Єдиний унікальний номер справи: 766/10340/25 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьміна О.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1384/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
01 грудня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковдій Ірина Сергіївна, на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 вересня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (скорочене найменування - ТОВ "ФК "ЄАПБ")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 21 вересня 2023 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76276558, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в сумі 11 000 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим виникла заборгованість за договором позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року в сумі 29 938 грн 85 коп.
14 червня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29 938 грн 85 коп., з яких: 8 515 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21 423 грн 85 коп. - заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути на свою користь із відповідача ОСОБА_1 та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року, в розмірі сумі 29 938 грн 85 коп., з яких: 8 515 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21 423 грн 85 коп. - сума заборгованості за відсотками, та 3 028 грн витрат, понесених на оплату судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, що підтверджено наявними у справі доказами, відтак вважав заявлені позивачем вимоги обґрунтованими.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04 листопад 2025 року поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення, заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковдій І.С., про перегляд заочного рішення суду від 09 вересня 2025 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковдій І.С., подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження.
24 листопада 2025 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що право вимоги за договором позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року на час укладення договору факторингу між ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" ще не виникло та не могло бути передано позивачу, що свідчить про відсутність порушеного права ТОВ "ФК "ЄАПБ" та є підставою для відмови в задоволенні позову. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження підписання відповідачем договору позики, не зазначив карткового рахунку відповідача, доказів зарахування кредитних коштів, первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру заборгованості, у зв'язку з чим заборгованість відповідача не доведена належними засобами доказування. Крім того, судом невірно визначено розмір заборгованості за договором позики, оскільки відсотки нараховано поза межами строку дії договору.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 вересня 2023 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76276558 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати відповідачу кредит на поточні потреби в сумі 11 000 грн з процентною ставкою 2,5 % на день, на строк 30 днів.
14 червня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передає (відступає) ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" приймає належні ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
28 липня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено додаткову угоду № 2, 13 червня 2022 року - додаткову угоду № 7, 20 березня 2024 року - додаткову угоду № 21 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до п. 4 останньої в якості ціни продажу згідно реєстру Боржників № 21 від 20 березня 2024 року фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів у розмірі 16 % від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 4 119 952 грн 78 коп.
Згідно з платіжною інструкцією № 21044 від 26 березня 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" сплатила ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" 4 119 952 грн 78 коп. в рахунок плати за відступлення права вимоги за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року з урахуванням додаткової угоди № 21 від 20 березня 2024 року.
Відповідно до акта прийому-передачі боржників від 20 березня 2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року на виконання п. 1.2. Договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників № 21 від 20 березня 2024 року кількістю 4159, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 29 938 грн 85 коп., з яких: 8 515 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 423 грн 85 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року, укладеним між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , розмір заборгованості останньої за період з 20 березня 2024 року станом на 31 травня 2025 року становить 29 938 грн 85 коп., з яких: 8 515 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 423 грн 85 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
Встановлено, що 21 вересня 2023 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76276558, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на поточні потреби в сумі 11 000 грн (п. 2.1) на строк 30 днів (п. 2.2.) з процентною ставкою 2,5 % на день (п. 2.3.), дата повернення позики - 20 жовтня 2023 року.
Колегія суддів звертає увагу, що належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не укладала і не підписувала договір позики відповідачем суду не надано.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у своїй постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Таким чином, у контексті розуміння електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.
Відтак, заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач ОСОБА_1 не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до її особистого кабінету, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, номер телефону тощо), які первісним кредитором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" були використані незаконно для укладення кредитного договору від імені відповідача, такі як, зокрема, звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, відповідачем суду не надано.
При цьому, спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Вказаним спростовуються доводи відповідача про відсутність доказів укладення договору позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року.
Щодо доводів відповідача про відступлення права вимоги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Так, 14 червня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передає (відступає) ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" приймає належні ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу № 14/06/21, перехід віл клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру Боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з актом прийому-передачі боржників від 20 березня 2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року на виконання п. 1.2. Договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників № 21 від 20 березня 2024 року кількістю 4159, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Як вбачається із Реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 29 938 грн 85 коп., з яких: 8 515 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 423 грн 85 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 3.4 договору факторингу моментом виконання фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за відповідним реєстром боржників на рахунок клієнта.
Згідно з платіжною інструкцією № 21044 від 26 березня 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" сплатила ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" 4 119 952 грн 78 коп. в рахунок плати за відступлення права вимоги за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, що узгоджується із п. 4 додаткової угоди № 21 від 20 березня 2024 року.
З огляду на викладене, вбачається, що укладаючи договір факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід'ємним додатком до договору факторингу, у якому зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними.
Копії договору факторингу з додатковими угодами до нього та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника ОСОБА_1 про те, що ТОВ "ФК "ЄАПБ" не надано суду належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів переходу права вимоги фактора відносно неї про стягнення заборгованості за договором позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року спростовуються вищенаведеними доказами, наявними в матеріалах справи.
Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "ФК "ЄАПБ" просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року у розмірі 29 938 грн 85 коп., з яких: 8 515 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 423 грн 85 коп. - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження вказаної заборгованості позивачем надано копію договору позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року, договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року із додатковими угодами, реєстру боржників, розрахунок заборгованості за договором позики № 76276558 за період з 20 березня 2024 року станом на 31 травня 2025 року.
Заперечуючи щодо наявності заборгованості, відповідач посилається, зокрема, на недоведеність факту перерахування грошових коштів на виконання умов цього договору.
Так, відповідно до п. 1 договору позики, за цим Договором позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Крім того, відповідно до п. 6 договору позики позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронний формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу суми кредиту.
Крім того, позивачем не надано додаткових угод про продовження строку дії договору позики, в той час як із розміру заборгованості, зокрема із нарахованих відсотків вбачається, що такі нараховані поза межами строку дії договору.
Як вбачається із умов договору позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року, кредитором надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 11 000 грн, що є тілом кредиту.
Однак, відповідно до розрахунку заборгованості станом за період з 20 березня 2024 року станом на 31 травня 2025 року заборгованість відповідача за тілом кредиту частково погашена та становить 8 515 грн.
Таким чином, без надання первинних бухгалтерських документів, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, період її виникнення та підстави нарахування відсотків.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
У постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №355/558/18 викладено висновок, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надання лише розрахунку заборгованості відповідача станом на момент укладення Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, без надання повного пакету документів унеможливлює встановлення наявності заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.
Такими доказами, на думку апеляційного суду, могли б бути платіжна інструкція про перерахування грошових коштів на рахунок позичальника та банківська виписка з рахунку відповідача. Однак, жодного з вказаних доказів позивач не надав.
Колегія суддів зазначає, що виписка з рахунку має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, відповідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.
При цьому надані позивачем докази не мають жодного правового значення, оскільки вказані документи носять похідний характер й не є належними доказами на підтвердження наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Враховуючи недоведення наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором перед первісним кредитором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", апеляційний суд вважає, що, як наслідок, позивачем не доведено й наявність заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ "ФК "ЄАПБ".
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем наявності заборгованості за договором позики № 76276558 від 21 вересня 2023 року є обґрунтованими.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на її користь слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 грн 80 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковдій Ірина Сергіївна, задовольнити.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області Херсонського міського суду Херсонської області від 29 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 грн 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська