Справа № 634/1035/25
Категорія 129
27.11.2025
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Єрьоміної О.В.,
при секретарі судового засідання Литвиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Сахновщина Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- скасувати постанову №204 від 15.09.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування сплачений судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що 04.10.2025 року позивач дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 15.09.2025 року складено відносно нього постанову № 204 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Так, протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складався за відсутності правопорушника, якого не було ознайомлено з правами та обов'язками.
Зі змісту оскаржуваної постанови позивачу інкримінується порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
За направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач був направлений на проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, як особа , яка була визнана обмежено придатною до військової служби.
Позивач пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та за Висновком Військово-лікарської комісії від 28.03.2025 року був визнаний придатним до військової служби.
Крім того, після повторного направлення на проходження повторного медичного огляду за Висновком Військово-лікарської комісії від 05.09.2025 року був визнаний придатним до військової служби.
Відповідно даним Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів внесено відомості (персональні та службові дані) військовозобов'язаного ОСОБА_1 та отримано VIN код * НОМЕР_1 *.
Отже, вважає, що вказана постанова є протиправною, а тому її слід скасувати.
У судове засіданні позивач та його представник не з' явилися, позивач надав заяву про розгляд справи за їх відстуності, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з' явився, надав відзив, з якого вбачається, що позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки позивач був присутнім при складанні протоколу № 204 від 02.09.2025 року та був ознайомленим з його змістом, який він особисто підписав без пояснень та зауважень. Позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, але на розгляд справи не з'явився. ІНФОРМАЦІЯ_3 вжито всіх заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та міг скористатися правами, визначеним законодавством.
Оскаржувана постанова була направлена позивачу через ІНФОРМАЦІЯ_3 для її вручення.
Окрім цього, позивачем була надана заява про визнання правопорушення у зв'язку із не проходженням вчасно до 05.05.2025 року військово-лікарської комісії, а наданий висновок ВЛК усупереч чинному законодавству не має вихідного номера і відповідно не внесена до системи ВЛК закладом охорони здоров'я, а отже, є недійсним, тому військовозобов'язаний є таким, що фактично не пройшов ВЛК в установленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та ним отримано VIN код * НОМЕР_1 *. (а.с. 23-27).
02.09.2025 року інструктором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 було складено протокол № 204 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с.11).
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 204 від 15.09.2025 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн (а.с. 9).
Згідно картки обстеження та медичного огляду від 28.03.2025 року та довідки ВЛК від 28.03.2025 року ОСОБА_1 є придатним до військової служби ( а.с.16,17).
Згідно картки обстеження та медичного огляду від 05.09.2025 року та довідки ВЛК від 05.09.2025 року ОСОБА_1 є придатним до військової служби ( а.с.11,12).
Диспозиція ч.3ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІвстановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 4 ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Згідно з п. 74 порядку Резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Статтею 251КУпАП визначено ,що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402(далі - Положення) медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач двічі пройшов медичний огляд, що підтверджується висновками ВЛК від 28.03.2025 року та 05.09.2025 року.
При цьому, висновок ВЛК, отриманий позивачем 28.03.2025 року, а тому є безпідставним посилання відповідача на норми Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, так як формування всіх висновків ВЛК в електронній формі та їх автоматична передача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів введена в дію з 01.04.2025 року, тобто після одержання висновку ВЛК позивачем.
Відповідно до ст.72,76,90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведеного суд вважає, що при винесенні вказаної постанови посадовою особою не з'ясовано всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, чи було вчинено адміністративні правопорушення, чи винна дана особа в їх вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил військового обліку, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №204 від 15.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
До того ж, у пункті 34 рішення у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11) ЄСПЛ повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення.
Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватися виключно з огляду на обставини справи (див., наприклад, рішення у справах «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява №22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).
В частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) , вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись: ст.ст. 286, 72-77, 139, 271, 272 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову №204 про притягнення до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , у рахунок відшкодування судових витрат 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 01.12.2025 року.
Суддя: