Справа № 947/32586/25
Провадження № 1-кс/947/17788/25
28.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Одесі заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги в порядку ст. 303 КПК України, -
ОСОБА_3 в обгрунтування поданої заяви про відвід слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги посилається на наступні обставини:
1.30.12.2024 ОСОБА_3 до СУ ГУНП/Реєстратора в Одеській області подана заява про кримінальні правопорушення, які були вчинені співробітниками Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Одеській області. Заяву було прийнято, про що свідчить печатка № 1 Реєстратора від 30.12.2024. Письмова відповідь не була надана. У телефонній розмові ОСОБА_3 дізналася про те, що відомості не були внесені до ЄРДР.
2.08.01.025 у зв'язку із невнесенням відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_3 із відповідною скаргою звернулася до слідчого судді, якою просила суд зобов'язати уповноважених осіб Реєстратора внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення на підставі її заяви від 30.12.2024.
3.13.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси вказану заяву ОСОБА_3 було задоволено та зобов'язано уповноважену службову особу Реєстратора розглянути заяву від 30.12.2024 та письмово проінформувати заявника з дотриманням вимог розумного строку про результати розгляду.
4.25.08.2025 засобами поштового зв'язку ОСОБА_3 отримала листи від начальника відділу Реєстратора та заступника начальника Реєстратора, які були отримані відділеннями Укрпошти відповідно 24 та 29 квітня 2025, та які дублюють один одного, якими фактично її повідомляють про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР на підставі її заяви від 30.12.2024, керуючись «Положенням про слідчі підрозділи НПУ», затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 та абз. 3 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян».
5.01.09.2025 ОСОБА_3 подала відповідну скаргу на бездіяльність останнього.
6.02.09.2025 було відмовлено в поновленні процессуального строку для оскарження бездяльності Реєстратора, повернуто скаргу та надано можливість оскарження рішення до апеляційної інстанції.
7.17.09.2025 ухвалою Одеського апеляійного суду ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 скасовано та скарга ОСОБА_3 на бездіяльність Реєстратора направлена на новий розгляд до першої інстанції за іншим слідчим суддею.
8.Системою автоматизованого розподілу справ було знову визначено слідчого суддю ОСОБА_4 , що, на думку заявниці, суперечить положенням ст. 76 КПК України.
9. ОСОБА_3 вважає, що ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 від 08.04.2025, якою було залишено без розгляду заяву ОСОБА_3 від 17.01.2025 про роз'яснення рішення суду від 13.01.2025, - грунтується на помилковому твердженні про виконання рішення суду від 13.01.2025, є необгрунтованою та незаконною.
10. ОСОБА_3 зазначає, що 12.11.2025 суддя ОСОБА_4 порушила ряд вимог, передбачених: 1) ч. 1 ст. 27, ст. 107 КПК України (суддя не здійснила аудіозапис засідання 12.11.2025, про що повідомила ОСОБА_3 наприкінці розмови); 2) ч. 3 ст. 26 КПК України (суддя перенесла судове засідання на 20.11.2025 о 16:00 з метою отримання колишньої відповіді від ДБР); 3) суддя не може відкладати засідання на 20.11.2025, якщо закон дає йому 72 години для розгляду скарги, що є порушенням ч. 2 ст. 306 КПК України.
Таким чином, заявниця стверджує про те, що суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 тричі скористалася її необізнаністю, що викликає певну недовіру до цієї судді та викликає сумнів в об'єктивності прийняття нею законного рішення.
Заявниця - ОСОБА_3 до суду звернулася із клопотанням про врахування істотних обставин під час розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_4 , згідно зі змісту якої вбачається, що станом на 28.11.2025 їй не надано відповідей на її звернення від 20.11.2025, а саме про: про перевірку законності автоматизованого розподілу справи; про надання журналу судового засідання від 12.11.2025; про внесення до протоколу засідання 20.11.2025 відомостей про процесуальні порушення; про розгляд скарги на неправомірні дії секретаря судового засідання від 12.11.2025; про витребування матеріалів та доказів. Так, ОСОБА_3 у своєму клопотанні просила врахувати відсутність відповідей для звернення ОСОБА_3 від 20.11.2025, як обставину, що перешкоджає їй повноцінно здійснити її право на достатньо обгрунтований відвід. Крім того, відповідно до означеного клопотання, ОСОБА_3 також просила розглянути подане нею клопотання та заяву про відід без її присутності.
Від заступника начальника СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 надійшла заява, в якій остання повідомляє, що відповідно до «Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України», заивердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, до повноважень слідчих управлінь не входить перевірка діяльності працівників патрульної поліції, 02.01.2025 за вих. 34-2025 матеріали звернення направлені до УПП в Одеській області ДПП для розгляду в межах компетенції. Разом з цим, листом від 02.01.2025 № 35-2025 про вказане рішення проінформовано автора звернення. Крім того, повідомляємо, що Київським районним судом м. Одеси вже розглядалася скарга ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб СУ ГУНП в Одеській області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви від 30.12.2024. У зв'язку із неможливістю присутності відповідальної особи на судовому засіданні, додатково направляє копії відповіді ОСОБА_6 та супровідного листа до УПП в Одеській області ДПП.
Слідчий суддя ОСОБА_4 будь-яких пояснень не надала.
Відсутність учасників кримінального провадження відповідно до сталої судової практики не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється. На підставі чого, фіксація судового засідання не здійснювалася.
Розглядаючи доводи заявниці в частині стверджуваної наявності підстав для сумнівів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 під час розгляду скарги, слідчий суддя приймає до уваги наступне.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. 75 та ст. 76 КПК України.
Згідно до пунктів 3, 4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження, а також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
При вирішенні цих заяв, суд керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також ураховує практику Європейського суду з прав людини.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Так, у справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. у справі Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (див. у справі Пуллар проти Сполученого королівства).
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується. Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.
Слідчий суддя не вважає заяву про відвід судді безумовною підставою для відсторонення судді від участі у кримінальному провадженні. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що вимог щодо неупередженості не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Заявницею в письмовій заяві не викладено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості судді, між тим, ОСОБА_3 , у тому числі, посилається на необгрунтованість прийнятого слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 рішення (зокрема, ухвали Київського районного суду м. Одеси від 08.04.2025, яка зі слів ОСОБА_3 , на даний час оскаржується в апеляційному порядку).
Доводи заявниці щодо ймовірної упередженості слідчого судді ОСОБА_4 є припущеннями та не доводяться об'єктивно, отже не можуть бути підставою для відводу судді.
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. у справі Ветштайн проти Швейцарії).
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
На думку слідчого судді, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Таким чином, на переконання слідчого судді, відсутні підстави стверджувати про існування у цій справі обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 .
Підсумовуючи, слідчий суддя наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи. Але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
За зазначених обставин, заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги, в порядку ст. 303 КПК України, не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 75-81, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні заяви - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1