Справа № 740/3680/25
Провадження № 2/740/1739/25
01 грудня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
за участю представника позивача - адвоката Івашка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,
встановив:
Представник позивача - адвокат Івашко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив встановити факт перебування на утриманні його батька ОСОБА_2 , який зник безвісти під час участі у бойових діях 22 липня 2024 року поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області.
Позовна заява мотивована тим, що встановлення факту перебування позивача на утриманні необхідно йому для отримання коштів, які належать батьку, який зник безвісти під час участі у бойових діях 22 липня 2024 року.
Позивач отримав сповіщення командира військової частини НОМЕР_2 від 23 липня 2024 року про те, що його батько солдат ОСОБА_2 , який проходив військову службу по мобілізації з 10.05.2024 зник безвісти внаслідок скиду боєприпасу з дрона, завданого військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області.
Позивач, як син ОСОБА_2 , який має статус зниклого безвісти під час участі у бойових діях, має право на отримання 20% його грошового забезпечення. Позивач стверджував, що нікого з першої черги у батька немає, він був неодружений, в нього вже не було неповнолітніх дітей і батьки його давно померли. Лише він один перебував на його утриманні. Зазначив, що отримував грошове забезпечення у розмірі 20% за період з червня 2024 року по січень 2025 року, однак згодом виплата грошового забезпечення була припинена. Позивач звернувся до в/ч з приводу невиплати частини грошового забезпечення батька, отримав лист, в якому зазначено, що ним не надано підтверджуючих документів про його перебування на утриманні батька, тому в/ч відмовляє у виплаті грошового забезпечення і рекомендує звернутися до суду для підтвердження перебування на утриманні у ОСОБА_2 .
Зауважив що є неодруженим, проживає в АДРЕСА_1 , все життя спілкувався з батьком, який проживав поряд в будинку по АДРЕСА_2 . Оскільки він є непрацевлаштованим і не мав постійних доходів, батько все життя утримував його до зникнення безвісти. У зв'язку з чим просив встановити факт перебування на утриманні його батька.
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 липня 2025 року відкрито провадження по справі з визначенням її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представник відповідача - секретар ради Ярмоленко Г. у судове засідання не з'явилася, подала заяву, якій просила справу розглянути без її участі та прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив проводити судове засідання без участі представника в/ч. Пояснив, що командування в/ч НОМЕР_1 не має повноважень підтвердити чи спростувати наявність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні батька військовослужбовця ОСОБА_2 , 1974 р.н.
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Івашко В.В. пояснив, що встановлення факту утримання потрібне для виплати грошового забезпечення солдата , тобто батька своєму повнолітньому сину. Позовні вимоги викладені в позові підтримує із зазначених підстав.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засідання пояснила, що є матір'ю позивача, він займається пасікою, але великих доходів не отримував. Проживав поруч з батьком та перебував на його утриманні. Зазначила, що коли батько ОСОБА_4 приїздив у відпустку, то вони з сином разом проводили час, він його утримував, давав гроші. Вона та дід також інколи давала йому кошти на проживання, так як пасіка не приносила доходу. Хоч син і являється працездатною особою, проте постійного доходу не має.
Суд, заслухавши представника позивача, з'ясувавши правову позицію учасників справи, дослідивши надані докази та допитавши свідка, установив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що позивач є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Талалаївської сільської ради народних депутатів Ніжинського району Чернігівської області та свідоцтвом про зміну імені, яким змінено прізвище із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с. 8 зворотний бік, 9).
Відповідно до сповіщення №7/2052 від 13.07.2024, адресованого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир в/ч НОМЕР_1 просить сповістити громадянина ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про те, що його батько солдат ОСОБА_2 , 1974 р.н., стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.07.2024 року зник безвісти внаслідок скиду боєприпасу з дрона, завданого військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області (а.с.9 зворотний бік).
З наданого витягу з наказу № 3451 від 02.08.2024 убачається, що ОСОБА_2 зник безвісти під час дій і забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та російської федерації на території Донецької області, службове розслідування завершено (а.с. 4-5).
Згідно з листом в/ч НОМЕР_1 від 11 червня 2025 року на адресу в/ч НОМЕР_5 надійшло звернення від 05.02.2025 на гарячу лінії Міністерства обори України щодо виплати коштів, які належать батьку позивача ОСОБА_2 , який зник безвісті під час участі у бойових діях 22 липня 2025 року. За результами опрацювання наданих документів ОСОБА_1 нараховано 26.02.2025 року 20% грошового забезпечення за період з червня 2024 року по січень 2025 року (а.с. 6, зворотний бік).
Відповідно до листа в/ч НОМЕР_1 № 513045 від 30.05.2025, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення належного його батьку ОСОБА_2 (а. с.7).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999№ 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Суд зауважує, що для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання позивачем разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Указана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
За положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам, законними представниками яких є військовослужбовці.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що на момент зникнення безвісти ОСОБА_2 позивач був повнолітньою, працездатною особою. Сам по собі факт періодичного надання батьком матеріальної допомоги повнолітньому працездатному сину, навіть якщо така допомога носила регулярний характер, не може ототожнюватися із повним утриманням, оскільки не свідчить про постійну і виключну матеріальну залежність заявника від зниклого безвісти. Крім того, в позові позивач не зазначає, протягом якого саме періоду він просить встановити факт його перебування на утриманні батька.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.
У відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264- 268, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя О.В. Роздайбіда