Номер провадження: 22-ц/813/3800/25
Справа № 509/5414/23
Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.
Доповідач Карташов О. Ю.
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №6025671239 від 11.10.2021 р. у розмірі 117180,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6025671239, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 87715,80 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою річних процентів у розмірі 0,01 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів у розмірі 2,70 % від суми кредиту. 17.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (первісний кредитор) та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 171221, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги в тому числі за кредитним договором № 6025671239, у якому позичальником є ОСОБА_1 . Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання, тому, просить позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за Кредитним договором №6025671239 від 11.10.2021 року, що в частині тіла кредиту, річних процентів, щомісячних процентів станом на 07.08.2023 року становить 117180,40 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) складає 77881,41 гривень; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочені) 10,15 гривень; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. простроченій) 39288,84 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) судові витрати із сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 гривень.
Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем доведені викладені в позові обставини належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволені позовних вимог в повному обсязі та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Масловський І.М. подала апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення та на те, що воно прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Судові витрати просить покласти на позивача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначається, що суд першої інстанції неправильно з'ясувала обставини справи, а саме те що 17.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (первісний кредитор) та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 171221, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги в тому числі за кредитним договором № 6025671239, у якому позичальником є ОСОБА_1 , оскільки Позивачем не додано до матеріалів справи жодних документів, що підтверджують повноваження на укладення договору факторингу № 171221 від 17.12.2021 року.
Крім того, в скарзі акцентується увага на тому, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що укладено договір про відступлення права вимоги № 171221 від 17.12.2021 року, хоча такого договору в матеріалах справи немає.
Наголошується, що в договорі факторингу № 171221 від 17.12.2021 року поданого до суду Позивачем, відсутні всі необхідні додатки, які є невід'ємною частиною самого договору, що підтверджують передачу боргу ОСОБА_1 (скаржника). Так за умовою п. 2.1. цього договору визначено, що перелік позичальників, підстави виникнення права Вимоги до Позичальників, сума боргу на дату відступлення прав Вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав Вимог, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього договору та підписується одночасно з ним. Таким чином, Позивач подав до суду не конкретний реєстр Прав Вимоги, а лише форму реєстру, самого ж реєстру, який мав бути підписаний одночасно з договором факторингу Позивач до суду не надав. Аналогічна ситуація відбулася і щодо Додатку № 2 до цього договору «Акт прийому передачі Реєстру Прав Вимоги за Договором Факторингу №171221 від 17.12.2021», позивачем подана до суду лише сама форма, а не акт передачі конкретного реєстру в якому вказані самі боржники та їх борги та інші параметри. Додані до матеріалів справи «таблички» з вірогідними боржниками, в тому числі з даними ОСОБА_1 не відповідають затвердженій формі визнаної та закріпленої договором, що подано Позивачем. Це саме відбулося і з Додатком № 3 «Форма реєстру Прав Вимоги в електронному вигляді» та додатком № 4 «Акт прийому передачі Реєстру Прав Вимоги в електронному вигляді за Договором Факторингу № 171221 від 17.12.2021 р.».
Окремої уваги заслуговує додаток № 5 до договору факторингу № 171221 від 17.12.2021 р., яким закріплено форму повідомлення первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» всіх свої клієнтів (боржників) про укладення договору факторингу на користь Позивача - Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК». Долучена до матеріалів справи Повідомлення-Вимога, яка була направлена пяозивачем ОСОБА_2 не відповідає ні узгодженій договірній формі, ні змісту, ні відправнику, який мав би підписувати та відправляти таке повідомлення, а відтак, отримані вимоги від позивача не могли бути належним чином оцінені ОСОБА_1 , адже вона не розуміла чому до неї звертається АТ «ТАСКОМБАНК» з яким вона жодних угод не укладала.
Також, звертається увага на те, що Договір факторингу між позивачем - Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» укладений на суму 467 336 417, 92 грн (чотириста шістдесят сім мільйонів триста тридцять шість тисяч чотириста сімнадцять грн 92 копійки) натомість ціна позову становить 117 180, 40 грн (сто сімнадцять тисяч сто вісімдесят грн 40 копійок).
Підсумовуючи викладене, в скарзі зазначено, що жодних інших договорів чи документів за встановленою формою в яких міститься інформація про переданий борг ОСОБА_2 до суду не надано та вони відсутні в матеріалах справи. А отже, позивач не довів, що він викупив саме борг ОСОБА_2 за окремим договором факторингу чи договором про відступлення права вимоги, а лише продемонстрував, що викупив права вимоги на конкретну круглу суму у «первісного кредитора», хоча в цю означену позивачем суму - борг ОСОБА_2 і не входить, бо немає жодних документів, що підтверджують передачу саме цих прав вимоги щодо ОСОБА_2 . Крім того, незрозуміло яким чином був сформований борг ОСОБА_1 , та як була розрахована ціна позову. Належного розрахунку не подавалося до суду. Подані позивачем договори та анкети і заяви підписані ОСОБА_1 стосуються первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень», але аж ніяк не позивача, а отже, позов поданий неналежним позивачем.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи
08.01.2025 року через підсистему «Електронний Суд» адвокатом Масловським І.М. який діє в інтересах ОСОБА_1 була сформована та подана апеляційна скарга на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначена скарга була зареєстрованаОдеським апеляційним судом 09.01.2025 року.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 09.01.2025 року, для розгляду справи визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_3 , судді учасники колегії: Драгомерецький М.М., Громік Р.Д.
10.01.2025 року справу № 509/5414/23 було витребувано з Овідіопольського районного суду Одеської області.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2025 року апеляційна скарга залишена без руху, та надано строк для усунення недоліків.
15.01.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду з Овідіопольського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи № 509/5414/23.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.01.2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.01.2025 року підготовка апеляційного розгляду справи закінчена, справу призначено до розгляду на 29.05.2025 року 11:00 год.
У зв'язку з відрахування судді Дришлюка А.І. зі штату Одеського апеляційного суду та з урахуванням п. 3.9 засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.03.2025 року, здійснено перерозподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю.
На підставі розпорядження № 3348 від 23.05.2025 року, здійснено заміну суддів учасників колегії Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Лозко Ю.П., Коновалову В.А.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Масловський І.М. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Інші учасники у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників які з'явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з'явились.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
11.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6025671239.
Відповідно до умов кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» надає позичальнику грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 87715,80 гривень, строк кредитування 36 місяців, зі сплатою річних відсотків у розмірі 0,01 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів у розмірі 2,70 % від суми кредиту.
17.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (первісний кредитор) та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК»(новий кредитор) укладено договір факторингу №171221, за яким права за кредитним договором відступлені Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК».
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6025671239 від 11.10.2021 р. заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 07.08.2023 року складає 117180,40 грн, з яких: 77881,41 грн заборгованість по тілу кредиту; 10,15 грн заборгованість по річним відсоткам; 39288,84 грн заборгованість по щомісячним відсоткам.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 1статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладення та підписання ОСОБА_1 кредитного договору № 6025671239 від 10.11.2021 року з ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у неї боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним Кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
В апеляційній скарзі відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт укладення даного кредитного договору та отримання коштів в сумі 87715,80 грн.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних документів, що підтверджують повноваження на укладання договору факторингу № 171221 від 17.12.2021 року, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №910/9828/17).
У разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Таким чином, боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов'язання боржника, який має виконати свій обов'язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13266/18, від 08 липня 2020 року у справі № 910/13840/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу №171221 відповідно до умов якого останній набув право вимоги за кредитними договорами, у тому числі відносно ОСОБА_1 за кредитним договором № 6025671239 від 11.10. 2021 року.
У пункті 2.1. Договору факторингу визначено, що в обсязі та на умовах, визначених цим договором. в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимоги, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.
Відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі Реєстру прав вимог згідно Додатку № 2 до цього договору, але не раніше оплати фактором зазначеної у договорі суми, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги, визначені цими договорами.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.3. договору факторингу).
З Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 171221 від 17 грудня 2021 року вбачається, що загальна сума заборгованості складає 512 057 517,95 грн. Кількість кредитних договорів становить 20 447 одиниць.
У Акті прийому-передачі Реєстру прав вимоги в електронному вигляді за Договором факторингу № 171221 від 17 грудня 2021 року вказано, що Реєстр прав вимоги в електронному вигляді наданий на флеш носії у розмірі 4338 кбайт.
Вказані акти прийому-передачі містять підписи та печатки сторін та свідчать про заміну кредитора у зобов'язанні.
Таким чином, матеріалами справи доведено, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» за договором факторингу від 17.12.2021 року відступив право вимоги за кредитним договором правонаступнику АТ «ТАКСОМБАНК» і дане товариство набуло статусу нового кредитора з усіма відповідними правами та обов'язками.
Доказів того, що договір факторингу № 171221 від 17.12.2021 року, визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, матеріали справи не містять.
Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідачки на користь АТ «ТАСКОМБАНК»заборгованості за кредитним договором, договір факторингу відповідачкою не оспорювався, в цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), обов'язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України).
За таких підстав, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставин справи, від яких залежить вирішення спору та дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимоги щодо стягнення заборгованості.
Твердження скаржника, що судом першої інстанції в рішенні зазначено, що укладено договір про відступлення права вимоги №171221 від 17.12.2021 року, який відсутній в матеріалах справи, з посиланням на різницю договору факторингу та відступлення прав вимоги, є такими, що не заслуговують на увагу.
Зі змісту наданого позивачем Договору Факторингу № 171221 від 17.12.2021 року вбачається, що предметом цього договору є відступлення прав вимоги, а тому зазначене судом першої інстанції не є помилкою і не є підставою для скасування по суті правильного рішення.
Безпідставними є й доводи, що позивачем не надано документів за встановленою формою в яких міститься інформація про переданий борг ОСОБА_2 і що саме борг останньої був викуплено, оскільки факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов'язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору відступлення права вимоги. Випискою та Розрахунком заборгованості, доданими до даної позовної заяви.
Твердження, що Договір факторингу був укладений на суму 467 336 417,92 грн, а ціна позову становить 117 180 40 грн не заслуговують на увагу. Договір факторингу на суму 467 336 417,92 грн був укладений за 20477 одиниць кредитних договорів, а позов у зазначеній справі подано лише за одним, тому і відмінні суми.
Доводи, з приводу того, що надіслане ОСОБА_2 . Повідомлення-Вимога не відповідає узгодженій формі, змісту, відправнику, а відтак не є належними доказами відхиляються судом як безпідставні.
Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до не згоди апелянта з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, та намаганням ухилитися від сплати кредитної заборгованості.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.
При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко