26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 461/3374/24
провадження № 61-6492св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівське міське комунальне підприємство по ремонту та обслуговуванню житла «Айсберг»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства по ремонту та обслуговуванню житла «Айсберг» (далі - ЛМКП «Айсберг»), в якому просила суд стягнути кошти, сплачені за послуги з утримання будинку та прибудинкової території по квартирі, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 13 800,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ЛМКП «Айсберг» про стягнення коштів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами обґрунтування позовних вимог щодо переплати за надані послуги.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2024 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до ЛМКП «Айсберг» про стягнення коштів задоволено.
Стягнуто з ЛМКП «Айсберг» на користь ОСОБА_1 13 800,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території попереднього власника квартири, отже, позивач здійснила переплату з утримання будинку та прибудинкової території.
20 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кулик Р. П. подав клопотання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що із договору про надання правничої допомоги від 03 квітня 2024 року не вбачається, що сторони дійшли згоди про фіксований розмір гонорару у певному розмірі. Крім того, договір не містить умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом Кулик Р. П. У акті про надання послуг не наведено детального опису робіт (наданих послуг), в якому визначалась би вартість послуг адвоката, найменування одиниці виміру та ставка у гривнях, кількість часу, яка була витрачена адвокатом при наданні послуг тощо. За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості перевірити обсяг наданих адвокатом Кулик Р. П. послуг і виконаних робіт, їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру, з метою розподілу цих судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Галицького районного суду м. Львова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Указує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що договір не містить умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом Кулик Р. П., не відповідають дійсним обставинам справи. Так, у пункті 4.1 зазначеного договору міститься інформація щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом Кулик Р. П.
Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої до суду апеляційної інстанції, позивач додав акт наданих послуг від 20 грудня 2024 року, який містить детальний опис наданих послуг. Факт якісного, повного надання адвокатом правничих послуг, засвідчується долученим актом наданих послуг та ухваленням позитивного судового рішення судом апеляційної інстанції у цій справі для позивача.
Посилаючись на судову практику Верховного Суду, заявник указує, що є допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаних ним робіт, без прив'язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.
Відзиви на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
До заяви про ухвалення додаткового рішення від 20 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кулик Р. П. долучила:
- копію договору про надання правничої допомоги від 03 квітня 2024 року № 0304, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кулик Р.П., відповідно до якого: адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи: вивчення представлених клієнтом документів та надання допомоги щодо правового обґрунтування позиції в межах предмету цієї угоди; надання консультацій та роз'яснень з правових питань, які стосуються предмету позову; надання допомоги клієнту у збиранні необхідних доказів у справі; складання документів правового характеру з питань, що стосуються предмета спору та інтересів клієнта з предмета цього договору; представництво інтересів клієнта у Галицькому районному суді м. Львова та Львівському апеляційному суді у цивільній справі щодо повернення переплати ЛКП «Айсберг»; повідомлення клієнта про результати кожного судового засідання та про загальний перебіг справи; зберігати адвокатську таємницю (розділ 2 договору).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору за результатами надання адвокатом правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом поштою або електронною поштою. Акт про надання послуг вважається підписаним, якщо протягом 1-го дня з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.
- копію акта про надання послуг від 20 грудня 2024 року відповідно до договору про надання правничої допомоги від 03 квітня 2024 року № 0304 згідно з яким клієнту надано у Галицькому районному суді м. Львова та Львівському апеляційному суді такі послуги: з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, ознайомлення з матеріалами справи у суді першої інстанції; підготовка апеляційної скарги; підготовка та подання заяви про вступ у справу як представника; здійснення консультаційного супроводу цієї справи у період перебування останньої на розгляді у суді першої та другої інстанцій. Послуги надані в повному обсязі. Претензії клієнта до адвоката, щодо якості наданих послуг, відсутні. Вартість наданих послуг становить 12 000,00 грн, без ПДВ.
- ордер на надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Кулик Р.П. у Галицькому районному суді м. Львова та у Львівському апеляційному суді.
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
25 січня 2025 року відповідач подав заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Згідно з протоколом повторного авторозподілу справи від 14 листопада 2025 року, у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , визначено склад колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом з тим стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. (див. пункт 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Проте, у договорі про надання правової допомоги від 03 квітня 2024 року № 0304 сторони не погодили ні фіксований розмір оплати гонорару, ні погодинну оплату послуг адвоката Кулик Р. П., що свідчить про неможливість обчислити його розмір.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції встановив, що з умов договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Кулик Р. П. та ОСОБА_1 , не вбачається, що сторони досягли згоди щодо фіксованого розміру гонорару у певному розмірі або погодинної оплати, а в акті про надання послуг не наведено детального опису робіт, у якому б визначалася вартість послуг адвоката, найменування одиниці виміру (погодинно, тощо) та ставки у гривнях, кількість витраченого адвокатом часу, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.
Отже, висновки апеляційного суду відповідають статтям 137, 141 ЦПК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанові Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 742/3390/23 (провадження № 61-4270св24).
Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними (договір містить фіксований розмір гонорару, розмір погодинної оплати), у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, в свою чергу, в силу вимог статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк