01.12.25
22-ц/812/1894/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 473/2612/25
Провадження № 22-ц/812/1894/25 Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
01 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 473/2612/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Ротар М.М., у приміщенні цього суду у м. Вознесенську, повний текст судового рішення складено того ж дня, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс», Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 18 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір №3273077 на підставі якого остання отримала кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку у розмірі 4000,00 гривень зі сплатою комісії та процентів за користування кредитом у термін встановлений договором.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором №3273077 від 18 листопада 2021 року.
Відповідачка ОСОБА_1 всупереч умовам договору своїх зобов'язань перед кредитором не виконала, за відповідачкою наявна заборгованість за кредитним договором №3273077 у розмірі 17336,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 4000 грн; заборгованість за процентами 13056,00 грн; заборгованість за комісією 280,00 грн.
Крім того, 18 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №103163837, відповідно до якого відповідач отримала позику у розмірі 4000,00 гривень, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги за договором №103163837.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» отримало право грошової вимоги за договором №103163837.
18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та позивачем було укладено договір №18-02/25, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103163837.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №103163837 становить 17811,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 3520,00 грн; заборгованість за процентами 14291,20 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути заборгованість в загальному розмірі 35147,20 грн та судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я. просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначала, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів позичальнику - не надано виписку по картковому рахунку, розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо). Крім того, доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Також, не надано детального розрахунку за складовими кредитної заборгованості зокрема за процентами в сумі із зазначенням за який період була нарахована та за якою відсотковою ставкою. Витяг з реєстру боржників не передбачений договором факторингу, до того ж наданий витяг не підписаний сторонами, а сформований самим позивачем, тому у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача. Надані докази не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів. Наданий розрахунок заборгованості складений самим кредитором і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції і не є документом первинного бухгалтерського обліку. Також від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2025 року позов Товариства задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 35147 грн 20 коп., до складу якої входить заборгованість за договором №3273077 від 18 листопада 2021 року у розмірі 17336,00 грн та заборгованість за договором №103163837 від 18 листопада 2021 року в розмірі 17811 грн 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн.
Задовольняючи позовТОВ «Факторинг Партнерс», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодного доказу того, що вона не отримувала кредитних коштів, належним чином виконала зобов'язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору, тому дійшов висновку, що відповідачем не повернуто своєчасно суму кредиту та не сплачено нараховані відсотки, в порушення умов договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, а відтак вона є такою, що зобов'язання за вказаним договором не виконала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання нею кредитних коштів, розмір відсотків, а також наявність заборгованості за кредитними договорами, у зв'язку з чим вважала, що необхідно відмовити у задоволенні позову за недоведеністю.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК України розглянута апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Договір про споживчий кредит №103163837, за умовами якого відповідач отримала кредит на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 гривень (п. 1.2 Договору); кредит надається строком на 15 днів з 18 листопада 2021 року до 03 грудня 2021 року (п 1.3, 1.4 Договору); комісія за надання кредиту: 1160,00 гривень, яка нараховується за ставкою 29,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору); проценти за користування кредитом: 1800,00 гривень, які нараховуються за процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п.1.5.2 Договору), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договору); кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 Договору). Такі ж відомості щодо розрахунку містить додатках №1 (Графік платежів), № 2 (Паспорт споживчого кредиту) до кредитного договору №103163837 від 18 листопада 2021 року.
До договору складена Анкета-заява на кредит №103163837, яка містить, окрім відомостей щодо істотних умов кредитного договору, містить відомості щодо процесу оформлення та розгляду заяви.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 акцепт договору здійснив шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R14614.(а.с. 43).
За умовами укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з відповідачем у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом відповідача, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Укладений ТОВ «Мілоан» з відповідачем договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Відповідно до пункту 2.3.1.1. Договору про споживчий кредит №103163837 від 18 листопада 2021 року сторони передбачили можливість його пролонгації на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Строк продовження кредиту може становити 3, 7 та 15 днів з максимальним розміром комісії та з максимальним розміром комісії у відсотковому значенні від поточного залишку кредиту за його продовження 3.00, 5.00 та 10.00 відповідно.
Згідно до пункту 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит №103163837 від 18 листопада 2021 року передбачена пролонгація на стандартних умовах, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 Договору.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 4000,00 грн, що підтверджується довідкою від 12 грудня 2024 про здійснення переказу. Карта отримувача НОМЕР_1 . Призначення платежу: Кошти згідно договору 103163837.(а.с.43).
Разом з тим, відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №103163837 від 18 листопада 2021 року належним чином не виконала, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість, яка відповідно до здійсненого ТОВ «Мілоан» розрахунку складає 17811,20 грн, з яких: 3520,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 14291 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги за договором №103163837.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» отримало право грошової вимоги за договором №103163837.
18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та позивачем було укладено договір №18-02/25, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103163837.
Також як вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3273077. Договір був підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «S37567».
Відповідно до умов договору відповідач отримала позику у розмірі 4000,00 грн, проценти за користування кредитом 1056,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строк кредитування 30 днів з 18 листопада 2021 року по 18 грудня 2021 року, комісія за надання кредиту 280,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,50 відсотків від суми кредиту одноразово.
Довідкою про ідентифікацію по договору №3273077 підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 акцепт договору здійснила шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора S37567.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на суму 4000,00 грн, що підтверджується довідкою від 10 січня 2025 року про здійснення переказу. Карта отримувача НОМЕР_1 . Призначення платежу: Кошти згідно договору 3273077 (а.с.46).
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №3273077.
Заборгованість відповідачки за кредитним договором №3273077 становить 17336 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 4000 грн; заборгованість за процентами 13056,00 грн., заборгованість за комісією - 280,00 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договори про споживчий кредит № 103163837 та №3273077 було укладено 18 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі.
Тому на них поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, а саме, що кредитні договори 18 листопада 2021 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, що також підтверджено довідкою АТ «Райффайзен Банк» та випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 127-128), апеляційний суд вважає доведеним факт його укладання. Такого висновку дійшов і суд першої інстанції.
Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Згідно наявних у справі доказів 26 липня 2024 року було укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3273077.
Також за матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги за договором №103163837.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» отримало право грошової вимоги за договором №103163837.
18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та позивачем було укладено договір №18-02/25, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103163837.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведені положення закону та зміст долучених позивачем договорів факторингу, реєстрів боржників, колегія суддів приходить до переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитними договорами №103163837 та №3273077 від 18 листопада 2021 року.
За такого позивач, як кредитор у зобов'язанні, має право на задоволення вимог до боржника ОСОБА_1 .
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до підпункту 3.3.2 договору про споживчий кредит №103163837 від 18 листопада 2021 року та договору про споживчий кредит №3273077 від 18 листопада 2021 року позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені пунктами 1.1-1.6 та пунктом 2.4 цього договору.
Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконувала, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно долучених позивачем до справи розрахунків заборгованості, загальний розмір заборгованості за кредитними договорами складає 35147 грн 20 коп., до складу якої входить заборгованість за договором №3273077 від 18 листопада 2021 року у розмірі 17336,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 4000 грн, заборгованість за відсотками 13056 грн, заборгованість за комісіями 280 грн та заборгованість за договором №103163837 від 18 листопада 2021 року в розмірі 17811 грн 20 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 3520 грн та заборгованість за відсотками 14291 грн.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Аналіз наведених розрахунків заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов кредитних договорів щодо порядку нарахування процентів та пролонгації строку кредитування (продовження строку кредитування) (пункти 1.5, 1.6, 2.3.1.1).
Відповідач розмір заборгованості за кредитними договорами не спростовувала.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договорів про споживчий кредит №103163837 та №3273077 від 18 листопада 2021 року у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім в повному обсязі зобов'язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами та комісії, а також перехід прав вимоги за цим договором до ТОВ «Факторинг Партнерс», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача у зазначеному в позовній заяві розміру.
За такого рішення, ухвалене судом першої інстанції, є законним та обґрунтованим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги та приходить до висновку, що в силу положень статті 375 ЦПК України не має підстав для скасування цього рішення.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду залишено без змін, розподіл судових витрат, які покладаються у цій справі на відповідача, не проводиться.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 01 грудня 2025 року.