війни, а не зміна чи повалення конституційного ладу. На даний час він змінив свою позицію та не підтримує думки, які раніше висловлював.
Попри часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_8 вини, його показання спростовуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 надав показання про те, що займає посаду начальника відділення сектору прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_4 . Старший солдат ОСОБА_8 перебував у нього в підпорядкуванні, спочатку проходив службу на посаді водія, а після травня 2023 року - на посаді кухара. З 12 до 16 квітня 2024 року усьому складу підрозділу необхідно було вибути із села Данилівка на схід України, про це було доведено до відома усім, в тому числі й ОСОБА_8 . За час проходження служби ОСОБА_8 характеризувався позитивно, не вживав алкоголю, був відповідальним. Під час вечірнього шикування 16 квітня 2024 року було установлено, що старший солдат ОСОБА_8 відсутній. Протягом наступної доби були проведені пошукові заходи, які не дали результатів. Свідок особисто телефонував обвинуваченому, але той не відповідав на дзвінки. Станом на 16 квітня 2024 року ОСОБА_8 відгул чи відпустка не надавались. У застосунку «Тік-Ток» свідок випадково побачив та переглянув відеоролик, у якому ОСОБА_8 негативно висловлювався щодо дій працівників ТЦК.
Допитаний свідок ОСОБА_11 надав показання про те, що він проходить військову службу на посаді інспектора ІНФОРМАЦІЯ_4 , має звання старший солдат. Знає особисто ОСОБА_8 , бо разом з ним проходив службу. Охарактеризував ОСОБА_8 позитивно. Перед виїздом на схід України на виконання бойового завдання 16-17 квітня 2024 року дізнався, що ОСОБА_8 залишив місце служби в селі Данилівка. Усім, у тому числі й ОСОБА_8 , було відомо про від'їзд на схід України.
Судом першої інстанції на вимогу процесуального закону було в повному обсязі з'ясовано обставини кримінального провадження та перевірено їх доказами, якими об'єктивно доведена вина обвинуваченого.
Даними виданого Військового квитка серії НОМЕР_3 від 21 листопада 2000 року, що підтверджує особу ОСОБА_8 як військовослужбовця та визначає його належність до виконання військового обов'язку (том 1 а. с.123).
Даними витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 лютого 2023 року № 123-ОС, згідно якого військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_8 зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а. с. 119).
Даними витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 квітня 2024 року № 542-ОС, згідно якого військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_8 знятий з усіх видів забезпечення з 19 квітня 2024 року у зв'язку із самовільним залишенням місця несення служби (том 1 а. с. 120).
Даними витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 квітня 2024 року № 584-ОС, згідно якого військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_8 зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а. с. 121).
Даними витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03 травня 2024 року № 623-ОС, згідно якого призупинено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та вважати таким, що не виконує (не несе) обов'язки військової служби старшого солдата ОСОБА_8 (том 1 арк. с. 122).
Даними Посадової інструкції, затвердженої Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24 лютого 2024 року № 496-АГ, згідно якої визначені основні завдання та обов'язки молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухара відділення забезпечення третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації у АДРЕСА_3 ) (том 1 а. с. 126-128).
Даними Висновку службового розслідування щодо з'ясування причин та обставин, викладених у службовій записці заступника начальника загону з персоналу полковника ОСОБА_12 від 18 квітня 2024 року № 03.2/10507/24-Вн, затвердженому 07 травня 2025 року В.О. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_14 , де зазначено, що під час виїзду прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації ОСОБА_15 ) до місця виконання бойових (спеціальних) завдань на ділянку 3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 , виявлено відсутність військовослужбовців, у тому числі й молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухара відділення забезпечення третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації у АДРЕСА_3 ) старшого солдата ОСОБА_8 , який самовільно залишив місце несення військової служби, станом на 16 квітня 2024 року на телефонні дзвінки не відповідає, доповідь щодо переміщення не здійснив, проведені заходи щодо встановлення місця знаходження не дали результатів (том 1 а. с. 129-161).
Даними постанови слідчого від 26 вересня 2024 року, де зазначено про ухвалення рішення про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_8 (том 1 а. с. 180-183).
Згідно із ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 жовтня 2024 року, наданий дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_8 з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (том 1 арк. с. 200-202).
