Справа № 947/35811/25
Провадження № 2/947/6143/25
01.12.2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Мальованого В.О.
за участю секретаря Кочіашвілі А.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» в особі представника звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4204196 від 09.12.2023 року в сумі 49200,00 грн., посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором. Та стягнення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн , та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Крім того просить впорядку ч.ч.10,11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
В обґрунтування позовних вимог зазначено. 09.12.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4204196, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі 6000 гривень на умовах строковості , зворотності , платності. Відповідно до договору факторингу №26.07.2024 від 26.07.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» . Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 49200,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн., заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором в сумі 27720,00 грн, , заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» в сумі 15480,00 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 09.10.2025 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 , та підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» за період з 09.12.2023 включно та протягом наступних п'яти календарних днів у сумі 6000 за ініціативою товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна » (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Відзиву від відповідача до суду не надходило.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час, день та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до норм ЦПК України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неявкою без поважних причин належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання відповідача та неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенню п. 3 ч. 1 ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ст. 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики. Так, згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК). Судом встановлено, що 09.12.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4204196, відповідно до якого Кредитор надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти у розмірі 6000,00грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за 2 % в день. Грошові кошти перераховано на картку споживача № НОМЕР_3 , що обумовлено сторонами в договорі. Відповідач, підписавши вказаний договір за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора 42485, прийняв на себе зобов'язання за вказаним договором, зокрема, здійснювати погашення кредиту обов'язковими щомісячними платежами. Первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 6000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» №2364-2607 від 26.07.2024 та відомостями наданими на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» від 21.10.2025. Відповідно до договору факторингу №26.07.2024 від 26.07.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором № 4204196 від 09.12.2023 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» в сумі 33720,00 грн., з яких 6000,00 грн., заборгованість за тілом кредиту 27720,00 грн, , заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» в межах строку дії кредитного договору донарахувало боржнику ОСОБА_1 відсотки за 129 календарних дні в сумі 15480,00 грн.. Таким чином відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в сумі 49200,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн., заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором в сумі 27720,00 грн, , заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» в сумі 15480,00 грн. Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір. При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов'язковим для виконання. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредитні кошти, які останній повинен був повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконував свого зобов'язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, вносив платежі в меншому розмірі та несвоєчасно, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має права вимагати в судовому порядку. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем, який суд вважає повним, чітким, об'єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при ухваленні цього рішення. Крім того суд враховує, що відбулась заміна кредитора, до позивача перейшли права ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і позивач має право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором. При цьому, суд вважає, що відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував. На підставі вищевикладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути
заборгованість за кредитним договором в сумі 49200,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн., заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором в сумі 27720,00 грн, , заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» в сумі 15480,00 грн.
Що стосується зазначення в рішенні суду про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку частин 10 та 11 ст.265 ЦПК України, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до моменту виконання рішення суду та стягнення отриманої суми з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. Правова мета приписів частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Із правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 слідує , що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами. Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків. Таким чином можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення. При розгляді даної цивільної справи, судом вирішувалося питання про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування і не вирішувалося питання щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому відсутні підстави для застосування положень ч.ч. 10,11 ст. 265 ЦПК України. На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково. Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження вказаних витрат позивачем до суду надано: - копію договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024; - детальний опис виконаних робіт адвоката ; - акт прийому-передачі виконаних робіт адвоката №4204196 від 10.09.2025 на суму 10000,00 грн.; - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Дідух Євгена Олександровича. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі в сумі 10000,00 грн., адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає за необхідне врахувати ціну позову, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що даний спір є малозначним , типовим і особливої складності не представляє.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16 525, 526, 530, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю частково . Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2) заборгованість за договором № 4204196 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.12.2023 в розмірі 49200 (сорок дев'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом у розмірі 6000,00 грн.; суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 27720,00 грн.; суми заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у розмірі 15480,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., а всього 8422 (вісім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складений 01.12.2025 року. Учасники справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2 . Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: В. О. Мальований