Справа № 634/889/25
Провадження № 2/634/345/25
Категорія 40
26.11.2025 року
Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Єрьоміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2379500857/191124 від 24.12.2019 року у розмірі 6755 грн, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2379500857/191124у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію» у безготівковій формі.
Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 2500 грн, строком 30 днів, зі сплатою процентів 1,85 % на добу, тип процентної ставки фіксований.
31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП».
03.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір факторингу № 1-03/06/2021, за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН».
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6847, 00 грн, яка складається з:
-2500 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
-4255 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Відповідач не виконує взятих на себе обов'язків за кредитним договором, не погашає заборгованість за грошовим зобов'язанням ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи. При цьому, у відповіді на відзив зазначив, що відповідач, діючи добровільно та усвідомлено , чи примусу без жодного зовнішнього тиску , скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Отже, доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства. На виконання пункту 1.4. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (Platon), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. За таких обставин первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим позичальником.
Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів. Надані позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та Відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, зокрема у частині нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.
При цьому, позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження Відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Відповідач не надав доказів, що він сплачував заборгованість за кредитним договором первісному чи новому кредитору.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а понесені у тому числі витрати на правову допомогу стягненню з відповідача.
Відповідач у судове засідання не з"явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив.
Представником відповідача, який бере участь у розгляді справи у режимі відеоконференцзв'язку, у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. При цьому, 12.11.2025 року ним було подано заяву про розгляд судового засідання 12.11.2025 року без участі відповідача та його представника. У подальшому із заявами та клопотаннями з проводу розгляду справи до суду не звертався.
У встановлений законом строк надав відзив, з якого вбачається, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необгрунтованість, так як документи, додані до позову, подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів відповідачем. В даному випаду це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитних договорів. Позивачем не доведено належним чином, що номер телефону, який вказаний у позовній заяві та на який нібито був відправлений одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, дійсно належить Відповідачу, а не іншій особі. За умови відсутності належних доказів, відсутні підстави вважати, що вказаний номер телефону є таким, що дійсно належить Відповідачу або є його фінансовим номером телефону.
Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №2379500857/191124 від 24.12.2019. У матеріалах справи відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, які би підтверджували факт переказу коштів на рахунок відповідача, а також детальний розрахунку заборгованості, на стягненні якої наполягає. Позивач навів лише арифметичні обчислення заборгованості по тексту позовної заяви, не підтверджуючи розмір цієї заборгованості жодним належним детальним розрахунком.
Окрім цього, відповідачем усупереч умовам спірного договору поза строком його дії нараховані відсотки у розмірі 4255,00 грн., а не 1387,50 грн.
Також, відповідач не надав належних доказів правонаступництва, а отже, не довів свою правоздатність у цій справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 2379500857/191124 від 24.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
До матеріалів справи позивачем додано інформаційну довідку ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів на картковий рахунок, НОМЕР_1 , який погоджено сторонами у спірному договорі.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт належності йому вищевказаному карткового рахунку. Клопотань про витребування доказів заявлено не було.
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України передбачено, шо позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2379500857/191124 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію» у безготівковій формі.
Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 2500 грн, строком 30 днів, зі сплатою процентів 1,85 % на добу, тип процентної ставки фіксований.
При цьому, сторони погодили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Так, Графіком розрахунків встановлено, що сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 1387,50 грн.
31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 1-31/05/21, за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП».
03.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір факторингу № 1-03/06/2021, за яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН».
Тобто, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2379500857/191124 від 24.12.2019 року.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6755, 00 грн, яка складається з:
-2500 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
-4255 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
З урахуванням викладеного вважаю, що доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за кредитними договорами, суду не надано.
Однак, суд не може в повному обсязі погодитися з розрахунками, наданими позивачем виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З договору, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Обгрунтованою та доведеною згідно матеріалів справи є сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2500 грн.
Що ж стосується заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 4255 грн, виходжу з такого.
Умовами договору було погоджено, зокрема суму кредиту 2500 грн, строк кредитування 30 днів, процентну ставку за користування кредитом 1,85% на добу.
Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит сторони погодили, що сума процентів за користування кредитом становить 1387,50 грн.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
З урахуванням викладеного, доведеною та обгрунтованою є сума заборгованості за процентами у розмірі 1387,50 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані у частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2500 грн та 1387,50 грн суми заборгованості за процентами, що у загальному розмірі становить 3887,50 грн.
Що ж стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн, виходжу з такого.
Так, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).
За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, разом з тим, оскільки позов майнового характеру задоволено на 57,55%, за відсутності клопотань відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10500 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 6042,75 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1394,10 грн пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,351-355ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44243120, юридична особа: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12) суму заборгованість за кредитним договором у розмірі 3887,50 грн, а також судовий збір у сумі 1394,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6042,75 грн.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 01.12.2025 року.
Суддя: