Справа № 645/7520/25
Провадження № 1-кп/645/551/25
01 грудня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221190001109 від 08.08.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, одруженого, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується із ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Так, постановою Московського районного суду м. Харкова (суддя ОСОБА_9 ) від 24.07.2024 (справа № 643/5978/24 провадження №3/643/2298/24), яка набрала законної сили 05.08.2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Позбавлення права керувати транспортними засобами передбачає вилучення посвідчення водія, що повинно здійснюватися органами, які видали таке посвідчення, що виконано не було у зв'язку із фізичною відсутністю посвідчення водія у ОСОБА_5 , оскільки останній користується державним мобільним застосунком «ДІЯ». Самостійно до органу, що видав, для здачі водійського посвідчення ОСОБА_5 не звертався.
Не зважаючи на це, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 17.09.2024 року о 12 годині 47 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці), відмовившись від проходження огляду на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по вул. Амосова, 35, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №910984 від 17.09.2024 ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За вказане правопорушення постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 (справа № 645/5793/24), що набрала законної сили 27.01.2025, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Надалі, 17.09.2024 року о 12 годині 50 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по вул. Амосова, 35, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 131152 від 17.09.2024 ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За вказане правопорушення постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 (справа № 645/5941/24), що набрала законної сили 10.12.2024, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 роки без вилучення транспортного засобу.
Далі, 01.11.2024 року о 10 годині 08 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та рухався по Салтівському шосе, 262/1, в місті Харкові, де був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №106939 від 01.11.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Також, 01.11.2024 року о 09 годині 56 хвилин будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та рухався по Салтівському шосе, 248 в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №104674 від 01.11.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, 01.11.2024 року о 09 годині 40 хвилин будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та рухався по Салтівському шосе, 232, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №163670 від 01.11.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
01.11.2024 року о 09 годині 40 хвилин будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя), відмовившись від проходження огляду на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та рухався по Салтівському шосе, 232, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №163688 від 01.11.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Також, 01.11.2024 року о 10 годині 08 хвилин будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, почервоніння обличчя), відмовившись від проходження огляду на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та рухався по Салтівському шосе, 262/1, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №106938 від 01.11.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
01.11.2024 року о 09 годині 56 хвилин будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя), відмовившись від проходження огляду на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та рухався по Салтівському шосе, 248, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №104673 від 01.11.2024 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Постановою суду від 15.11.2024 зазначені адміністративні матеріали об'єднані в одне провадження та присвоєно загальний номер №645/6781/24.
За вказані правопорушення постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.01.2025 (справа №645/6781/24), що набрала законної сили 21.01.2025, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення яке йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, фактичні обставини їх вчинення та правову кваліфікацію не оспорював.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що дійсно керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», з реєстраційним номером НОМЕР_1 достовірно знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності постановами суду, якими його було позбавлено права керування транспортними засобами.
Обвинувачений наголосив, що вину він визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, нових злочинів обіцяє не вчиняти. Просив його суворо не карати, призначити покарання у виді штрафу, посилаючись на наявність фінансових заощаджень для його сплати, оскільки отримував грошове забезпечення під час проходження військової служби, з якої був звільнений у запас.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи той факт, що обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
ІV. Мотиви суду при призначенні покарання
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до частини 1 статті 67 КК України - стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено та судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він тяжких захворювань чи інвалідності не має, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06.02.2024 року №30-РС звільнений у запас за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та 13.02.2024 року виключений зі списків особового складу військової частини № НОМЕР_3 згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 13.02.2024 року №44, на час розгляду справи офіційно не працевлаштований, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» та обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, має державні нагороди пов'язані з проходженням військової служби, зокрема, нагороджений відзнакою МО України нагрудний знак «За зразкову службу» (наказ Міністра оборони України від 13.09.2022 року №98р) та пам'ятною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України - медаллю «30 років воєнній розвідці України» (наказ начальника ГУР Міністерства оборони України від 30.08.2022 року №1803).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При призначенні покарання суд враховує обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також відомості, що характеризують обвинуваченого.
Враховуючи викладене, з урахуванням заяви самого обвинуваченого та конкретних обставин справи, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді мінімального штрафупередбаченого санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На переконання суду, штраф як призначена міра покарання є справедливою і відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Роз'яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини 1 статті 26 КВК України, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даному кримінальному провадженні не обирається.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя