Іменем України
01 грудня 2025 року м. Херсон
Номер справи: 208/7201/24
Номер провадження: 22-ц/819/1344/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України) в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2025 року (під головуванням судді Булах Є.М.), у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
29 липня 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до відповідача про стягнення аліментів, у якому , з урахуванням заяви на усунення недоліків позову, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.05.2023 року і до повноліття дитини.
Короткий зміст вимог клопотання про зупинення провадження у справі
15.09.2025 року відповідача надіслав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення воєнного стану або його мобілізації з лав Збройних Сил України.
Клопотання мотивоване тим, що ним у застосунку «Дія» було отримано ухвалу суду від 03.03.2025 року у справі №208/7201/24 про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з нього аліментів на утримання їх спільної дитини.
Всі інші ухвали, що були постановленні в рамках цивільної справи ним отримувались також із застосунку «Дія» через те що це є єдиним джерелом, з якого заявник дізнається про рух справи.
Зазначає, що станом на день складення цієї заяви, його обставини не змінилися. Заявник проходить військову службу у ЗСУ, бере безпосередню участь у веденні бойових дій в Донецькій області(В/Ч НОМЕР_1 , обіймає посаду старшого офіцера батареї).
Вказує на те, що жодних документів по справі не отримував, та перебуваючи безпосередньо в районні ведення бойових дій, не має змоги побудувати свій захист від пред'явленого до нього позову. Своє представництво в суді також не має змоги організувати, оскільки не має кваліфікованого спеціаліста, який би міг представляти його інтереси в суді.
Зазначає, що довідка, яка підтверджує проходження ним військової служби наявна в матеріалах справи, на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях додатково надає копію Наказу по особовому складу про його призначення на бойову посаду та довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України.
Посилаючись на викладене просив врахувати надані додатково документи та зупинити провадження у справі №208/7201/24.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі - задоволено. Суд ухвалив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - зупинити до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 невідкладно повідомити суд про припинення обставин, які слугували підставою для зупинення провадження у справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василець Марина Сергіївна, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу про стягнення аліментів для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції порушує баланс інтересів дитини і матері, з одного боку, та її батька, з іншого боку, і суперечить найкращим інтересам цієї дитини. Суд першої інстанції не звернув належну увагу на наведені позивачем обставини, а отже дійшов передчасного висновку про наявність підстав зупинення провадження у справі
Суд першої інстанції врахувавши, що відповідач перебуває на військовій службі за призовом, клопотання задовольнив та зупинив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, а отже фактично дитина позбавлена права на отримання аліментів від батька на невизначений період, що є неприпустимим з огляду на пріоритет захисту прав та інтересів дитини.
Відповідачем до клопотання долучено довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що свідчить про існування в нього заробітку і можливості утримувати неповнолітню дитину, батьком якої він є.
Крім того, ОСОБА_3 , у клопотанні про зупинення провадження, не зазначив будь-яких обставин, які б заслуговували на увагу і переважали б над правом дитини на належне утримання і забезпечення.
Апелянт звертає увагу суду, що відповідач, у разі неможливості особисто брати участь у судових засіданнях, має право укласти договір про представництво інтересів з адвокатом, який може брати участь у судових засіданнях від його імені.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності , що призведе до порушення п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України») .
Предметом позову є стягнення аліментів на неповнолітню дитину. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини). Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»). Відповідно до ч. 1 ст.18 Конвенції про права дитини «Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».
Крім того, постановою Херсонського апеляційного суду від 03.09.2025 року по даній справі, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25.04.2025 року про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Однак відповідач повторно подав клопотання про зупинення справи, чим фактично затягує розгляд справи та позбавляє дитину права на своєчасне отримання аліментів.
Апелянт посилається на те, що підстави зупинення провадження у справі, відсутні. Відповідно до довідки № 1645/6/4823 від 05.09.2025 року, останнім періодом участі відповідача у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є з 10.08.2025 по 03.09.2025 року. Відповідно, достеменно невідомо чи бере ОСОБА_3 участь у бойових діях на даний момент, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користуватись правничою допомогою під час судового провадження. Крім того, з довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 1645/6/4823 від 05.09.2025 року не вбачається, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції.
Посилаючись на судову практику, апелянт зазначає, що суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан , і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог та не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача та вказує, що надана відповідачем довідка не містить інформації про переведення військової частини, в якій він служить, на воєнний стан.
У справі, яка стосується аліментів на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. А отже інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків .
Позиція інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Підстави, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається таке:
ОСОБА_3 має посвідчення офіцера, яке видане 21 червня 2024 Національною академією сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного ( а.с.83-84).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII№ 389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою № 5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ.
За довідкою форми 5 №16451512095 від 22.04.2025 року, виданою командиром військової частини, ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 82).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 року №226 ст. лейтенант ОСОБА_3 призначений на посаду командира 3 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону ( а.с.159).
Довідкою від 05.09.2025 року №1645/6/4823 підтверджується, факт прийняття безпосередньої участі ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України. Ця довідка, видана на підставі журналу бойових дій самохідно артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_4 та містить в собі періоди ( з 27.06.2024 по 03.09.2025 ( з незначними перервами) ) протягом яких ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України з наведенням території на якій брав участь в забезпечені оборони України ( а.с.160).
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а з фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ця норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (про встановлення порядку користування житловим приміщенням), застосовуючи норми Конституції України (ст.17), Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019, Указу Президента України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» навела такі висновки:
61. Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність.
66. Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.
79. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
81. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Таким чином, доводи апелянта про не доведення ОСОБА_3 обставини переведення військової частини на воєнний стан, колегією суддів відхиляються.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Як зазначено в п.п.75,76 вищенаведеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави ( п.75).
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд ( п.76).
Колегія суддів також звертає увагу на позицію Великої Палати у цій постанові, зазначеній у пунктах 97, 98, а саме: норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси (п.97).
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі (п.98).
Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу. (п.99)
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на їх спільну неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов'язаний зупинити провадження згідно зі статтею 251 ЦПК України.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до положень статті 18 наведеної Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Слід зазначити, що процесуальний закон надає право звертатися із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, зупинення провадження при розгляді якої , з урахуванням особливостей наказного провадження, не здійснюється. Проте, реалізація стягнення аліментіва, а отже утримання дитини - відбувається.
Разом з тим захист відповідачем своїх прав у спірних правовідносинах має здійснюватися ОСОБА_3 процесуально, а саме шляхом заперечень щодо розміру, заявленого до стягнення, алемінентів, можливого надання доказів на підтвердження не спроможності сплачувати саме заявлений розмір та реалізації інших прав, що призводить до забезпечення дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги не є прийнятними.
Щодо суті апеляційної скарги
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.375, 379,382 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 01 грудня 2025 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік