Ухвала
01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 757/1940/20
провадження № 61-14444ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суд від 16 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання припиненим грошового зобов'язання та стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати припиненим грошове зобов'язання ОСОБА_1 у розмірі 896 060,23 грн, підставою якого є кредитний договір від 06 лютого 2018 року № 84723, стягнути з АКБ «Аркада» на користь ОСОБА_1 2 860 251,77 грн.
У червні 2021 року АТ «АКБ «Аркада» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Аркада» Луньо І. В. звернувся із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про іпотечний кредит від 06 лютого 2018 року № 84723, що станом на 01 червня 2021 року становить 1 037 357,21 грн, з яких: 892 108,50 грн - строкова заборгованість за основним боргом кредиту; 3 526,24 грн - прострочена заборгованості за основним боргом кредиту; 42 254,31 грн - строкова заборгованості за відсотками; 91 722,78 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 64,11 грн - 3 % річних за прострочення сплати суми кредиту; 1 759,82 грн - 3 % річних за прострочення сплати процентів; 191,73 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту; 5 729,72 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 21 лютого 2025 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Апеляційну скаргу ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» задовольнив. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Зустрічний позов ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» задовольнив.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 06 лютого 2018 року № 84723 станом на 01 червня 2021 року в розмірі 1 037 357,21 грн, з яких: 892 108,50 грн - строкова заборгованість за основним боргом кредиту; 3 526,24 грн - прострочена заборгованості за основним боргом кредиту; 42 254,31 грн - строкова заборгованості за відсотками; 91 722,78 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 64,11 грн - 3 % річних за прострочення сплати суми кредиту; 1 759,82 грн - 3 % річних за прострочення сплати процентів; 191,73 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту; 5 729,72 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
17 листопада 2025 року ОСОБА_1. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року з пропуском стоку на касаційне оскарження.
Разом із цим, ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року була ухвалена за її відсутності. Копію оскаржуваного судового рішення засобам поштового зв'язку їй не направлялась та не отримувалась. З текстом оскаржуваного судового рішення вона ознайомилась в електронному кабінеті, який нею зареєстрований 16 жовтня 2025 року, а тому з 17 жовтня 2025 року розпочався перебіг строку на касаційне оскарження судового рішення. Ураховуючи зазначене, заявник вважає, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та просить його поновити.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Як видно з оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року зверталася ОСОБА_1 .
Так, заявниця подавала апеляційну скаргу та зобов'язана слідкувати за рухом справи, так як обов'язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи.
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З даних Реєстру встановлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року складено 18 липня 2025 року. Київський апеляційний суд надіслав вказану постанову до Реєстру для оприлюднення - не визначено, надання загального доступу забезпечено - 22 липня 2025 року.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі доведення заявником недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копії судового рішення, то в цьому випадку для відліку строку на касаційне оскарження застосовуються положення частини другої статті 390 ЦПК України, відповідно до якої заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зроблено висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Дослідження документів у справі № 757/1940/20, встановлено, що Київський апеляційний суд 25 липня 2025 року на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 направив копію постанови Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року.
Разом із цим, документи, які наявні в системі «Електронний суд», не дають достатньої можливості суду самостійно встановити обставини, на які посилається заявник, як на поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Заявником не надано жодного доказу щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, а із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення.
На підтвердження наведених обставин заявник має надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути довідка із суду, поштового відділення зв'язку, копії матеріалів справи тощо.
Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
З огляду на наведене, причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені у відповідному клопотанні, не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, у якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (довідку суду про надсилання на адресу ОСОБА_1 на виконання вимог статті 272 ЦПК України копії повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року та про отримання/неотримання останньою копії такої постанови тощо).
Крім того, Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі як на підставу скасування судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених нею постановах Верховного Суду.
Крім цього, у касаційній скарзі заявниця зазначає, що у спірних відносинах відсутній висновок Верховного Суду з питань правозастосування Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» щодо солідарної відповідності управителя ФФБ та забудовника перед інвестором будівництва» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу на те, що посилаючись як на підставу скасування судового рішення на частини першу, третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частин першої, третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Разом із цим, відповідно до пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.
Відповідно до частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Як видно з прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Отже, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги та викласти її вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявникам необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування; уточнити прохальну частину касаційної скарги та викласти її вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України; надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.
Разом із цим, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом із цим, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що вона на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки правовідносини сторін врегульовані цим законом.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 22 Закону України про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення в частині її первісного позов, проте нею має бути сплачений судовий збір в частині оскарження вимоги майнового характеру за зустрічним позовом.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовну заяву подано у листопаді 2021 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 270,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 24 224,00 грн (1 037 357,21 грн х 1,5 % х 200 %, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, х 0,8)
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суд від 16 липня 2025 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суд від 16 липня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев