Справа № 632/453/25
провадження №3/632/205/25
26 листопада 2025 року м. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді - Журавель О.О., за участю секретаря судового засідання - Охріменко А.В., захисника - Плугатирьова В.В., розглянувши справу, яка надійшла від відділення поліції № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
07 березня 2025 року о 23 год. 46 хв. ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом - автомобілем марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по 3-му мікрорайону у місті Златопіль Харківської області, з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатору Drager - Аlkotester 6810, та у медичному закладі охорони здоров'я відмовився.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судові засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Відтак, суд провів розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за участю його адвоката з наведених вище підстав, на підставі наявних у справі доказів.
Захисник Плугатирьов В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 надав до суду заперечення на протокол, у яких виклав такі доводи. У протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 265362 від 08 березня 2025 року, складеному щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки автомобіля, так і в медичному закладі. Проте на відеозаписі (о 17 год. 27 хв.) зафіксовано, що ОСОБА_1 погодився проїхати на медичний огляд, повідомивши поліцейського словами: «Ну поїхали, куди треба». Вказану згоду поліцейський проігнорував і продовжив пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Також на відеозаписі зафіксовано тривале обговорення питання щодо проведення огляду між поліцейським та водієм, однак відеозапис є неповним і не містить згоди водія на проходження огляду. Зі слів ОСОБА_1 , він удруге погодився на проходження огляду на стан сп'яніння у відповідь на остаточне запитання поліцейського. Проте долучений до матеріалів справи відеозапис обрізано саме перед висловленням згоди на проходження огляду. Це підтверджується тим, що ОСОБА_1 , підписуючи протокол, декілька разів повідомив поліцейському, що не відмовлявся та не ухилявся від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, захисник ОСОБА_2 надав суду додаткові пояснення (доповнення до заперечень на протокол), зазначивши, що поліцейський, який складав протокол, був обізнаний про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 декілька разів повідомляв поліцейському про проходження служби в Збройних силах України на посаді офіцера та був одягнений у військову форму. Водночас щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. Військовослужбовець ОСОБА_1 , згідно з протоколом, перебував за кермом (у забороненому законом місці) з ознаками алкогольного сп'яніння і тому, за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, міг бути підданий огляду лише посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, із використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого чч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Проте під час складання протоколу працівниками поліції цей порядок не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, є недійсною, а її результати - недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановленим законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. При цьому згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд або його проходження значення не мають, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер: вона визначає випадки та процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту, включно з транспортом міжнародного сполучення, та в інших заборонених законом місцях) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд із дотриманням визначеної процесуальної форми. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Отже, захисник Плугатирьов В. В. вважає, що провадження у справі повинно бути закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд, дослідивши заперечення та клопотання стороні захисту, докази в справі про адміністративне правопорушення, оцінивши їх в сукупності, доходить такого висновку.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, іншими документами, тощо.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі-ПДР).
Пункт 1.3. розділу 1 ПДР, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9. розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5. розділу 2 ПДР зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Пунктом 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), Інструкції № 1452/735- вимога з боку поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України пройти огляд, зокрема, на стан алкогольного сп'яніння, може мати місце лише у випадку, коли є підстави вважити, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, ознаки якого перелічені у п. 3 Інструкції № 1452/735.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції № 1452/735).
Згідно із положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають, окрім іншого, у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, які на даний час визначені наведеною вище Інструкцією.
Згідно із пунктами 3, 6, 8 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров'я.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 265362 від 08 березня 2025 року, який складено щодо ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, вбачається, що 07 березня 2025 року о 23 год. 46 хв. ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом - автомобілем марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по 3-му мікрорайону у місті Златопіль Харківської області, з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатору Drager - Аlkotester 6810, та у медичному закладі охорони здоров'я відмовився, про що є його підпис у відповідній графі протоколу. Також у відповідній графі протоколу зазначено, що ОСОБА_1 підписав протокол, зауважень не мав.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 07 березня 2025 року він вживав спиртні напої, після чого сів за кермо та поїхав розвозити друзів додому, після чого о 23 год. 45 хв. його зупинили працівники поліції, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у подальшому-після його відмови пройти огляд - склали протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно із актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів від проходження огляду із використанням газоаналізатора Alcotest 6810 Drager, відмовився, про що у відповідній графі акту є підпис ОСОБА_1 .
Дослідженим під час судового розгляду відеозаписом з нагрудних камер поліції встановлено, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку як на місці зупинення транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я - відмовився.
Як убачається з відеозапису, поліцейський повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознаки алкогольного сп'яніння - запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів - та неодноразово (не менш ніж п'ять разів) запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння: на місці зупинення транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора Drager, а також у закладі охорони здоров'я.
У свою чергу ОСОБА_1 на пропозиції працівників поліції не вчиняв активних дій, які б свідчили про бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, ухилявся від відповідей на конкретні запитання щодо його згоди пройти огляд і не виконував законні вимоги поліцейських. При цьому ОСОБА_1 не заперечував, що дійсно вживав алкогольні напої, неодноразово намагався «вирішити ситуацію на місці», оскільки йому потрібно «воювати», та пояснював, що лише намагався підвезти друзів сина по місту Златопіль після святкування дня народження. Будь-яких заперечень щодо незаконних дій працівників поліції, зокрема під час складання протоколу, ОСОБА_1 не висловлював.
Таким чином, з відомостей відеозапису об'єктивно вбачаються обставини події, хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, законна вимога працівників поліції щодо проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також визнання факту керування транспортним засобом.
Отже, такі дії ОСОБА_1 , на переконання суду, поліцейськими обґрунтовано розцінені як ухилення водія від виконання своїх обов'язків, зокрема вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Допитаний під час судового розгляду інспектор СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області - ОСОБА_3 , який є уповноваженою особою, що склав протокол, надав суду пояснення як свідок про те, що ввечері 07 березня 2025 року він разом з іншим поліцейським перебував на чергуванні. Під час комендантської години, під час патрулювання у місті Златопіль Лозівського району Харківської області, був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . У ході спілкування з водієм він ( ОСОБА_3 ) встановив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. За цих обставин він ( ОСОБА_3 ) запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. У свою чергу водій не виконав відповідні вимоги та не надав чіткої відповіді щодо того, чи буде він проходити огляд, при цьому його поведінка свідчила про небажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також ОСОБА_1 вчиняв дії, які свідчили про його намагання уникнути огляду. З огляду на таку поведінку, а також те, що водієві неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, дії ОСОБА_1 були розцінені як ухилення від виконання своїх обов'язків, зокрема вимог пункту 2.5 ПДР щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. З цих підстав на місці зупинки транспортного засобу щодо ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім наведеного, свідок повідомив суду, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти вказаний огляд у закладі охорони здоров'я, проте водій також відмовився. Також свідок зазначив, що з ОСОБА_1 він не знайомий, раніше з ним не зустрічався та неприязних стосунків між ними не має.
Суд вкотре звертає увагу, що згідно пункту 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і ПДР, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Отже, із сукупності наведених вище доказів, вбачається, що поліцейськими було встановлено, що ОСОБА_1 будучи особою, яка здійснювала керування транспортним засобом, мав такі ознаки алкогольного сп'яніння як: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, почервоніння обличчя.
Відтак, у поліцейського (поліцейських) було достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що давало йому (їм) право вимагати від нього як особи, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, що у свою чергу породжувало відповідний обов'язок для водія ОСОБА_1 , що передбачено пунктом 2.5. розділу 2 Правил дорожнього руху.
Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився.
За таких обставин водію ОСОБА_1 обґрунтовано було повідомлено, що за порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху, відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, дослідивши наведені вище докази у їх сукупності суд розцінює дії ОСОБА_1 як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин суд визнає неспроможними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також про те, що поліцейськими не було забезпеченого проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинення транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу та у медичному закладі.
Водночас, суд зазначає, що жодних об'єктивних перешкод для проходження такого огляду у ОСОБА_1 не було.
Окрім наведеного із досліджених під час судового розгляду відеозаписів вбачається, що жодних зауважень щодо оформлення процедури огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не мав, а навпаки намагався уникнути проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та складання щодо нього протоколу шляхом урегулювання питання іншим чином.
Таким чином суд констатує, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, настали в момент його фактичної відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку ОСОБА_1 щодо дій працівників поліції під час проведення процедури огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу, суд дійшов висновку, що підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, відсутні, вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Відтак, суд констатує, що матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Таким чином, суд зазначає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю даних протоколу про адміністративне правопорушення від 08 березня 2025 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та був складений поліцейським на підставі ст. ст. 254, 255 КУпАП, відповідно до пункту 5 розділу І, пункту 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, рапортом працівника поліції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , зазначеними у якості доказів у протоколі та дослідженими судом; а також поясненнями уповноваженої на складання протоколу особи -свідка ОСОБА_4 , які є конкретними, послідовними, узгоджуються з наведеними письмовими доказами та даними відеозаписів і в сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Із довідки інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 (категорія В).
Відтак, суд доходить висновку, що безпосередньо досліджені докази є належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Щодо доводів сторони захисту про те, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду військовозобов'язаних на стан алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, суд, вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За змістом ст. 266-1 КпАП України огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст. 266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що цією нормою не визначено порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, у випадках, коли такі особи керують транспортним засобом.
Отже, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкта - водія транспортного засобу, а регулюють порядок огляду військовослужбовців лише у справах про військові адміністративні правопорушення.
Відповідно, огляд військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, уповноваженими працівниками Національної поліції.
Згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб'єкту владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.
В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (законодавчого упущення) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
Як убачається з матеріалів провадження та відеозапису події, 07 березня 2025 року о 23 год. 46 хв. ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом - автомобілем марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по 3-му мікрорайону в місті Златопіль Харківської області, з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Тобто він перебував поза межами військової частини.
Будь-яких повідомлень про виконання службового завдання ОСОБА_1 працівникам поліції не надавав. Навпаки, згідно з відеозаписом події, він пояснював, що приїхав на день народження сина, вживав спиртні напої та підвозив друзів сина після святкування, просив дозволити йому доїхати додому.
За таких обставин посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому його огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого військового формування чи правоохоронного органу спеціального призначення, є суб'єктивними та необґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП України, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. ст. 218-221 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені посадові особи органів Національної поліції (зокрема й у справах за ст. 130 КУпАП). Тому працівники поліції правомірно склали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Порядок, передбачений ч. 2 ст. 266 КУпАП, визначає процедуру огляду водіїв транспортних засобів. Водночас положення ст. 266-1 КУпАП регулюють порядок огляду військовослужбовців у справах про військові адміністративні правопорушення. Статус водія є спеціальною нормою щодо військовослужбовців, тому огляд військовослужбовця, який керує транспортним засобом, проводять саме працівники Національної поліції. Натомість огляд військовослужбовця - пішохода здійснює Військова служба правопорядку.
Таким чином, під час проведення огляду водія на стан сп'яніння залучення представників Військової служби правопорядку законом не передбачено, у зв'язку з чим доводи сторони захисту в цій частині також є безпідставними.
Отже, працівники поліції діяли відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також Закону України «Про Національну поліцію».
Відтак, доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції під час складання адміністративного матеріалу було допущено низку порушень, які є підставою для закриття провадження у справі, не заслуговують на увагу та, на переконання суду, не спростовують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що зазначені вище доводи сторони захисту мають формальний характер і спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин, які підтверджують, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже, суд доходить висновку, що клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із недоведеністю того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягає.
Вимогами статті 68 Конституції України визначено, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши докази, які є достовірними, взаємно узгоджуються та зібрані з дотриманням порядку, встановленого КУпАП, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
При вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, у зв'язку з чим, суд вважає можливим накласти на порушника ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2024 року 3028 грн.), що складає 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова дійсна для пред'явлення до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.
У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя:О. О. Журавель