Номер провадження: 11-сс/813/2263/25
Справа № 947/33288/25 1-кс/947/16899/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2025, якою в межах к/п № 12025160000000938 від 06.09.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кам'янське Арцизького р-ну Одеської обл., громадянки України, з неповною вищою освітою, незаміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07.12.2025 включно, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до07.12.2025 включно, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованого їй злочину, ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідності завершення експертиз, які виконуються в межах даного к/п. При цьому, слідчий суддя на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України вирішив не визначати розмір застави підозрюваній ОСОБА_8 .
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною, оскільки слідчий суддя не визначив альтернативний запобіжний захід; клопотання слідчого є необґрунтованим, а слідчий суддя не надав належної оцінки клопотанню; слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_8 після ДТП сама викликала швидку та поліцію, від слідства не переховувалася, сприяє розслідуванню, визнала свою вину та щиро розкаялась; цілодобовий домашній арешт в повній мірі здатен попередити встановлені в цьому к/п ризики; потерпіла ОСОБА_10 , мати загиблої ОСОБА_11 , не має жодних матеріальних та моральних претензій до підозрюваної та вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту забезпечить необхідну процесуальну поведінку підозрюваної.
За таких обставин захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та винести нову, якою застосувати стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, положення ст. 199 КПК України регулюють процедуру продовження строку тримання під вартою, за змістом яких підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник фактично не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_8 за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України на даному етапі є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що є тяжким злочином відповідно до класифікації ст. 12 КК України.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Окрім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Отже, з огляду на специфіку інкримінованого злочину, в результаті вчинення якого загинули дві неповнолітні особи, враховуючи суворість можливого покарання, наявність свідків події, стадію кримінального провадження та необхідність вчинення відповідних процесуальних дій органом досудового розслідування із зібрання необхідних доказів й завершення судових експертиз, апеляційний суд констатує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та доходить висновку, що на даному етапі досудового розслідування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним для досягнення потреб досудового розслідування та для забезпечення суспільного інтересу. При цьому, на теперішній час встановлені ризики не зменшились, а підстави для встановлення більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Як було вище зазначено, за матеріалами к/п наявні свідки події, що може обумовлювати необхідність їх допиту в судовому засіданні, а тому вказане додатково підтверджує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини злочину, що інкримінується та події після нього, зокрема поведінка підозрюваної ОСОБА_8 (виклик швидкої, визнання вини, щире каяття, сприяння розслідуванню) не нівелюють вище зазначені ризики в системному взаємозв'язку із тяжкістю інкримінованого злочину, а можуть бути враховані судом під час розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_8 .
Вік підозрюваної ОСОБА_8 , наявність постійного місця проживання, позитивні характеристики, часткове відшкодування завданої шкоди, так само не спростовують наявність вище вказаних ризиків, не зменшують ступінь суспільної небезпеки інкримінованого їй діяння та можуть бути враховані під час судового розгляду обвинувального акту та призначення покарання винній особі. При цьому, як правильно зауважив слідчий суддя, в даному к/п потерпіла ОСОБА_12 не наполягає на утримані підозрюваної під вартою, однак в проваджені двоє потерпілих, а позиція другого потерпілого не встановлена.
Одночасно, колегія суддів зауважує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою носить тимчасовий характер, необхідність застосування якого в ході досудового розслідування може зникнути, а тому в подальшому при вирішенні питання про продовження строку його дії сторона захисту не позбавлена права на подання клопотання про зміну виду запобіжного заходу. Разом з тим, на даній стадії розслідування кримінального провадження необхідність продовження строку дії запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_8 у виді тримання під вартою є обґрунтованою та виправданою, що відповідає виконанню завдань кримінального провадження.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів на підтвердження того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_7 звернула увагу на те, що підозрювана ОСОБА_8 впродовж тривалого часу знаходиться під вартою, а в результаті ДТП, яке сталось 06.09.2025 вона отримала ушкодження, з огляду на що апеляційний суд вважає необхідним зобов'язати уповноважений орган тимчасового тримання під вартою забезпечити необхідне медичне обстеження підозрюваної та лікування в разі потреби, а в разі неможливості забезпечення за рахунок ресурсів ізолятору тимчасового тримання, зобов'язати начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях організувати проведення необхідного медичного обстеження та надання належної медичної допомоги підозрюваній ОСОБА_8 .
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2025, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07.12.2025 включно, без визначення застави - залишити без змін.
Доручити службовим особам ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Одеській обласній філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС в Миколаївській та Одеській обл. забезпечити надання належної медичної допомоги підозрюваній ОСОБА_8 , в тому числі в разі необхідності в закладі МОЗ України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4