Даними протоколу огляду від 04 лютого 2025 року, згідно якого зафіксовано проведення огляду аккаунтів соцмедійного застосунку «Тік-Ток», які використовує ОСОБА_8 , зокрема, при завантаженні веб-сторінки установлено, що у ній розміщено добірку відеороликів, зокрема і відео-ролик під найменуванням «Рознос структур», визначено назву відеофайлу, його розмір, зроблено скріншот зображення, та переглянуто вміст відеозапису, завантажений відеофайл записано на оптичний компакт диск. (том 1 а. с. 214-217, 225).
Даними протоколу огляду від 04 лютого 2025 року, згідно якого зафіксовано проведення огляду оптичного диску та змісту записаних відеофайлів, зокрема й відеофайлу № 2 «Рознос структур». У протоколі викладено зміст повідомлення ОСОБА_8 . Під час судового розгляду здійснено відтворення змісту оптичного диску, доданого до протоколу огляду, та встановлено, що на ньому міститься відеозапис, розмови, яку веде ОСОБА_8 та повідомляє, серед іншого «… І дай Бог, щоб вона була, Господи, почуй мене і зроби шо б так було. Хлопці, взяли і просто повернулися. Не прийшли в Київ, а просто повернулися, і дойшла інформація, що хлопці, хлопці збираються на Київ.»; «Але я вам скажу, я вас просто обламаю жостко, армія сюди ще не дійде, як вам всім буде хана всім, то стільки народу, стільки вже сидять на фокусі людей, озброєних, і чекають команди просто, це буде все одно, це буде не ізбежно, Потому шо ви пазорнікі, це на вашій совісті ця війна.»; «ЗСУ короче, я говорю вам так, народу тьма просто на фокусі, ну всі бояться із за того, шо потрібна підтримка армії. Хлопці, які в тилу може, давайте щось робити? Я маю на увазі ті, які там погранці зараз є в тилу, там треошніки хтось є в тилу по любому є, не гарячих точках хлопці. Може давайте щось робити? Тримайтесь.»; «Я вам говорю, лічно я тільки скільки народу скільки має, маякну, всьо, стільки народу підніметься. Тільки в мене одного яка армія? Армія вже на фокусі. Ви просто пойміте почнеться таке і вже пора йому понімаєте, шо б воно було, пора! Українців просто знищують нашими ж руками, наша оця нечисть вона нас знищує!...» (том 1 а. с. 218-225).
Даними протоколу обшуку від 17 лютого 2025 року, де зафіксовано проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 - квартири АДРЕСА_4 , під час якого у квартирі виявлено ОСОБА_8 , який ховався на балконі під полицями; виявлено та вилучено належні ОСОБА_8 : мобільний телефон, три сім-картки. Під час судового розгляду здійснено відтворення змісту флеш-носія, на якому міститься відеозапис проведення слідчої дії - обшуку (том 1 а. с. 246-253, том 2 а. с. 1, 204).
Даними протоколу огляду від 12 березня 2025 року, згідно якого зафіксовано проведення огляду мобільного телефона, який належить ОСОБА_8 та який був вилучений у нього під час обшуку 17 лютого 2025 року. Під час огляду встановлено назву, індивідуальні ознаки телефону: мобільний термінал «OnePlus», модель «DN2103», серійний номер XG4TLB6H7P9L9LLF, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; а також те, що за допомогою цього пристрою здійснювались записи відео-роликів за зберігалися у пам'яті пристрою, зокрема й відео-ролик під найменуваннями: «Почуйте народ» 11 січня 2025 року (том 2 а. с. 4-37).
Даними протоколу від 18 лютого 2025 року, де зафіксовано про роз'яснення ОСОБА_8 права на повернення на службу і закриття кримінального провадження на підставі частини п'ятої статті 401 КК України (том 2 а. с. 69).
Даними протоколу огляду від 05 лютого 2025 року, де зафіксовано проведення огляду аккаунтів соцмедійного застосунку «Тік-Ток», які використовує ОСОБА_8 , зокрема при завантаженні веб-сторінки встановлено, що у ній розміщено добірку відеороликів, зокрема і відео-ролики під найменуваннями: «Рознос структур», «Почуйте народ» та визначено назву відеофайлів, їх розмір, зроблено скріншоти зображень, та переглянуто вміст відеозаписів, завантажені відеофайли записані на оптичний компакт диск. (том 2 а. с. 71- 78).
Даними протоколу огляду від 24 лютого 2025 року, де зафіксовано проведення огляду оптичного диску та змісту записаних відеофайлів, зокрема й відеофайлів № 2 «Рознос структур», № 9 «Почуйте народ». У протоколі викладено зміст повідомлень ОСОБА_8 . Під час судового розгляду здійснено відтворення змісту оптичного диску, доданого до протоколу огляду, та встановлено, що на ньому міститься відеозапис, розмови, яку веде ОСОБА_8 та повідомляє, серед іншого у відеофайлі «Рознос структур»: «… І дай Бог, щоб вона була, Господи, почуй мене і зроби шо б так було. Хлопці, взяли і просто повернулися. Не прийшли в Київ, а просто повернулися, і дойшла інформація, що хлопці, хлопці збираються на Київ.»; «Але я вам скажу, я вас просто обламаю жостко, армія сюди ще не дійде, як вам всім буде хана всім, то стільки народу, стільки вже сидять на фокусі людей, озброєних, і чекають команди просто, це буде все одно, це буде не ізбежно, Потому шо ви пазорнікі, це на вашій совісті ця війна.»; «ЗСУ короче, я говорю вам так, народу тьма просто на фокусі, ну всі бояться із за того, шо потрібна підтримка армії. Хлопці, які в тилу може, давайте щось робити? Я маю на увазі ті, які там погранці зараз є в тилу, там треошніки хтось є в тилу по любому є, не гарячих точках хлопці. Може давайте щось робити? Тримайтесь.»; «Я вам говорю, лічно я тільки скільки народу скільки має, маякну, всьо, стільки народу підніметься. Тільки в мене одного яка армія? Армія вже на фокусі. Ви просто пойміте почнеться таке і вже пора йому понімаєте, шо б воно було, пора! Українців просто знищують нашими ж руками, наша оця нечисть вона нас знищує!...». У відеофайлі «Почуйте народ»: «Може вже пора одуматися і треба якось об'єднуватись, щось робити. Потому шо кожен думає, що це не станеться. Да ні хріна. Ви ж бачите, що робиться, що вони внутрі держави знищують людей, що мало випадків там шию зламали, там вбили, там ще щось. І нікому нічого немає. Якщо ми не об'єднаємося народ, це буде дуже печально. Я вам пропоную нормальний варіант. І ще є варіант взагалі по красоті - Як знести владу взагалі! Навіть не треба нічого робити, просто треба єдність і всьо…» (том 2 а. с. 82-104).
Даними висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 13 березня 2025 року № СЕ-19/125-25/2743-ЛД, у відеопублікаціях № 2 («Рознос структур»), № 9 («Почуйте народ») містяться висловлювання спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (том 2 а. с. 110-148).
Даними постанови слідчого від 25 березня 2025 року, де зазначено про ухвалення рішення про закриття кримінального провадження в частині - за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України (том 2 а. с. 161-162).
26 березня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (том 2 а. с. 163-168).
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав суд апеляційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок районного суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.408 КК України кримінального правопорушення було зроблено з додержанням ст.23 КПК України на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст.94 зазначеного Кодексу.
Зокрема, висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показань допитаних свідків та даних, встановлених із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених судом першої інстанції, зміст яких детально розкрито у вироку.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі, оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв'язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані і містять склад кримінальних правопорушень, передбачених чч. 2,3 ст. 109, ч. 4 ст. 408 КК України, а саме, у розповсюдженні матеріалів із закликами до вчинення насильницької зміни, повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, у розповсюдженні матеріалів із закликами до вчинення насильницької зміни, повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, вчиненому повторно, а також у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Колегією суддів визнаються безпідставними аргументи сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненому.
Не можна погодитися з твердженнями ОСОБА_8 та його захисника про відсутність наміру залишити військову службу назавжди, про відсутність наміру, спрямованого на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також на відсутність доказів підтвердження цьому.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру від 26 березня 2025 року, яким ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч 2,3 ст. 109, ч. 4 ст. 408 КК України (т.2 а.п. 163-168).
Не є слушними твердження захисника про необхідність виправдання обвинуваченого у зв'язку з відсутністю доказів вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, виходячи з наступного.
Відповідно до диспозиції ст. 408 КК України об'єктивна сторона дезертирства полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми - самовільне залишення військової частини або місця служби, нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб'єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з'явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
Суб'єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом. Крім того, обов'язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
Кваліфікуючими ознаками дезертирства є вчинення його із зброєю або за попередньою змовою групою осіб; вчинення в умовах особливого періоду, крім воєнного стану; вчинення в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Колегією суддів, під час перевірки матеріалів цього кримінального провадження, установлено, що місцевий суд, мотивуючи своє рішення про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні ним зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано послався на показання свідків, які є командирами та співслужбовцями ОСОБА_8 та вказувати на те, що ОСОБА_8 був військовослужбовцем, проходив військову службу, 16 квітня 2024 року самовільно залишив місце служби, про себе нічого не повідомляв, на телефонні дзвінки не відповідав. Обставини, які повідомили свідки також підтверджуються письмовими доказами, зокрема й Висновком службового розслідування щодо з'ясування причин та обставин відсутності військовослужбовців.
У свою чергу колегія суддів констатує, що судом першої інстанції у результаті досліджених письмових доказів правильно було установлено, що на день вчинення злочину ОСОБА_8 був військовослужбовцем, а отже і суб'єктом злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Такий висновок суду підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 лютого 2023 року № 123-ОС, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_8 зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а. с. 119).
Так, судом першої інстанції надана належна оцінка показанням самого обвинуваченого, який визнав вину у самовільному залишенні місця служби (хоча і заперечив, що вчинив саме дезертирство, оскільки був без зброї та залишив військову частину, а не бойову позицію) у зв'язку із власним баченням бажанням припинити війну.
Також суд установив, що ОСОБА_8 після самовільного залишення місця служби, намірів повертатися до місця служби протягом десяти місяців не мав, перебував вдома, де і був затриманий, а відтак, протиправні дії щодо дезертирства були припинені поза його волею.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при цьому, безумовно маючи таку можливість, обвинувачений протягом цього часу не намагався зв'язатись із командуванням військової частини, повідомити про своє місце перебування чи зазначити про намір повернутись до військової служби через певний час. Також ОСОБА_8 не звертався і до місцевих органів військової адміністрації або командування місцевих військових частин за допомогою в поверненні до служби.
Вказані обставини свідчать про те, що самовільне ухилення обвинуваченого від військової служби було перервано саме у зв'язку із його затриманням, а не у зв'язку із його добровільним поверненням до військової служби, тобто протиправні дії ОСОБА_8 щодо дезертирства були припинені не з його волі. На наявність мети у обвинуваченого на ухилення від військової служби не тимчасово, а назавжди, вказують зазначені фактичні обставини, які встановлені судом першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Винуватість останнього доведена «поза розумним сумнівом». Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлена кримінальна відповідальність за вчинені обвинуваченим дії, які суд правильно кваліфікував за ч.4 ст.408 КК України.
Також апеляційний суд відхиляє посилання сторони захисту на необхідність виправдання обвинуваченого у зв'язку з відсутністю доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.3 ст. 109 КК України, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 109 КК України передбачає кримінальну відповідальність за публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Об'єктом злочину є конституційний лад, державна влада.
Формою посягання на конституційний лад є публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК України).
Загальною ознакою всіх цих дій є насильницький спосіб зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто із застосуванням фізичного насильства чи створення загрози його застосування до представників державної влади, осіб, що виконують функцію її охорони, або осіб, що перешкоджають вчиненню таких дій.
Під розповсюдженням матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади слід розуміти поширення матеріалів із закликами такого змісту серед широкого кола осіб з метою ознайомлення їх із цими закликами.
При розповсюдженні матеріалів із закликами суб'єкт заклику здійснює рух матеріалів, що містять таку інформацію, за якого кожному адресату спрямовується певний матеріальний носій такої інформації, і тільки завдяки власними операціями з яким (відкриття електронного повідомлення, необхідність зайти на сторінку дописувача) адресат спроможний ознайомитися зі змістом заклику.
Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109 та ч. 3 ст. 109 КК України визнав, підтвердив, що він за допомогою власного мобільного телефону створив відеозаписи з назвами: «Почуйте народ», «Рознос структур», а потім розмістив їх в соціальному медійному застосунку «Тік-Ток», у якому мав близько 8 000 підписників. Вказував, що таким чином викладав власне бачення припинення війни. На даний час змінив свою позицію.
Згідно з висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 13 березня 2025 року № СЕ-19/125-25/2743-ЛД, у відео публікаціях №№ 2,9 містяться висловлювання, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади. У відео публікаціях №№ 9,11 містяться висловлювання, виражені у формі закликів до здійснення насильства стосовно працівників правоохоронних органів, державних чи громадських діячів, службових осіб органів державної влади чи центрів комплектування та соціальної підтримки. У відео публікаціях №№ 1,7 містяться висловлювання, виражені у формі закликів до здійснення військовослужбовцями Збройних Сил України та інших формувань самовільного залишення військових частин чи місця служби в умовах воєнного стану. Тому твердження обвинуваченого відносно неправильної оцінки місцевим судом даного висновку експертизи апеляційним судом відхиляються.
Апеляційний суд констатує, що застосунок «Тік-Ток» є загальновідомим соціально медійним застосунком в інтернет просторі, де обвинувачений розміщав відеоролики, які були розраховані на необмежене коло осіб. Із самих відеороликів вбачається, що вони були призначені для підбурювання інших осіб до насильницької зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, тобто застосунок «Тік-Ток» діє в інтернет-просторі й інформація на сторінках його користувачів є загальнодоступною, а тому є засобом, за допомогою якого така інформація поширюється серед необмеженого кола осіб.
Отже, колегія суддів погоджується із встановленими місцевим судом фактичними обставинами та доведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України, а саме у розповсюдженні матеріалів із закликами до вчинення насильницької зміни, повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, а також і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України, а саме у розповсюдженні матеріалів із закликами до вчинення насильницької зміни, повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, вчиненому повторно.
Доводи апеляційних скарг про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій обвинуваченого, які йому інкриміновані у провину, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Також не є слушними доводи обвинуваченого про те, що зазначені судом показання свідків суперечать письмовим доказам, які мають суперечливий характер, оскільки як убачається з матеріалів кримінального провадження, допитані в ході судового розгляду свідки лише надавали пояснення щодо відомих їм особисто обставин справи, а не переказували відомі їм обставини зі слів інших осіб. Поряд з цим, покази свідків, в їх сукупності не суперечать дослідженим судом першої інстанції письмовим доказам.
Інших доводів щодо наявності сумнівів з приводу доведеності вини ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не вказано, і в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту наведено не було.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судовий розгляд проведено в повному обсязі, правильно установлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку зібраним та перевіреним під час судового розгляду доказам, які "поза будь-яким розумним сумнівом" свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 109, ч. 4 ст. 408 КК України.
Наразі, колегією суддів у ході апеляційного перегляду судового рішення щодо ОСОБА_8 не установлено обставин, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції щодо доведеності в судовому засіданні його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, та наявність підстав для закриття кримінального провадження, як того фактично вимагають в апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник.
Водночас колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні вироку та вирішенні питання про вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у повному обсязі враховані вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та роз'яснення, що містяться у п.п. 1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, вчинив умисні нетяжкі злочини проти основ національної безпеки та умисний особливо тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, одружений, непрацюючий, на обліках у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, проходив військову службу за мобілізацією, має статус учасника бойових дій, за медичною характеристикою під час військової служби під медичним спостереженням служби охорони здоров'я не перебував, за медичною допомогою не звертався, на ВЛК не представлявся, за характеристику за місцем проходження служби, зокрема як такий, що може допускати порушення військової дисципліни, діяти нерозважливо, може бути нестриманим, схильний до суперечок при вирішенні службових питань, його поведінка визначається емоційним станом або настроєм, врахував відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, досудову доповідь, де зазначено про середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб, наданий висновок про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, та обґрунтовано визнав за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі у межах санкцій інкримінованих йому статей та на підставі ст. 70 КК України, з приєднанням додаткового покарання.
Надавши правову оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги обвинуваченого в частині призначення мінімальної міри покарання за ч. 4 ст. 408 КК України, не пов'язаної з позбавленням волі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Порушень місцевим судом вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не установлено.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 408, 419, 532 КПК України колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 , а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, які утримуються під вартою - в той самий строк, з моменту вручення йому копії даної ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4