Номер провадження: 11-сс/813/2182/25
Справа № 522/21854/25 1-кс/522/5717/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2025 про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна у к/п №12025163510000595 від 22.08.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку транспортного засобу BMW M5, д.н. НОМЕР_1 , який знаходився на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123782000:02:002: 2898, а саме на транспортний засіб BMW M5, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , зареєстрованого на ім'я ОСОБА_7 , який фактично використовується ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Мотивуючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які зазначено у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке він просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим постанова слідчого в частині визнання вищевказаного вилученого майна речовими доказами є формальною.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою, посилаючись на те, що т/з BMW M5, синього кольору, держ. номер НОМЕР_1 , та ключі від нього є об'єктом кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам речового доказу, передбаченого ст. 98 КПК України та були придбані (право власності зареєстровано) фактично одразу після вчинення кримінального правопорушення стосовно потерпілої, що свідчить про можливу легалізацію коштів, здобутих злочинним шляхом. При цьому прокурор зазначив, що незастосування заходу забезпечення у вигляді арешту на майно, із забороною розпорядження та користування таким майном, надасть можливість доведення зацікавленими особами до кінця свого злочинного умислу на заволодіння коштами потерпілої.
За таких обставин прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на т/з BMW M5, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , із забороною розпорядження та користування вказаним майном.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас представник власника майна ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_7 , в судове засідання не з'явилась, однак подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просила відмовити в її задоволенні та апеляційний розгляд проводити за відсутності власника майна та його представника.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду слідчий суддя дотримався вказаних приписів кримінального процесуального законодавства з огляду на такі обставини.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
За приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За обставинами цього к/п 21.08.2025 ОСОБА_11 звернулась до поліції з заявою, в якій повідомила, що у період часу з 19.08.2025 по 20.08.2025 невстановлені особи, шахрайським шляхом із використанням електронних засобів, заволоділи грошовими коштами з її криптогаманця на загальну суму 115 706 доларів США про, що до ЄРДР 22.08.2025 були внесені відомості про к/п № 12025163510000595, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - шахрайство, вчинене у великих розмірах з використанням електронно-обчислювальної техніки.
За ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, прокурор зазначив, що накладення арешту на транспортний засіб BMW M5, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрованого на ім'я ОСОБА_7 , який фактично використовується ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обґрунтовується тим, що вказане авто було придбане фактично одразу після вчинення кримінального правопорушення стосовно потерпілої, що свідчить про можливу легалізацію коштів, здобутих злочинним шляхом.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що предметом розслідування цього к/п є злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками шахрайство, вчинене у великих розмірах з використанням електронно-обчислювальної техніки, за результатами вчинення якого в потерпілої були викрадені грошові кошти на загальну суму 115 706 доларів США. Тобто, безпосереднім предметом злочину виступають грошові кошти, а не транспортні засоби чи інше майно.
При цьому, на даній стадії к/п підозра у вчиненні будь якого злочину, в тому числі власникам/користувачам майна, на яке прокурор просить накласти арешт, не пред'являлась.
Відомості на підтвердження того, що зазначений транспортний засіб вступав предметом злочину чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, міг зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, був набутий кримінально-правовим шляхом тощо матеріали к/п не містять.
Будь-яких обґрунтованих та підтверджених доводів того, що транспортний засіб є доказом кримінального правопорушення, прокурором наведено не було.
За таких обставин, апеляційний суд констатує, що прокурором не було доведено існування підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вище зазначений транспортний засіб, оскільки в матеріалах к/п відсутні докази на підтвердження того, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
При цьому, апеляційний суд погоджується з твердженням слідчого судді про те, що накладення арешту на вище зазначене авто не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування.
За таких обставин, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що на теперішній час відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 та скасування обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2025 про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, а саме транспортного засобу BMW M5, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ,у к/п №12025163510000595 від 22.08.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4