27 листопада 2025 року м.Суми
Справа №576/1345/24
Номер провадження 22-ц/816/1343/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - виконавчий комітет Кролевецької міської ради як орган опіки та піклування,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2025 року в складі судді Сапона О. В., ухвалене у м.Глухів,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Кролевецької міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги мотивувала тим, що з 06 серпня 2011 року по 24 лютого 2020 року вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після фактичного припинення шлюбних відносин діти залишились проживати з нею. Відповідач належної участі у матеріальному утриманні дітей не приймає, рішення суду про стягнення з нього аліментів не виконує і має заборгованість зі сплати аліментів. Вказує, що відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, про дітей не піклується, їх життям не цікавиться, ніякої участі у житті дітей не приймає, вихованням не займається, участі у їх розвитку не приймає, матеріально не забезпечує. Крім того зазначає, що відповідач відносно неї та дітей вчиняв домашнє насильство, за що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. А 15 листопада 2021 року вироком Кролевецького районного суду Сумської області його було засуджено за ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч.1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі.
Посилаючись на зазначені обставини, просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
При цьому, зазначає, що судом першої інстанції не досліджені докази, які характеризують батька як особу, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров'я та психічного розвитку, а також підтверджують незмінність поведінки відповідача у кращу сторону.
У відзиві на апеляційну скаргу виконавчий комітет Кролевецької міської ради як орган опіки та піклування просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
ОСОБА_2 повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даної сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з серпня 2011 року по лютий 2020 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 24 лютого 2020 року. Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_7 відновлено дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 (а.с.12).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, де батьком дітей записаний ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_7 (а.с. 7-8).
З моменту фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами їх неповнолітні діти проживають разом з матір'ю - позивачкою по справі ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами.
Позивачка працевлаштована, має постійний стабільних середній дохід, за місцем роботи характеризується виключно позитивно (а.с. 27-29).
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 03 грудня 2019 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.10-11).
За інформацією Кролевецького ліцею № 1 Кролевецької міської ради від 10.05.2024 № 04-05/130 та №04-05/131, батько дітей - ОСОБА_6 , учениці 1-А класу, та ОСОБА_5 , учня 5-А класу, за період навчання дітей у вказаному закладі їх шкільним життям не цікавився, батьківські збори не відвідував (а.с. 23-24).
Згідно довідок КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кролевецької міської ради від 15.05.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мають вади здоров'я, знаходяться на обліку у лікаря педіатра. На огляді у лікаря педіатра діти були лише в присутності матері (а.с.25-26).
За даними довідок Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції № 15711 від 24.04.2024 та №18416 від 20.05.2024 ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 20.05.2024 становить 144164,68 грн. (а.с.22,30).
Згідно з постановами Кролевецького районного суду Сумської області ОСОБА_2 тричі притягувався до адміністративної відповідальності, а саме, 29 серпня 2019 року - за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_7 ; 03 вересня 2019 року - за ст. 173 КУпАП за вчинення дрібного хуліганства, а 30 червня 2020 року - за ч.2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно матері своєї колишньої дружини - ОСОБА_9 (а.с. 9,13,14).
12 березня 2021 року комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кролевецької міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , визнано доцільним призупинення спілкування ОСОБА_2 з його малолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до винесення вороку Кролевецьким районним судом по кримінальному провадженню ( а.с.15)
Вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч.1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі та направлений відбувати покарання до Державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» (а.с.15-21,52).
Відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 травня 2024 року ОСОБА_2 звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом та встановлення адміністративного нагляду на підставі ст. 81-1 ч.1 п.2 КК України на невідбутий строк 2 роки 9 місяців 26 днів (а.с.52).
Висновком Органу опіки та піклування, що затверджений рішенням виконавчого комітету Кролевецької міської ради Конотопського району Сумської області від 23.05.2024 № 159, визначено доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав стосовно його дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Висновок мотивовано тим, що згідно заяви матері дітей, ОСОБА_1 , їх батько ОСОБА_2 не виконує батьківські обов'язки по відношенню до дітей, не намагається допомагати матеріально. Між батьком та дітьми повністю втрачені родинні зв'язки. До перебування в місцях позбавлення волі ОСОБА_2 вів асоціальний спосіб життя, вживав алкогольні напої, вчиняв насильство над дружиною в присутності дітей. Із-за аморальної поведінки його спілкування з дітьми було обмежене. Родина ОСОБА_2 часто зверталась до поліції з приводу хуліганства та пошкодження ним майна. Він неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. З 2020 року ОСОБА_2 не сплачує аліменти. З 15 листопада 2021 року згідно вироку Кролевецького районного суду Сумської області ОСОБА_2 засуджений до 6 років позбавлення волі та відбуває покарання. Утриманням, навчанням та розвитком дітей займається їх мати - ОСОБА_1 (а.с.48-49).
Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може застосовуватися судом у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків та конкретних обставин справи, однак позивач всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довела належними та допустимими доказами факт свідомого, умисного нехтування відповідачем батьківськими обов'язками.
При цьому, судом обґрунтовано враховано позицію відповідача, який заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, не відмовляється спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні.
Суд надав оцінку доказам, які свідчать, що відповідач дійсно притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, однак вчинені ним правопорушення дітей не стосуються. Крім того, суд вважав, що інтересам дітей найкраще відповідатиме збереження їх зв'язків з батьком.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вона, він ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.
У ст. 150 СК України перелічені обов'язки батьків щодо виховання дитини, зокрема, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги доправ та свобод інших людей, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з роз'ясненнями п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до роз'яснення п. 18 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При ухваленні судового рішення суд першої інстанції врахував вказані норми та за недоведеності фактів свідомого, систематичного, умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків, відсутності доказів застосування інших заходів попередження та впливу, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав відносно дітей.
Судом враховано, що орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей, однак цей висновок належно не обгрунтований, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками. Крім того, при його винесенні не враховано позицію відповідача, відомості про всі обставини, зазначені у висновку, отримані в основному від позивача. А тому суд обґрунтовано вважав, що такий висновок є необ'єктивним, упередженим та без урахування якнайкращих інтересів дітей та пояснень батька дітей.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися зі своїми дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, натомість встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини, в результаті чого між ними часто виникають конфліктні ситуації, сварки, що негативно вплинуло на взаємовідносини відповідача з дітьми, які залишилися проживати з матір'ю. Відповідач дійсно притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, однак вчинені ним правопорушення дітей не стосуються.
Судом встановлено, що на даний час неможливість активної участі батька в житті дітей спричинена об'єктивними причинами, зокрема його перебування в лавах Збройних Сил України.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі відповідних доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню неповнолітніх дітей, а позбавлення його батьківських прав є крайнім заходом впливу, що не відповідає інтересам дітей.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов