Єдиний унікальний номер справи: 650/2933/25 Головуючий у 1-й інстанції: Хомик І.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1233/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
01 грудня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
секретар: Андреєва В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Хомик І.І., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук Микола Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості з орендної плати,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук М.О., звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ПЛЮС" про розірвання договорів оренди земельних ділянок.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, 6520686700:03:017:0022, загальною площею 7,9619 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області. 07 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , яка є спадкодавцем позивача, та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір оренди землі. 06 травня 2021 року між позивачем, ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та викладено умови договору в новій редакції, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 246 831 грн 72 коп., розмір орендної плати 7,52% від нормативної грошової оцінки, яка сплачується до 31 грудня поточного року, строк дії договору оренди до 31 грудня 2028 року.
Крім того, позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:016:0002, загальною площею 1,7477 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області. 07 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , яка є спадкодавцем позивача, та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір оренди землі. 06 травня 2021 року між позивачем, ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та викладено умови договору в новій редакції, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 61 707 грн 93 коп., розмір орендної плати 7,52% від нормативної грошової оцінки, яка сплачується до 31 грудня поточного року, строк дії договору оренди до 31 грудня 2028 року.
Однак, відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань за договорами оренди, внаслідок чого позивачу не сплачено орендну плату за 2022-2024 роки, тому сума боргу за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:017:0022, становить 55 685 грн 25 коп.; за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер, кадастровий номер 6520686700:03:016:0002, - 13 921 грн 32 коп., загальний розмір заборгованості - 69 606 грн 57 коп.
Вважає, що систематична несплата орендної плати, невикористання земельних ділянок за цільовим призначенням та відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо виконання договорів свідчать про істотне порушення умов оренди, що є підставою для розірвання договорів оренди.
У зв'язку із зазначеним, просив суд:
- розірвати договір оренди землі від 07 вересня 2016 року (з урахуванням додаткової угоди від 06 травня 2021 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 41935167, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:017:0022;
- розірвати договір оренди землі від 07 вересня 2016 року (з урахуванням додаткової угоди від 06 травня 2021 року), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 41937510, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:016:0002;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 69 606 грн 57 коп., витрати на судовий збір в розмірі 3 633 грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук М.О., до ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення орендної плати за землю задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі від 07 вересня 2016 року (з урахуванням додаткової угоди від 06 травня 2021 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 41935167, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:017:0022; розірвано договір оренди землі від 07 вересня 2016 року (з урахуванням додаткової угоди від 06 травня2021 року), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 41937510, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:016:0002; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 46 404 грн 37 коп., витрати на судовий збір в розмірі 3 633 грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, врахував факт об'єктивної неможливості відповідача упродовж 2022 року використовувати спірні земельні ділянки, розташовані на території, яка була тимчасово окупована рф з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року, та виходив з доведеності істотних порушень відповідачем умов договорів оренди, а саме систематичного невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2023-2024 роки, недоведення відповідачем обставин непереборної сили за вказаний період і неможливості виконання умов договорів, а тому дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди та стягнення відповідно орендної плати за землю. Визначаючи розмір судових витрат, понесених на оплату професійну правничу допомогу, суд вважав обґрунтованим часткове стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які документально підтверджені, у розмірі 7 000 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої порушив норми процесуального права, оскільки розглянув в порядку спрощеного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, розглянув заяву про відвід судді з порушенням процесуального порядку її розгляду. Суд інстанції не врахував того, що надані позивачем листи-довідки не стосуються спірної земельної ділянки, що є предметом спірних договорів оренди, є неналежними та недопустимими доказами та не могли бути враховані при ухваленні рішення. Суд не врахував факт неможливості відповідача здійснювати господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Вважав необґрунтованим стягнутий судом розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на конкретні обставини справи, її складність, обсяг виконаної адвокатом роботи, який є представником у подібних справах, що свідчить про його обізнаність щодо правового обґрунтування та правової позиції в подібних спорах і ставить під сумнів необхідність кількість витрачених годин на підготовку даного позову та завищений розмір гонорару. Просило суд долучити до матеріалів справи докази, додані до апеляційної скарги, витребувати з Державної податкової служби інформації щодо декларування адвокатом ОСОБА_3 доходу, отриманого за надання правничої допомоги у даній справі, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати стягнути з позивача.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук М.О., вважав доводи апеляційної скарги безпідставними, заперечував щодо заявлених скаржником клопотань, просив відмовити в задоволенні скарги.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 листопада 2025 року в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про долучення доказів відмовлено.
В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає її розгляду в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:017:0022, загальною площею 7,9619 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , посвідченим 27 лютого 2019 року державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори Ігнатенко В.С., зареєстрованим в реєстрі за № 2-30.
07 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір оренди землі строком на п'ять років.
06 травня 2021 року між ОСОБА_1 , ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", укладено додаткову угоду № 1100375 до договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2016 року, відповідно до якої новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 246 831 грн 72 коп. (п. 2.5), орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 18 561 грн 75 коп. (7,52 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) за рік оренди (п.4.1) у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5), строк дії договору - 7 років до 31 грудня 2028 року (п. 3.1).
Крім того, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:016:0002, загальною площею 1,7477 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , посвідченим 27 лютого 2019 року державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори Ігнатенко В.С., зареєстрованим в реєстрі за № 2-31.
07 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір оренди землі строком на п'ять років.
06 травня 2021 року між ОСОБА_1 , ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" та ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", укладено додаткову угоду № 1100376 до договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2016 року, відповідно до якої новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61 707 грн 93 коп. (п. 2.5), орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4 640 грн 44 коп. (7,52 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) за рік оренди (п.4.1) у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5), строк дії договору - 7 років до 31 грудня 2028 року (п. 3.1).
Відповідно до листа-довідки Новорайської СВА Бериславського району Херсонської області №01-12/432/25 від 03 березня 2025 року, станом на 25 лютого 2025 року земельні ділянки, що перебувають в оренді ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" не використовуються, тобто їх обробіток не здійснюється. Земельні ділянки комісією військової адміністрації не обстежувалися та забрудненими вибухонебезпечними предметами не визнавалися, а вважаються такими, що потребують обстеження у зв'язку з тим, що громада перебувала під тимчасовою окупацією і на цих землях велися бойові дії. Після деокупації, незважаючи на проведення обстеження та очищення цих земельних ділянок спеціальними саперними військами України та відновлення можливості їх використовувати за цільовим призначенням, ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" не розпочало їх використання і за наявною інформацією орендна плата власникам земельних ділянок не сплачується.
Відповідно до заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 13 травня 2025 року, посвідченої державним нотаріусом Березнегуватської районної державної нотаріальної контори Нікурадзе Т.В, останні у період з 11 вересня 2023 року по 01 травня 2024 року працювали у ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на посадах тракториста і ними відповідно до вказівок керівництва здійснювалися роботи з обробітку земельних ділянок (боронування, культивація тощо) на території, зокрема, Бериславського району Херсонської області, а саме на землях, розташованих у межах Новорайської, Великоолександрівської, Борозенської сільських рад, Бериславської міської ради, Тягинської сільської ради із залученням сільськогосподарської техніки та працівників, що перебували у трудових відносинах з ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" у Миколаївській області.
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення орендної плати, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є істотним порушенням умов укладеного між ними договору оренди земельної ділянки.
Щодо розірвання договорів оренди
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі).
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 ЗК України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлено, що 07 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:017:0022, загальною площею 7,9619 га,з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до якого, з урахуванням додаткової угоди від 06 травня 2021 року, новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", яке зобов'язалося, зокрема, сплачувати ОСОБА_1 , який є спадкоємцем оренодавця, орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у грошовій формі 18 561 грн 75 коп. (7,52 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) за рік оренди у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
Крім того, 07 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , та ПП "ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС" укладено договір оренди земельної ділянки, 6520686700:03:016:0002, загальною площею 1,7477 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до якого, з урахуванням додаткової угоди від 06 травня 2021 року, новим орендарем стало ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", яке зобов'язалося, зокрема, сплачувати ОСОБА_1 , який є спадкоємцем оренодавця, орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у грошовій формі 4 640 грн 44 коп. (7,52 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) за рік оренди у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
Як на підставу розірвання договорів оренди земельної ділянки позивач посилається на систематичне невиконання відповідачем ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ"умов договору, а саме несплату орендної плати за користування земельною ділянкою у 2022-2024 роках.
Відповідач ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ"визнав факт невиплати орендної плати за вказані періоди у строки передбачені договором, при цьому посилався на те, що заборгованість по орендній платі за 2022-2024 року виникла виключно з обставин непереборної сили, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, знищенням майна підприємства та неможливості провадження господарської діяльності, що об'єктивно унеможливило використання земельної ділянки та виконання обов'язку зі сплати орендної плати.
Так, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 викладено висновок про те, що: "статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у своїй судовій практиці: постанови від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 зазначено, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Загальновідомим є факт збройної (військової) агресії Російської Федерації проти України та окупація частини території України, в тому числі, частини Херсонської області.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено та діє на даний час.
Встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області.
У період з 09 квітня 2022 по 10 листопада 2022 року Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району Херсонської області перебувала під тимчасовою окупацією рф, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області в період з 09 квітня 2022 по 10 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, а тому в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 червня 2025 року, справа № 610/941/24, провадження № 61-3633 св 25.
Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин у період з 2023-2024 рік та безпідставними посилання на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.
Апеляційний суд зазначає, що лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі№ 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі№ 906/540/22).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області, зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства та неможливість виконання умов спірного договору.
Так, доводи скаржника ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" про наявність обставин непереборної сили, тобто забруднення після деокупації території сільськогосподарських угідь вибухонебезпечними предметами, які унеможливили для відповідача проведення сільськогосподарської діяльності протягом 2023-2024 років є необґрунтованими, оскільки належних доказів обстеження спірної земельної ділянки на предмет її забруднення вибухонебезпечними предметами, визнання непридатними суду не надано.
Посилання відповідача на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей та реєстрацію кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.438 КК України, лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння сільськогосподарської техніки підприємства, а не підтвердження таких фактів. При цьому вказані обставини не свідчать про абсолютну неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором оренди.
Разом з цим, відповідно до листа-довідки Новорайської СВА Бериславського району Херсонської області № 01-12/432/25 від 03 березня 2025 року, земельні ділянки, що перебувають в оренді ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" комісією військової адміністрації не обстежувалися та забрудненими вибухонебезпечними предметами не визнавалися, а вважаються такими, що потребують обстеження у зв'язку з тим, що громада перебувала під тимчасовою окупацією і на цих землях велися бойові дії. Після деокупації, незважаючи на проведення обстеження та очищення цих земельних ділянок спеціальними саперними військами України та відновлення можливості їх використовувати за цільовим призначенням, ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" не розпочало їх використання.
Вказаним спростовуються доводи відповідача про абсолютну неможливість використовувати спірні земельні ділянки через потенційну загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами внаслідок бойових дій на території громади, оскільки певна частина земельних ділянок, що перебувають в оренді ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", придатна для використання за цільовим призначенням.
Колегія суддів відхиляє заперечення скаржника з посиланням на дані Інтерактивної карти ДСНС та віднесення території Новорайської селищної територіальної громади до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, оскільки потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов'язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належними доказами.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання та виконання умов договору оренди.
Суд зауважує, що потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов'язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належними доказами.
Відтак, скаржником не надано доказів, які достовірно свідчать про забруднення спірної земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, та вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання та виконання умов договору оренди.
Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постанові КГС ВС від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24, оскільки правовідносини у наведеній справі та у справі, що переглядається апеляційним судом, не є релевантними.
При цьому, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц виснувала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023 та 2024 роки, що свідчить про систематичне невиконання умов договору оренди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання умов договору, а саме систематичного невиконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Щодо стягнення орендної плати
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Врахувавши, що у відповідача не було доступу до орендованої земельної ділянки в період з квітня по листопад 2022 року, що обумовлено окупацією Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на користь позивача ОСОБА_1 орендної плати за 2023 та 2024 рік на загальну суму 46 404 грн 38 коп. (18 561 грн 75 коп. х 2 роки) + (4 640 грн 44 коп. х 2 роки).
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з розглядом в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до частин другої, третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 274 ЦПК України визначено спори, у яких в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 274 ЦПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача належним чином подано зустрічний позов або позов третьої особи із самостійними вимогами, або за первинним позовом відбулося збільшення розміру позовних вимог або зміна предмета позову, і відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Оскільки спір, що виник між сторонами не віднесено до категорії спорів, зазначених у частині четвертої статті 274 ЦПК України, відсутні обставини, передбачені частини п'ятої цієї статті, враховуючи положення частини третьої статті 274 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення процесуального порядку, передбаченого частиною 4 статті 40 ЦПК України, вирішення питання щодо відводу головуючому у справі судді, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною третьою статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до частини п'ятої статті 40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
Оскільки станом на час подання заяви про відвід судді 10 червня 2025 року та на момент її розгляду у Великоолександрівському районному суді Херсонської області здійснювало правосуддя менше трьох суддів, суддю Каланчацького районного суду Херсонської області Ковальчук О.В. тимчасово зараховано до штату Великоолександрівського районного суду Херсонської області з 01 липня 2025 року, тому відповідно до приписів частини 5 статті 40 ЦПК України вирішення питання про відвід здійснено суддею, який розглядає справу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наведені заявником підстави для його відводу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, що унеможливлює застосування частини третьої статті 376 ЦПК України.
Щодо доводів скаржника про неспівмірність стягнутого судом першої інстанції розміру судових витрат, понесених на оплату судового збору, колегія суддів дійшла такого висновку.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції обґрунтовано враховував часткове задоволення позовних вимог, предмет спору, ціну позову та складність справи, доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих правничих послуг та ціни позову, відтак не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення стягнутого судом розміру витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" залишити без задоволення, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська