01.12.25
22-ц/812/1978/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/3413/25 Головуючий суду першої інстанції Гуденко О.А.
Провадження номер 22-ц/812/1978/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
01 грудня 2025 року м. Миколаїв справа № 490/3413/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Гуденко О.А., в приміщенні того ж суду в м. Миколаєві, за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,
встановив:
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» або Товариство) звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.
Позивач зазначав, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.
В опалюваних сезонах 2022-2025 років позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваних сезонів.
Квартира АДРЕСА_2 вищевказаного будинку належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування №137 від 22 березня 2018 року.
Позивач вказував, що направляв відповідачці рахунки на оплату опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем будинку за сезони 2022-2025 років, однак, вона оплату не здійснила.
Зазначав, що надав теплову енергію за період з 01 листопада 2022 року по 01 квітня 2025 року на суму, яка з урахуванням перерахунку, складає 5874,33 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь борг за спожиту теплову енергію у сумі 5874,33 грн та судовий збір у сумі 3028 грн.
Позиція відповідачки у суді першої інстанції
Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, вказуючи на те, що в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , взагалі відсутні прибори опалення в місцях загального користування, на які посилається позивач. Це знаходить своє документальне підтвердження у отриманій відповіді від ТОВ «ЖЕК Забота» від 21 березня 2025 року. Крім того, вказувала що не отримувала досудову вимогу від 14 жовтня 2024 року. Так званий «публічний договір приєднання», на який посилається позивач, не був доведений до відома належним чином. Також відсутні докази фактичного надання послуг.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2025 року позов ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 5874,33 грн, а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач у період 2022-2025 років надавав відповідачці послугу опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем будинку.
Відповідачка цю послугу не оплатила, а тому наявні підстави для стягнення з неї боргу за спожиту теплову енергію у вказаній позивачем сумі, яка підтверджена дослідженими доказами.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов.
Доводи інших учасників справи
Позивачем подано пояснення на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування №137 від 22 березня 2018 року.
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії до вказаного будинку.
З нарядів від 17 листопада 2022 року, 25 листопада 2023 року, 05 листопада 2024 року вбачається, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» поставляла до будинку АДРЕСА_1 теплову енергію.
Вказаний будинок є 5-х поверховою будівлею та обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Квартира АДРЕСА_3 відключена від мережі централізованого опалення будинку та обладнана індивідуальною системою опалення, що підтверджується актом про відключення квартири від 24 грудня 2007 року.
Згідно довідки ТОВ «ЖЕК Забота» від 21 березня 2025 року в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 відсутні прибори опалення в місцях загального користування.
За цією адресою у ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунку за послуги з постачання теплової енергії.
Згідно з інформацією ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби будинку АДРЕСА_1 , Товариством розраховується спрощено згідно з п. 8, 9 розділу ІV Методики №315 від 22 листопада 2018 року.
З долученого позивачем розрахунку вбачається, що за відповідачкою рахується заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2022 року до 01 квітня 2025 року у сумі 5874,33 грн.
На адресу боржниці 09 липня 2024 року засобами поштового зв'язку позивачем направлялася досудова вимога про сплату заборгованості за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування квартири, між тим вимога залишилася без відповіді.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з нормами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Згідно з пункту 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року, передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Згідно з пп.13 п.45 вказаних Правил споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Отже, з аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що обов'язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є відшкодування частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 ( далі Методика).
У пункті 2 розділу І Методики визначено, що: допоміжні приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі МЗК) - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до п. 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії,у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.
Згідно з п. 12. вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до п. 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Згідно з п.9 Методики визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Виходячи з абз. 2 п. 9 Методики №315, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал.
zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку) /загальна опалювальна площа будівлі/будинку.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», суд першої інстанції виходив із того, що позивач у період 2022-2025 років надавав відповідачці послугу опалення місць загального користування. Відповідачка цю послугу не оплатила, а тому наявні підстави для стягнення з неї боргу за спожиту теплову енергію у вказаній позивачем сумі, яка підтверджена дослідженими доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
З досліджених доказів вбачається, що позивач надає послугу теплопостачання до будинку АДРЕСА_1 . Нарахування здійснює відповідно до п. 8 розділу ІV Методики, тому що у нього відсутні дані щодо технічних характеристик будинку, які не надало йому ТОВ «ЖЕК Забота». Відповідачка вказану послугу позивачу не оплачує.
За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» щодо нарахування відповідачці витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування є правомірним. Оскільки відповідач допустила борг за користування тепловою енергію, то вона повинна його сплатити позивачу.
Посилання відповідачки на те, що у місцях загального користування та допоміжних приміщень житлового будинку відсутні прилади опалення, не впливає на її обов'язок здійснювати оплату теплової енергії, яка надається в тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, які належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведеність належним чином про існування публічного договору приєднання слід зазначити, що на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови № 1022 від 08 вересня 2021 року) (далі - Правил), 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
Відповідно до пункту 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті позивача не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії, а отже прийняв оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди.
Згідно п. 5. ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІміж позивачем та відповідачем діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку сплачувати надані послуги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Висновки щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судове рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 01 грудня 2025 року.