Справа №591/6610/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І.В.
Номер провадження 33/816/956/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 124 КУпАП
Іменем України
14 листопада 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/6610/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2025, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
установив:
У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та закрити провадження в справі, оскільки справа розглянута без його участі, хоч він прибув до суду у визначень день, але йому повідомили, що матеріали справи від поліції ще не надійшли. Крім того, висновок про його винуватість є необгрунтованим, оскільки в його діях відсутній зв'язок з подією ДТП та наслідками.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2025 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді, водій ОСОБА_3 09.06.2025 о 16 год. 45 хв. у м. Сумах по вул. Харківська, 112 керуючи тролейбусом ЗІУ-9275, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив пошкодження лінії електропередач, яка в свою чергу пошкодила т/з Renault Kangoo н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , у результаті чого було спричинено пошкодження транспортного засобу та завдано матеріальних збитків, чим порушив п. 12.1 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 , який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно ст. 1, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП), а згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). При цьому відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 356680 від 09.06.2025, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що ОСОБА_3 09.06.2025 о 16 год. 45 хв. у м. Сумах по вул. Харківська, 112 керуючи тролейбусом ЗІУ-9275, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив пошкодження лінії електропередач, яка в свою чергу пошкодила т/з Renault Kangoo н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , у результаті чого було спричинено пошкодження цього т/з та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР і відповідно вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, висновки судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, є необґрунтованими, належним чином не умотивовані та не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення щодо карантину людей (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
У цій справі, за версією уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_3 не вибрав безпечної швидкості руху та допустив пошкодження лінії електропередач, у результаті чого транспортний засіб, що рухався позаду, зазнав механічних пошкоджень. Уповноважена особа вважала, що такими діями ОСОБА_3 порушив приписи п. 12.1 ПДР, і це перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали. З цим висновком погодилася й суддя суду першої інстанції.
Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження т/з, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Зокрема, відповідно п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Будучи допитаним під час апеляційного розгляду, ОСОБА_3 категорично заперечив свою вину та пояснив, що керував тролейбусом зі швидкістю близько 40 км/год., перевищити яку він об'єктивно не міг з огляду на технічні особливості тролейбуса. Жодних маневрів під час руху він не здійснював. Від'єднання штанг електроприймачів від контактної мережі відбулося не з його вини, і вплинути на цей процес він не мав можливості, у зв'язку з чим вважає, що в його діях відсутня вина.
Решту зібраних доказів у справі становлять: схема місця ДТП, яка сталася від 09.06.2025; пояснення потерпілого ОСОБА_5 , згідно яких він керував т/з та їхав по вул. Харківська за тролейбусом, у якого спали токоприймачі, що призвело до пошкодження лінії електропередач, уламки від чого пошкодили його т/з; фотозображення з місця ДТП.
Однак наведені докази не підтверджують викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини про те, що ОСОБА_3 не вибрав безпечної швидкості руху та що саме це стало причиною від'єднання струмоприймачів і пошкодження елементів контактної мережі.
З наявних матеріалів справи не вбачається жодних об'єктивних даних, які б свідчили про перевищення ОСОБА_3 швидкості руху, або вчинення пов'язаних із цим різких маневрів чи будь-яких інших дій, які могли б спричинити пошкодження контактної мережі.
У протоколі про адміністративне правопорушення не наведено конкретних фактичних даних, які б підтверджували порушення ОСОБА_3 вимог п. 12.1 ПДР. Зокрема, не зазначено допустиму швидкість на відповідній ділянці дороги, фактичну швидкість руху тролейбуса на момент події, а також спосіб її фіксації або джерела відповідних відомостей.
Суддею суду першої інстанції не встановлено причинного зв'язку між діями ОСОБА_3 та настанням наслідків, а саме: пошкодженням контактної лінії і подальшим пошкодженням транспортного засобу потерпілого. При цьому факт від'єднання штанг електроприймачів не може сам по собі свідчити про порушення водієм правил дорожнього руху, оскільки такі випадки можуть бути спричинені технічними факторами, станом контактної мережі або іншими обставинами, які не залежать від водія, внаслідок впливу погодних умов тощо.
Матеріали справи не містять висновків спеціалістів, технічних експертиз, довідок підприємства електротранспорту чи інших доказів, які б підтверджували, що пошкодження контактної мережі виникло внаслідок неправомірних дій водія, а не через технічний стан лінії або об'єктивні обставини експлуатації тролейбуса. Показання ж потерпілого ОСОБА_5 містять лише опис зовнішніх наслідків події, але не встановлюють причини від'єднання струмоприймачів та, відповідно, вини ОСОБА_3 .
Для усунення протиріч і невідповідності наявних у справі доказів фактичним обставинам апеляційним судом викликався поліцейський ОСОБА_6 , який склав протокол про адміністративне правопорушення і, на якого, як на особу уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення, покладений обов'язок щодо збирання доказів (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП), однак останній в судове засідання не з'явився, тому у справі відсутні достатні урівноважуючі фактори, які б забезпечили належну і чітку оцінку доказів та надійні процесуальні гарантії, що б компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через неперевірені безпосередньо в судовому засіданні докази, внаслідок чого була б забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Крім того, апеляційним судом викликався і представник КП СМР «Електроавтотранс» з метою з'ясування, хто саме відповідальний за технічний стан контактної мережі на момент події, можливих причин від'єднання струмоприймачів, а також для отримання інформації щодо наявності або відсутності технічних несправностей тролейбуса чи елементів інфраструктури, які могли вплинути на механізм настання ДТП. Однак представник підприємства в судове засідання не з'явився, а будь-яких документів чи пояснень з цього приводу суду не надано, що унеможливило підтвердження версії про технічний стан мережі та не дало підстав вважати доведеною вину ОСОБА_3 у спричиненні пошкодження.
З огляду на викладене та оцінюючи вказаний доказ відповідно вимог ст. 252 КУпАП, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог закону, оскільки наявні в матеріалах справи докази не підтверджують ті обставини та факти, доведення яких має суттєве значення для встановлення наявності в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, що він, керуючи тролейбусом, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого відбулося пошкодження іншого т/з.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України також зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про порушення ОСОБА_3 норм ПДР.
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та належним чином умотивованим, внаслідок чого постанова судді підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що справа розглянута без його участі, хоч він прибув до суду у визначень день, але йому повідомили, що матеріали справи від поліції ще не надійшли, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в судовій справі відсутні будь-які відомості, які б підтверджували наведені обставині.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2025 відносно ОСОБА_7 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП через відсутність складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов