Справа № 947/24134/23
Провадження № 1-кс/947/15599/25
11.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській області - ОСОБА_4 , представника Південного міжрегіонального територіального управління Національного агенства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - ОСОБА_5 , представника ТОВ «Чорноморський рибний порт» - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській області ОСОБА_4 про скасування передачі майна Національному агенству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження № 42023160000000240 від 13.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України,-
У провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській області про скасування передачі майна Національному агенству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження № 42023160000000240 від 13.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.
Мотивуючи подане клопотання заявник посилається на наступне.
Ухвалою слідчого судді 12.03.2025 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на: причал № 1 (інвентарний номер 0043/1); причал № 2 (інвентарний номер 0043/2); причал № 3 (інвентарний номер 0043/3); причал № 4 (інвентарний номер 0043/4); причал № 5 (інвентарний номер 0043/5); причал № 6 (інвентарний номер 0043/6); причал № 4 (до реконструкції причали №7-10) (інвентарний номер 0044). Крім того, 29.05.2025 ухвалою Київського районного суду м. Одеси передано означене майно в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів шляхом передачі в управління за договором на підставах, визначених ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». На думку ОСОБА_4 , накладення арешту та подальша передача причалів державної форми власності в управління Національному агентству шляхом передачі в управління за договором на підставах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону, не відповідає положенням Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Закону України «Про оренду державного та коммунального майна», та порушує право держави в особі РВ ФДМУ на здійснення повноважень, як орендодавця такого майна. Спірні причали ніколи не належали і не належать ТОВ «ЧРП», а є власністю держави, а тому їх вилучено не у підозрюваного, а вилучено з державної власності, управління якими здійснює держава через процедуру оренди державного майна. Натомість, кримінальне провадження стосується операційних акваторій причалів. Регіональне відділення операційні акваторії в оренду не передавало та не має до них жодного відношення. В реєстрі речових прав скасовано право власності за ТОВ «ЧРП» на операційні акваторії. Крім того, не дотримано вимог ст. 100 КПК України та в матеріалах справи відсутні докази наміру отримання згоди власника на передачу спірних причалів АРМА.
Відтак, заявник вказує, що на теперішній час відсутні об'єктивні підстави для подальшої передачі спірного майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
У судовому засіданні:
-представник Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській області вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі;
-прокурор заперечував проти задоволення клопотання;
-представник Південного міжрегіонального територіального управління Національного агенства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання;
-представник ТОВ «Чорноморський рибний порт» - адвоката ОСОБА_6 підтримала вимоги поданного клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023160000000240 від 13.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366,ч. 3 ст. 362 КК України.
Ухвалою слідчого судді 12.03.2025 Київського районного суду м. Одеси накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на: причал № 1 (інвентарний номер 0043/1); причал № 2 (інвентарний номер 0043/2); причал № 3 (інвентарний номер 0043/3); причал № 4 (інвентарний номер 0043/4); причал № 5 (інвентарний номер 0043/5); причал № 6 (інвентарний номер 0043/6); причал № 4 (до реконструкції причали №7-10) (інвентарний номер 0044).
29.05.2025 ухвалою Київського районного суду м. Одеси вищевказане майно передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів шляхом передачі в управління за договором на підставах, визначених ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Враховуючи, що на означене заявником майно на теперішній час накладено арешт, який у встановленому законом порядку не скасовано та продовжує діяти, слідчий суддя вважає, що наразі відсутні правові підстави для скасування передачі цього майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Одночасно, слідчий суддя звертає увагу, що передача майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є процесуальним наслідком накладення арешту з метою збереження його економічної вартості та забезпечення можливості подальшої спеціальної конфіскації чи відшкодування завданих збитків у випадку ухвалення обвинувального вироку.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, слідчий суддя зауважує, що станом на теперішній час арешт на зазначене майно не скасовано в установленому порядку, а тому скасування заходу у вигляді передачі в управління АРМА є неможливим, оскільки суперечить положенням ст. 100, 170-173 КПК України та виходить за межі повноважень слідчого судді, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1