01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 752/3128/25
провадження № 61-9286св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Євграфової Є. П., Саліхова В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал»
(далі - ТОВ «ФК «Гарант Капітал», товариство) про розірвання договору, стягнення грошових коштів та пені, в якому просило суд:
- розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ)
від 03 травня 2018 року № 85640 та додаткову угоду № 1 до цього договору
від 14 липня 2018 року, які укладені між ним та акціонерним товариством акціонерний комерційний банк (далі - АТ АКБ «Аркада», банк), правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гарант Капітал»;
- стягнути з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на його користь сплачені по зазначеному договору грошові кошти у розмірі 1 311 362,01 грн та пеню за прострочення надання послуги у розмірі 48 507 280,75 грн.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ФК «Гарант Капітал», як в національній валюті України (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках
у банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать ТОВ «ФК «Гарант Капітал» у межах суми позовних вимог, на загальну суму 1 311 362,01 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що 03 травня 2018 року між ним та банком було укладено договір про участь у ФФБ № 85640, відповідно
до якого він передав до ФФБ виду А «Еврика» 1 311 362,01 грн. У нього наявні відповідні платіжні документи та свідоцтво про участь у ФФБ.
Грошові кошти передано в управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування - квартири, яка розташована в об'єкті будівництва за адресою:
АДРЕСА_1 .
Станом на дату подання позову об'єкт інвестування йому не переданий, а об'єкт будівництва не побудований.
ТОВ «ФК «Гарант Капітал», яке є правонаступником банка, не створено резерв
для виплати коштів довірителям, що є грубим порушенням закону та умов вищезазначеного договору.
Вказував, що товариство привласнило значну суму грошових коштів, які належать довірителям ФФБ. Зменшення залишків на рахунках ФФБ та відповідні фінансові порушення підтверджують, що товариство може продовжувати нецільове використання грошових коштів, що унеможливить виконання рішення суду
про стягнення коштів на користь довірителів ФФБ.
Накладення арешту на грошові кошти в межах 1 311 362,01 грн забезпечить збереження активів для подальшого виконання судового рішення у разі задоволення його позову та унеможливить їх виведення чи використання в обхід інтересів довірителів ФФБ. Невжиття заходів забезпечення позову створює ризик втрати грошових коштів довірителів та унеможливлення захисту його прав через відсутність можливості виконання рішення суду в майбутньому.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року у складі судді Кордюкової Ж. І. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні правові підстави
для забезпечення позову ОСОБА_1 .
Вирішуючи вказане процесуальне питання, районний суд урахував предмет позову ОСОБА_1 , надав правову оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, виходячи із розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову.
Суд урахував інтереси сторін у справі, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і заявленими позовними вимогами, з'ясував ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім того, накладення арешту на грошові кошти товариства може спричинити перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦПК України, які регулюють забезпечення позову, судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ФК «Гарант Капітал» у межах суми позовних вимог - 1 311 362,01 грн, за виключенням сум, які підлягають сплаті
як обов'язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач належно обґрунтував ризики невиконання судового рішення, а також повідомив суду інформацію, у тому числі, щодо фінансових порушень відповідача, отриману, зокрема, з відкритих джерел.
Позивач надав докази існування значної кількості судових справ та виконавчих проваджень, де відповідач виступає боржником. Ці факти свідчать про те,
що товариство не виконує свої фінансові зобов'язання. Це підвищує ризик невиконання можливого рішення суду у цій справі.
При цьому, відповідно до даних із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у відповідача взагалі відсутнє у власності нерухоме майно.
У разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Наведені види забезпечення позову у цьому випадку є адекватними й співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. Позивач просить накласти арешт на грошові кошти, розмір яких обмежується ціною позову (коштами за договором). Крім того, ці заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію
до вирішення спору по суті.
Викладені позивачем обставини ставлять під сумнів фінансову спроможність відповідача виконати рішення суду у випадку задоволення позову у частині повернення позивачу грошових коштів.
Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми національного
та міжнародного права, судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У липні 2025 року ТОВ «ФК «Гарант Капітал» звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2025 року. Витребувано справу з суду першої інстанції.
У задоволенні клопотання товариства про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Гарант Капітал» мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилкові висновки про наявність підстав для накладення арешту
на грошові кошти товариства у межах суми позовних вимог (1 311 362,01 грн).
Апеляційний суд формально погодився з доводами ОСОБА_1 , не з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав оцінку ризикам невиконання товариством судового рішення, запереченням товариства проти застосування заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд фактично наклав арешт на всі банківські рахунки товариства
у межах відповідної грошової суми, хоча грошові кошти ФФБ обліковуються
на окремому рахунку, вони відокремлені від іншого майна управителя ФФБ.
Крім того, ФФБ не несе відповідальності перед третіми особами власним майном,
за винятком доведення обставин, за яких відповідно до законодавства управитель ФФБ несе відповідальність власним майном. Повернення грошових коштів довірителю відбувається з коштів ФФБ, а не з власних коштів товариства.
Вважає, що позивач не довів відсутність у товариства грошових коштів,
і, як наслідок, наявність реального ризику невиконання товариством судового рішення у справі. Постанова апеляційного суду ґрунтується на припущеннях,
що заборонено нормами процесуального закону (частина шоста статті 81
ЦПК України).
Апеляційний суд порушив права інших довірителів ФФБ, які не є учасниками цієї справи.
Суд апеляційної інстанції послався на нерелевантні висновки Верховного Суду.
При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 травня 2018 року між АТ «АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено договір про участь у ФФБ № 85640, за яким управитель приймає від довірителя кошти
в управління та відповідно до правил фонду і цього договору перераховує частину таких коштів для фінансування будівництва, решта коштів (оперативний резерв) залишається в управління управителя.
Об'єктом будівництва за цим договором є житловий будинок АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 6 цього договору за довірителем закріплюється об'єкт інвестування, з такими основними характеристиками: вид об'єкта інвестування: квартири; будівельна або поштова адреса об'єкта будівництва: АДРЕСА_1 ; номер об'єкта інвестування: 207; поверх: 8; кількість кімнат: 3; загальна площа об'єкта інвестування: 207; поверх: 8; кількість кімнат: 3; загальна площа об'єкта інвестування відповідно до проєкту: 85,12 кв. м.
ОСОБА_1 сплатив за вищевказаним договором грошові кошти
у розмірі 1 311 362,01 грн та отримав свідоцтво про участь у ФФБ виду А «Еврика» за програмою товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (далі - ТОВ «Аркада-Будівництво»).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 січня 2021 року у справі
№ 910/14860/20 замінено управителя ФФБ виду А «Еврика» за програмою
ТОВ «Аркада-Будівництво» з АТ АКБ «Аркада» на нового управителя -
ТОВ «ФК «Гарант Капітал» (а. с. 52-68, т. 1).
Предметом позову у справі є: розірвання договору про участь у ФФБ та додаткової угоди № 1 до цього договору; стягнення з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачених по договору про участь у ФФБ грошових коштів
у розмірі 1 311 362,01 грн та пені за прострочення надання послуги
у розмірі 48 507 280,75 грн.
Станом на січень 2025 року (подання позову до суду) об'єкт інвестування
не передано ОСОБА_1
ТОВ «ФК «Гарант Капітал» у судовому порядку (2024 рік) уклало ряд мирових угод
із одним із довірителем участі у ФФБ, управителем якого є товариство, та погодився у добровільному порядку повернути внесенні грошові кошти, що свідчить
про часткове повернення грошових коштів із рахунку на якому обліковуються кошти учасників ФФБ.
Судом апеляційної інстанції враховано довідку голови комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України (а. с. 130-138, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга товариства задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У даній справі судом вирішувалося питання про забезпечення позову,
про що ОСОБА_1 подав заяву разом із позовом, зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ФК «Гарант Капітал» у межах суми позовних вимог, на загальну суму 1 311 362,01 грн.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача
від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації
в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать
або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору
або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів
чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини п'ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання
чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася
з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів
з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом
до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси
не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку
із застосуванням відповідних заходів.
Зазначене узгоджується з роз'ясненнями, наданими судам у постанові
Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв
про забезпечення позову».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те,
що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того,
щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання
чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася
з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття
цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову
з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі
№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав
або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову
у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених
чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб,
що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав
або інтересів позивача.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня
2021 року у справі № 910/4777/21.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Верховний Суд ураховує, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2025 року
у справі № 466/11625/24, провадження № 61-4756св25.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 навів відповідні доводи.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1
про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову задовольнив частково й наклав арешт на грошові кошти ТОВ «ФК «Гарант Капітал» у межах суми позовних вимог - 1 311 362,01 грн,
за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов'язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
Тобто апеляційний суд уважав, що у справі наявні правові підстави
для забезпечення позову ОСОБА_1 , так як невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вони узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду.
Вирішуючи спірне питання, суд апеляційної інстанції врахував предмет та підстави позову і зробив обґрунтований висновок про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання апеляційним судом справедливого балансу інтересів сторін спору.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом
у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/120/24 (провадження
№ 61-14900ав24).
Доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновком суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, що не може бути правовою підставою
для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд ураховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними
та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року
у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25).
Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача) може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам. При цьому він здійснений у межах заявленої
до стягнення суми позовних вимог, а в розумінні Глави 13 ЦК України грошові кошти також є майном.
При цьому у вищевказаній постанові від 06 серпня 2025 року у справі
№ 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) Верховний Суд погодився
з висновками районного суду про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, що спростовує відповідні доводи заявника касаційної скарги.
Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 1 311 362,01 грн. Верховний Суд також наголошує, що судом апеляційної інстанції накладено арешт на грошові кошти товариства у межах суми позовних вимог, проте за виключенням сум,
які підлягають сплаті як обов'язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати. Тобто товариство не позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 серпня
2024 року у справі № 175/9587/23 (провадження № 61-7044св24).
Зроблені апеляційним судом висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи
їх у сукупності.
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам
в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення
є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди
з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (стаття 401
ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують,
на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк