Номер провадження: 33/813/2061/25
Номер справи місцевого суду: 504/1833/25
Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.
Доповідач Громік Р. Д.
17.11.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Доброславського районного суду Одеської областівід 24 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП; накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 грн. 60 коп.,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307197 від 21.04.2025 вбачається, що 21 квітня 2025 року о 08:50 год. за адресою: Одеська область Одеський район с.Визирка а/д М 28, 38 км., ОСОБА_1 керував автомобілем «Dacia Logan» н/з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці ока, які не реагують на світло, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Доброславського районного суду Одеської областівід 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП; накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 грн 60 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) відеозаписи з нагрудних камер, що були надані до суду першої інстанції не містять моменту зупинки, оскільки відеозапис починається вже від час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 біля патрульного автомобіля;
2) відсутні підстави для зупинки транспортного засобу «Dacia Logan» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ;
3) відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять підтверджень того, що ОСОБА_1 роз'яснювали суть його правопорушення, його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУ;
4) під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці, а тому в працівників поліції були відсутні підстави вважати, що останній перебуває в стані наркотичного сп'яніння;
5) поліцейським автоматично було названо водію декілька ознак наркотичного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_1 цих ознак;
6) ОСОБА_1 не ознайомлено з направленням до медичного закладу;
7) відеозаписи, які містяться в матеріалах справи не можуть вважатися належними доказами, оскільки працівниками поліції були порушені вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції №1026 від 18 грудня 2018 року при здійсненні відеозапису - час керування ОСОБА_1 автомобілем зазначено о 08:55:00, а відеозапис в свою чергу починається о 08:53:00, коли водій вже стоїть біля патрульного автомобіля. Крім того перший відеозапис закінчується о 08:55:48, другий на якому працівник поліції складає протокол, починаючи з 09:31:33, отже є проміжок у більш ніж пів години;
8) із письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що саме в проміжок півгодини, який неохоплений відеозаписом, ним, під впливом омани, в стані емоційного напруження, через зловживання працівниками поліції службовим становищем, було передано останньому грошові кошти в розмірі 10000 грн;
9) в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307197 зазначено, що водій керував транспортним засобом з «ознаками наркотичного сп'яніння», а не «в стані наркотичного сп'яніння» як зазначено ч. 1 ст. 130 КУпАП та в п. 2.9а ПДР;
10) судом першої інстанції залишено поза увагою результати самостійного проходження ОСОБА_1 дослідження ТОВ «Медицина».
17 листопада 2025 року адвокат Родіонов А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник ОСОБА_1 адвокат Родіонов А.В. перебуватиме в судовому засідання у Південному міському суді Одеської області у справі №519/1306/25 (суддя Москаленко І.О.).
Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд ніяким чином не обмежує учасників справи, оскільки останні скористались своїм правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, скористались правом на захист, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлялись про час і місце розгляду справи та надавали пояснення щодо справи.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до правил організації ефективного кримінального судочинства, яке є найбільш наближеним до розгляду справ про адміністративні правопорушення, затверджених Рішенням Ради суддів України № 71 від 26 жовтня 2018 року, Рішенням Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року учасник судового провадження, який не може з'явитися у судове засідання, зобов'язаний негайно, але не пізніше, ніж за 24 години до чергового судового засідання, повідомити про це суд, а відповідальна особа суду повідомляє про це інших учасників кримінального провадження з метою економії процесуального часу.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що до вказаної заяви про перенесення розгляду справи адвокатом Родіоновим А.В. не було долучено доказів щодо представлення інтересів особи у справі №519/1306/25.
Сам ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 17 листопада 2025 року, був належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber», однак у судове засідання не з'явився, жодних клопотань чи заяв до суду апеляційної інстанції не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасника справи та його адвоката, на підставі доводів, викладених в скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість..
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307197 від 21.04.2025 (а.с.1);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 21.04.2025, в яких він підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.2);
- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3);
- розпискою про передачу транспортного засобу ОСОБА_2 , що свідчить про відсторонення ОСОБА_1 від керування (а.с.4);
- відеозаписом, що є додатком до протоколу (а.с.8).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозаписи з нагрудних камер, що були надані до суду першої інстанції не містять моменту зупинки, оскільки відеозапис починається вже від час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 біля патрульного автомобіля, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини - керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість.
Як роз'яснено у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу у рух та зворушення з місця.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пояснив, що їхав на кладовище, що зафіксовано на 00:01:27 хв (диск 1, назва відеофайлу «0002022_00018720250421085257_0002_IMP»).
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та попереджений про те, що треба пристібатись ременем безпеки, під час перевірки документів запропонували проїхати до медичного закладу для здачі аналізів на стан наркотичного сп'яніння - ОСОБА_1 відмовився так як віз матір на кладовище та не мав на це часу (а.с.2).
Сукупність вищенаведних фактів дають змогу дійти висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dacia Logan» н/з НОМЕР_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відеозаписи з нагрудних камер, що були надані до суду першої інстанції не містять моменту зупинки, а тому відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Доводи апелянта про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Доводи скаржника про те, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять підтверджень того, що ОСОБА_1 роз'яснювали суть його правопорушення, його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУ, є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307197 від 21.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується власним підписом ОСОБА_1 .
Також суд апеляційної інстанції вважає необхідним зауважити, що в матеріалах справи містять фото з додатку «Дія» водійського посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 18 грудня 2024 року, а тому ОСОБА_1 є особою, яка має водійське посвідчення, а тому в обов'язковому порядку склав іспит стосовно наявності знань Правил дорожнього руху України і сам факт отримання цього посвідчення вказує на знання водієм цих Правил.
Таким чином, доводи скаржника про не роз'яснення суті порушення п. 2.5 ПДР та відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними та розцінюються судом апеляційної інстанції як спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами скаржника про те, що під час спілкування з поліцейськими з ОСОБА_1 були відсутні підстави вважати, що останній перебуває в стані наркотичного сп'яніння, проте поліцейським автоматично було названо водію декілька ознак наркотичного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_1 цих ознак, враховуючи таке.
Згідно з п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 2 розділу І огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Крім того з аналізу вищезаначеної інструкції не вбачається конкретний алгоритм дій працівників поліції та/або методик виявлення ознак наркотичного сп'яніння.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в частині виявлення ознак такого сп'яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інтонації критично ставиться до доводів скаржника про те, що ОСОБА_1 не ознайомлено з направлення до медичного закладу, з огляду на таке.
Системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я загалом.
Направлення до медичного огляду є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я та надається лікарю вказаного закладу, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Тому посилання на неознайомлення водія з направленням для проведення огляду водія на стан сп'яніння в медичному закладі не є підставою для встановлення відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, якщо винуватість такої особи підтверджується сукупністю доказів по справі.
Твердження апелянта про недотримання працівниками поліції вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, щодо вибіркового та фрагментарного характеру відеозйомки вважаю безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Крім того досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Доводи скаржника про те, що із письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що саме в проміжок півгодини, який неохоплений відеозаписом, ним, під впливом омани, в стані емоційного напруження, через зловживання працівниками поліції службовим становищем, було передано останньому грошові кошти в розмірі 10000 грн, є голослівними та необґрунтованими, оскільки вказані обставини не підтверджуються жодним належним та допустимий доказом, а тому такі доводи не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307197 зазначено, що водій керував транспортним засобом з «ознаками наркотичного сп'яніння», а не «в стані наркотичного сп'яніння» як зазначено ч. 1 ст. 130 КУпАП та в п. 2.9а ПДР, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП може бути :
1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого);
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того працівники поліції правильно вказали в протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 порушив саме вимоги п. 2.5 ПДР, а також працівниками поліції коректно зазначено, що водій мав «ознаки наркотичного сп'яніння», оскільки стверджувати про перебування водія у стані наркотичного сп'яніння можливо лише після проходження такого огляду в медичному закладі.
Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307197 правильно зазначено кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , а саме, що водій керував транспортним засобом з «ознаками наркотичного сп'яніння», а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою результати самостійного проходження ОСОБА_1 дослідження ТОВ «Медицина», то суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.
Дійсно до суду першої інстанції надано довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №25346 від 21.04.2025, з якої вбачається, що за «результатами огляду ОСОБА_1 психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин відсутні» (а.с.31).
Проте суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для врахування таких результатів огляду, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я; перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій; проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Оскільки огляд ОСОБА_1 було проведено в медичному закладі, якому не надано право проводити такий огляд, а також проведено за відсутності поліцейського, то такі результати лабораторного дослідження є недопустимим доказом та не можуть бути використані при розгляді справи.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що своїми діями під час зупинки ОСОБА_1 порушив п. 2.5. ПДР, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП може бути :
1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого);
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, після відмови від проходження огляду працівником поліції було повідомлено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 ПДР, що зафіксовано на 00:00:28, хв, 00:01:55-00:02:22 хв (диск 1, назва відеофайлу «0002022_00018720250421085257_0002_IMP»).
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що результати огляду від 21 квітня 2025 року, які проведені в ТОВ «Медицина» є недопустимими доказами, а тому не можуть бути враховані під час розгляду справи.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Доброславського районного суду Одеської областівід 24 вересня 2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Доброславського районного суду Одеської областівід 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік