Номер провадження: 22-ц/813/3956/25
Справа № 522/19498/23
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Драгомерецький М. М.
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: представника ПАТ АБ «Південний» - адвоката Кувшинової В.П.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Дігуляра В.В.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дігуляр Василь Васильович, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 січня 2025 року по справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідачів приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шипікової Юлії Анатоліївни про визнання недійсними договорів дарування, -
03 жовтня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О., що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» (- далі ПАТ АБ «Південний») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шипікової Ю.А. про визнання недійсними договорів дарування.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2024 року позовні вимоги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шипікової Ю.А. про визнання недійсними договорів дарування - задоволено.
Суд визнав недійсним договір дарування частки житлового будинку, посвідчений 15 лютого 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. за реєстраційним №25, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідності до якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/2 частку житлового будинку під АДРЕСА_1 .
Визнав недійсним договір дарування частки квартири, посвідчений 15 лютого 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. за реєстраційним №26, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідності до якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .
Визнав недійсним договір дарування квартири, посвідчений 15 лютого 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. за реєстраційним №27, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відповідності до якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв в дар квартиру під АДРЕСА_3 .
Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. сплачений судовий збір в розмірі 3 220,80 грн.
09 грудня 2024 року представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Кувшинова В.П. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду, яким стягнути в рівних частинах з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Південний» судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 500 гривень.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 січня 2025 року заяву представника ПАТ АБ «Південний» - адвоката Кувшинової В.П. про ухвалення додаткового рішення суду - задоволено. Стягнуто в рівних частках з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 500 гривень.
Не погодившись із вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дігуляр В.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника ПАТ АБ «Південний» - адвоката Кувшинової В.П. про ухвалення додаткового рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О., ОСОБА_2 та приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шипікова Ю.А. в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку судових повісток-повідомлень до електронного кабінету Електронного суду та рекомендовані повідомлення про направлення судових повісток-повідомлень (т. 2 а.с. 246-249).
28 жовтня 2025 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шипікової Ю.А. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі (т. 2 а.с. 249а).
05 листопада 2025 року від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі, окрім того просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2024 року - без змін.
Відповідачу ОСОБА_2 судова повістка-повідомлення направлялись на єдину відому суду адресу місця його проживання, а саме: АДРЕСА_1 , однак поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с. 248б).
Апеляційний суд враховує, що 28.01.2025 відповідач ОСОБА_2 отримав копію ухвали Одеського апеляційного суду від 07.01.2025 про відкриття апеляційного провадження в даній справі, що свідчить про його обізнаність щодо перебування даної справи на розгляді в Одеському апеляційному суді (т. 2 а.с. 156-157, 160).
Згідно ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Таким чином, оскільки судова повістка-повідомлення направлена на єдину відому суду адресу місця проживання ОСОБА_2 , враховуючи, що отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а саме суду, та враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний цікавитись рухом справи учасником якої він є, та про наявність якої йому достовірно відомо, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Дігуляра В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, та представника ПАТ АБ «Південний» - адвоката Кувшинову В.П., яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Задовольняючи заяву представника ПАТ АБ «Південний» - адвоката Кувшинової В.П. про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 500 гривень, суд першої інстанції вказав, що акти виконаних робіт містять найменування виду правової допомоги, час, витрачений адвокатом при наданні правової допомоги, погоджену сторонами вартість однієї години надання правової допомоги та повну вартість наданої допомоги по цивільній справі. Витрати, понесені позивачем, обґрунтовані та документально доведені, а саме надано: Договір про надання правової допомоги від 18.06.2018 за №1/6-18; акт приймання-передачі виконаних робіт №363 від 29.01.2024, Меморіальний ордер №224 від 31.01.2024; акт приймання-передачі виконаних робіт №559 від 06.12.2024; Меморіальний ордер №3877 від 06.12.2024
Враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 500 гривень.
Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується із таким висновком суду першої інстанції, та вважає, що стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 500 гривень, не співмірні із складністю даної справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами, розмір таких витрат не відповідає критерію справедливості та розумності їхнього розміру, з огляду на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 137 ЦПК України).
Згідно правил пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, матеріалами справи встановлено, що на підтвердження надання правової допомоги ПАТ АБ «Південний» адвокатом Кувшиновою В.П. було надано:
-ордер серії ВН №1293817 від 17.10.2023, згідно якого ПАТ АБ «Південний» уповноважує адвоката Кувшинову В.П., на підставі Договору про надання правової допомоги від 18.06.2018 за №1/6-18, представляти їх інтереси в Приморському районному суді м. Одеси (т. 1 а.с. 208);
-договір про надання правової допомоги від 18.06.2018 за №1/6-18, в п. 4.1 якого передбачено, що гонорар (винагорода) виконавця (адвоката) сплачується у розмірі та у порядку, передбаченому в Додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною частиною даного договору (т. 1 а.с. 211-213, т. 2 а.с. 99-101);
-додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 18.06.2018 за №1/6-18, в якому в тому числі передбачено, що сторони домовились про те, що вартість послуг (гонорар/винагорода) виконавця визначається шляхом здійснення сумування фактично витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт та вартості фактично наданих послуг та виконання та виконаних робіт, відповідно до мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених протоколом засідання Ради АО «Юрпрайм» №1 від 15.06.2018; розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати; загальний обсяг гонорару може бути збільшено у випадку підвищеною складності справи (т. 2 а.с. 102);
-протокол засідання Ради АО «Юрпрайм» №1 від 15.06.2018, яким затверджено мінімальні ставки адвокатської винагороди (гонорару) (т. 2 а.с. 103-104);
-додаткові угоди до Договору про надання правової допомоги від 18.06.2018 за №1/6-18, які підтверджують строк діє вказаного договору до 31.12.2024 (т. 2 а.с. 105-110);
-акт №363 прийому-передачі виконаних робіт від 29.01.2024, згідно якого вартість виконаних адвокатом робіт становить 5 000 гривень (т. 1 а.с 210, т. 2 а.с. 97);
-акт №559 прийому-передачі виконаних робіт від 06.12.2024, згідно якого вартість виконаних адвокатом робіт становить 22 500 гривень (т. 2 а.с. 98);
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дійсно, інтереси позивача ПАТ АБ «Південний» в суді першої інстанції представляла адвокат Кувшинова В.П. на підставі договору про надання правової допомоги від 18.06.2018 за №1/6-18.
Проте, апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Крім того, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з'ясовуючи доводи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних доказів надання правничої допомоги, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», колегія суддів вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 500 гривень визначені без урахування принципів розумності, співмірності і пропорційними предмету спору, а також не в повної мірі є фактичними та неминучими.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що заяву позивача про присудження судових витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково.
Ураховуючи наведене, колегія судів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу до 13 750 гривень. Зазначена сума є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
В апеляційній скарзі представник відповідачки Лотаревич К.Є. зазначає, що представник АТ АБ «Південний» адвокат Кувшинова В.П., в судовому засіданні до початку дебатів, вимогу про стягнення витрат на правову допомогу адвоката не заявляла, відповідні докази до суду не надавала, позовна заява також не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Докази витрат адвоката, були надані до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення лише 09 грудня 2024 року з порушенням п'ятиденного строку їх подання та без клопотання про поновлення строку, тоді як рішення суду по суті спору ухвалено 27 листопада 2024 року.
Однак, апеляційний суд не приймає до уваги вищезазначені доводи, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
В частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, при вирішення питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд враховує наступну практику Верховного Суду.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 зазначено, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Також, в постанові від 21.10.2021 у справі №620/2936/20 Верховний Суд зазначив, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті.
Таким чином, вищенаведених процесуальних норм та практики Верховного Суду, свідчить про те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, або ж до закінчення розгляду справи по суті у випадках розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, де судові дебати не проводяться, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Як встановлено матеріалами справи, адвокат Кувшинова В.П., яка діє в інтересах позивача ПАТ АБ «Південний» заявляла про стягнення з відповідачів судових витрат у своїй першій заяві по суті спору, а саме у відповіді на відзив на позовну заяву, з наданням відповідних доказів - 13 березня 2024 року, тобто до закінчення судових дебатів у справі (т. 1 а.с. 201-215).
Апеляційний суд звертає увагу, що копія вищезазначеної відповіді на відзив на позовну заяву разом із додатками, була надіслана представнику ОСОБА_1 - адвокату Дігуляру В.В. 13 березня 2024 року в його зареєстрований електронний кабінет користувача ЄСІТС (т. 1 а.с. 217).
Не приймаються також твердження апеляційної скарги про те, що представник АТ АБ «Південний» адвокат Кувшинова В.П., докази витрат на адвоката, надала до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення лише 09 грудня 2024 року, тобто з порушенням п'ятиденного строку їх подання та без клопотання про поновлення строку.
Оскільки як встановлено матеріалами справи рішенням Приморського районного суду м. Одеси в даній справі було ухвалено 27 листопада 2024 року, без участі учасників справи в судовому засіданні. Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2024 року (т. 2 а.с. 69-73).
06 грудня 2024 року копія рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2024 року була надіслана в електронному вигляді в електронний кабінет АТ АБ «Південний» (т. 2 а.с. 74).
06 грудня 2024 року представник АТ АБ «Південний» адвокат Кувшинова В.П. сформувала в системі «Електронний суду» заяву про ухвалення додаткового рішення із додатками, яка була зареєстрована в Приморському районному суді м. Одеси 09.12.2024, тобто в межах строку передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т. 2 а.с. 79-84, 95-120).
Апеляційний суд звертає увагу, що копія вищезазначеної заяви про ухвалення додаткового рішення із додатками, була надіслана представнику ОСОБА_1 - адвокату Дігуляру В.В. 06 грудня 2024 року в його зареєстрований електронний кабінет користувача ЄСІТС (т. 2 а.с. 119).
Таким чином, враховуючи те, що до закінчення розгляду справи по суті представник позивача, заявила про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення із наданням всіх доказів, в межах встановленого законодавством строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розгляд такого клопотання, оскільки в судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання.
Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 137, 139, 141 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни додаткового рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнених витрат на професійну правничу допомогу й ухвалення в цій частині нового рішення про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 13 750 гривень.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дігуляр Василь Васильович, задовольнити частково.
Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 січня 2025 року змінити, ухваливши постанову, якою зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 27 500 гривень до 13 750 гривень.
Третій абзац резолютивної частинини додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 січня 2025 року викласти в наступній редакції:
«Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» (ЄДРПОУ 20953647) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 875 гривень з кожного».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 17 листопада 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда