Справа № 202/10593/25
Провадження № 2-з/645/48/25
01 грудня 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Лисенко О.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», в інтересах якого діє представник - Дємідов Р.О., про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, -
31.10.2025 Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК» звернулось до Індустріального районного суду міста Дніпра шляхом подання через електронний кабінет ЄСІТС позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди. Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 03.11.2025 матеріали цивільної справи направлено для розгляду за підсудністю до Немишлянського районного суду м. Харкова.
25.11.2025 матеріали цивільної справи надійшли до Немишлянського районного суду м. Харкова.
Ухвалою судді від 26.11.2025 заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», в інтересах якого діє представник - адвокат Діденко І.В., про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди повернуто заявнику.
Ухвалою судді від 26.11.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.
28.11.2025 до відкриття провадження у справі представником Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» - Дємідовим Р.О. подано заяву про забезпечення позову, у якій представник просить суд:
1. Розглянути заяву в порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки АТ «А-БАНК», НОМЕР_1 , угода № НОМЕР_2 від 25.04.2018, та грошові кошти, що зберігаються на ньому, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонити вчиняти ОСОБА_1 будь-які дії щодо грошових коштів, що там зберігаються.
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки АТ «А-БАНК», (депозити) 26302612253981 Угода № N90.09.0000009527 від 2024-10-22; 26300512268056 Угода № N90.09.0000009727 від 2024-11-19; 26308612269946 Угода № N90.09.0000009740 від 2024-11-22; 26201519811817 Угода № N90.09.0000010686 від 2025-04-28, та грошові кошти, що зберігаються на ньому, що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонити вчиняти ОСОБА_2 будь-які дії щодо грошових коштів, що там зберігаються.
Заява обґрунтована тим, що предметом спору по даній справі є матеріальна (майнова) шкода, збитки, які мають майновий характер, тобто ті, що можуть бути виражені в грошовій формі у розмірі 4 244 844, 48 грн, яку завдано АТ А-БАНК внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У той же час, ОСОБА_1 являється клієнтом АТ «А-БАНК», у якому відкрито банківські рахунки НОМЕР_1 , угода №SAMABWFC00001538480 від 25.04.2018, на яких зберігаються грошові кошти, згідно довідки по рахунках.
Також, ОСОБА_2 являється клієнтом АТ «А-БАНК», у якому відкрито банківські рахунки (депозити) НОМЕР_3 Угода № N90.09.0000009527 від 2024-10-22, сума 323722.86 грн; 26300512268056 Угода № N90.09.0000009727 від 2024-11-19, сума 21128.84 USD; 26308612269946 Угода № N90.09.0000009740 від 2024-11-22, 323414.02 грн; 26201519811817 Угода № N90.09.0000010686 від 2025-04-28, сума 2400.08 EUR. Що становить 1 648 895 грн 76 коп., за курсом НБУ на 24.10.2025: 1 USD = 41.8970 UAH, 1 EUR = 48.5500 UAH.
Майно, яке АТ «А-БАНК» просить суд арештувати в рамках забезпечення позову, у разі задоволення позову, лише частково відшкодовує заподіяний відповідачами матеріальний збиток. Також, слід зауважити, що забезпечення позову є вийнятковим заходом для реальної можливості виконання рішення суду, та не позбавляє осіб цього майна, а лише можливістю ефективного засобу правосуддя, та в подальшому забезпечення виконання рішення суду.
Невжиття термінових заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист, поновити порушені права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову становить реальну загрозу невідшкодування відповідачами матеріальних збитків АТ «А-БАНК», у зв'язку з чим вимушені звернутися з заявою про забезпечення позову до Немишлянського районного суду м. Харкова.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Як встановлено судом, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відкриті АТ «А-БАНК».
Заявником додано до заяви про забезпечення позову довідку по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , з якої вбачається що на рахунках міститься сума коштів у загальному розмірі 228,87 грн (двісті двадцять вісім гривень 80 копійок).
Окрім того, заявником додано довідку по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2 , з яких вбачається що на рахунках міститься сума коштів у загальному розмірі один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сорок три копійки.
Згідно копії заяви ОСОБА_2 , вбачається, що останньою в період жовтня-листопада 2024 року та в квітні 2025 з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» було укладено договори про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках банку, а саме: 28.10.2024 № 90.09.0000009527 депозитний договір на загальну суму 327 265, 13 грн з терміном повернення коштів 01.11.2025; 19.11.2024 № 90.09.0000009727 депозитний договір на загальну суму 21156,92 доларів США з терміном повернення коштів 26.11.2025; 22.11.2024 № 90.09.0000009740 депозитний договір на загальну суму 326956, 65 грн з терміном повернення коштів 02.12.2025; 28.04.2025 №90.09.00000010686 депозитний договір на загальну суму 2400,10 євро з терміном повернення коштів 31.10.2025. ОСОБА_2 звернулась до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з заявою про повернення коштів з депозитних рахунків, строк повернення по яким сплив та з повідомленням про дострокове припинення договору вкладу, строк повернення коштів по якому не сплив.
Заявник зазначає, що на час подачі заяви про забезпечення позову, є реальні загрози та підстави вважати, що відповідачем ОСОБА_2 , прийняті невідкладні дії щодо уникнення матеріальної відповідальності, у вигляді подачі заяви дострокового розірвання угод депозитних вкладів АТ «А-БАНК» матеріальної шкоди та уникнення від відповідальності.
Отже, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки обох відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак в обгрунтування зазначає, що є реальні загрози та підстави вважати, що відповідачем ОСОБА_2 , прийняті невідкладні дії щодо уникнення матеріальної відповідальності.
Таким чином, заява про забезпечення позову не містить доказів на підтвердження вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду.
Як вбачається, заявник просить суд накласти арешт на банківські рахунки АТ «А-БАНК», які є депозитними рахунками, на яких містяться особисті кошти ОСОБА_2 , яка скориставшись своїм правом звернулась з заявою про повернення коштів з депозитних рахунків, строк повернення по яким сплив та з повідомленням про дострокове припинення договору вкладу, строк повернення коштів по якому не сплив.
Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.
Зазначені заявником обставини самі по собі та в сукупності жодним чином не обґрунтовують його припущення про наявність ризику вчинення дій відповідачами задля уникнення примусового стягнення заборгованості та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге- стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Звертаючись зі заявою про забезпечення позову, заявником не надано належних та допустимих доказів, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, не надано суду будь-яких доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.
Отже, заявником не доведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України суд,-
ухвалив
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», в інтересах якого діє представник - Дємідов Р.О., про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2025.
Суддя О.О. Лисенко