26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 243/3483/22
провадження № 61-8230св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Слов'янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація,
відповідачі: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року керівник Слов'янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (далі - Миколаївська міська рада), повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація звернувся до суду з вищевказаним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру
у Донецькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- визнати недійним наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №2721-СГ
від 06 вересня 2018 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га
з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889;
- витребувати у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки - Миколаївської міської ради, земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га та вартістю 2 440 566,00 грн з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889, що розташована на території Миколаївської міської територіальної.
Позов обґрунтовано тим, що Слов'янською окружною прокуратурою під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42021051720000003 від 06 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, виявлено факт порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області протягом 2018 року у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06 вересня 2018 року № 2721-СГ ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Райгородської селищної ради Слов'янського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0 га та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889.
На підставі вказаного наказу, 18 вересня 2018 року державним реєстратором Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І. О. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку.
У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2019 року відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889 на користь ОСОБА_3 , а останній - ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу від 10 березня 2021 року № 831).
Водночас, раніше ОСОБА_1 , а саме на підставі наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року № 2381-СГ, вже було надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Райгородської селищної ради Слов'янського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0774.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, набуття ним земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889 за аналогічних підстав здійснено з порушенням норм земельного законодавства.
З огляду на це, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06 вересня 2018 року № 2721-СГ підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню на користь держави шляхом витребування майна від нового власника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2024 року позовні вимоги керівника Слов'янської окружної прокуратури, який діє
в інтересах Миколаївської міської ради, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація, задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 Земельного Кодексу України - територіальної громади Миколаївської міської ради, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889 площею 2,0 га та вартістю 2 440 566,00 грн, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.
Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 304,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати
зі сплати судового збору в розмірі 18 304,25 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши наказ від 06 вересня 2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889 у власність ОСОБА_1 без зміни цільового призначення земельної ділянки, з огляду на що цей наказ є незаконним.
Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набули цього права і ОСОБА_3 , як покупець за договором від 19 лютого 2019 року, і ОСОБА_2 , як покупець за договором від 10 березня 2021 року.
Вимога позову про визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області є неефективним способом захисту, а тому не підлягає задоволенню.
Натомість позовна вимога про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889 у ОСОБА_2 як спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин.
Наявності перешкод для витребування спірної ділянки у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, судом не встановлено.
При цьому витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, запроваджених статтею 1 Першого Протоколу Конвенції.
Вирішуючи питання щодо належної компенсації за втручання у право власності, суд керувався тим, що виходячи з принципу диспозитивності, ОСОБА_2 розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив вимог про надання належного відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв'язку з вимогою про повернення спірної земельної ділянки. За відсутності таких вимог суд не має жодних об'єктивних даних для оцінки розміру шкоди, заподіяної відповідачу (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України», абз.77).
Щодо дотримання позивачем строку позовної давності, то саме з дати реєстрації кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 16 січня 2021 року та виявлення обставин протиправного вибуття спірної земельної ділянки, слід обчислювати початок перебігу такого строку для прокурора, який з цього моменту мав об'єктивну можливість дізнатись, що оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру в Донецькій області прийнято з порушенням вимог закону.
Таким чином, керівник Слов'янської окружної прокуратури звернувся до суду із цим позовом з дотриманням трирічного строку позовної давності.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
ОСОБА_2 оскаржив рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року зупинено за ініціативою суду апеляційне провадження у справі № 243/3483/22 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/8835/16.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що у справі, що переглядається в апеляційному порядку, прокурором пред'явлено віндикаційний позов в порядку статті 388 ЦК України.
У справі № 367/8835/16-ц, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, буде вирішуватись питання щодо належного обрання прокурором способу захисту порушеного права у справах з подібними правовідносинами, чи в порядку подачі віндикаційного, чи в порядку подачі саме негаторного позову, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважав наявними підстави для зупинення за ініціативою суду апеляційного провадження у переглядуваній справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/8835/16-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
25 червня 2025 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 рокузаявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про зупинення провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що станом на час постановлення у справі оскаржуваної ухвали про зупинення апеляційного провадження, справа № 367/8835/16-ц не була прийнята до провадження Великою Палатою Верховного Суду.
Тим самим підстави для зупинення провадження у цій справі у апеляційного суду були відсутні.
Правовідносини у справі № 367/8835/16-ц не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки у справі № 367/8835/16-ц земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення та відноситься до земель природно-заповідного фонду, розпорядником якої є Кабінет Міністрів України. У вказаній справі № 367/8835/16-ц земельною ділянкою розпорядився неуповноважений орган (селищна рада), а пред'явлений позов є негаторним.
У справі, що переглядається, відсутні підстави для зупинення провадження, оскільки Верховним Судом вже сформовано судову практику у подібних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 10 частини першої статті 252, статті 263 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури від відповідачів до суду не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури, витребувано матеріали цивільної справи з Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.
30 липня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2025 року у зв'язку з відставкою судді Гулька Б. І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року № 2381-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1424256200:11:000:0774).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 307720861 від 18 серпня 2022 року за ОСОБА_1 18 листопада 2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0774.
16 січня 2017 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 145, передав у власність (продав) ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0774, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області.
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області клопотання (вх. № 3-1460/0/36-18) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області за межами населених пунктів, загальною площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 06 вересня 2018 року
№ 2721-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та повторно надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0889.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 307721011 від 18 серпня 2022 року за ОСОБА_1 18 вересня 2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889.
11 лютого 2019 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 456, передав у власність (продав) ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0889, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області.
Згідно з Інформацією № 307721011 від 18 серпня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_3 11 лютого 2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889.
10 березня 2021 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 831, передав у власність (продав) ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0889, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області.
Згідно з Інформацією № 307721011 від 18 серпня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_2 10 березня 2021 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0889.
Згідно з Витягом № НВ-00000301012022 від 10 лютого 2022 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0889, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, цільове призначення - для ведення селянського особистого господарства, з 10 березня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_2 .
Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021051720000003, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 06 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, виявлено факт порушення вимог ЗК України при наданні ГУ Держгеокадастру у Донецькій області протягом 2018 року у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Листом Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області № 1850 від 11 листопада 2022 року повідомлено Слов'янську окружну прокуратуру Донецької області про те, що рада не заперечує проти представництва Слов'янською окружною прокуратурою Донецької області інтересів Миколаївської міської ради в суді.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднанню палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Визначаючи наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 10 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у інших справах, які переглядаються у касаційному порядку вирішуються питання у подібних правовідносинах та від результату їх розгляду залежить можливість розгляду справи, що переглядається у апеляційному порядку.
Мотивуючи ухвалу про зупинення провадження у справі, апеляційний суд указав, що оскаржуване рішення суду в цій справі та рішення у справі, яка прийнята до розгляду Великою Палатою Верховним Судом, взаємопов'язані і від результатів розгляду справи у Верховному Суді залежить правильність вирішення даної справи.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року в справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Правовідносини у справі № 367/8835/16-ц (що передана на розгляд до Великої Палати Верховного Суду) не є подібними до правовідносин у справі № 243/3483/22
(що переглядається), оскільки у справі № 243/3483/22:
- спірна земельна ділянка є ділянкою сільськогосподарського, а не лісогосподарського призначення;
- спірна земельна ділянка не відноситься до земель природно-заповідного фонду;
- розпорядником спірної землі є територіальний орган Держгеокадастру, а не Кабінет Міністрів України;
- підставою позову у цій справі є незаконне повторне безоплатне отримання позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а у справі 367/8835/16-ц - порушення порядку передання у власність земельної ділянки, розташованої на землях природно-заповідного фонду;
- прокурор подав віндикаційний, а не негаторний позов.
Таким чином, у справі, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду, та у даній справі правовідносини різняться як за предметом і підставами позову, так і за умовами застосування правових норм та частково за суб'єктним складом.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції формально вирішив питання про зупинення провадження у справі, неналежним чином визначивши подібність правовідносин у зазначених справах, а отже і неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи, у зв'язку із чим зупинив провадження у справі всупереч принципу розумності строків розгляду справи, направленому на недопущення затягування розгляду справи, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує право позивача на розумні строки розгляду справи.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадкуперегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Крім того, враховуючи, що справу № 367/8835/16-ц (провадження № 14-50цс25) було прийнято до розгляду ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2025 року, то колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали про зупинення апеляційного провадження у справі (10 червня 2025 року) справа № 367/8835/16-ц ще не була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, а тому у апеляційного суду були відсутні правові підстави для зупинення провадження у цій справі.
У зв'язку з викладеним, обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про зупинення апеляційного провадження у справі.
Зважаючи на викладене, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року не може вважатися законною та обґрунтованою.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 243/23/23 (провадження № 61-8210св25), в якій вирішувалося питання щодо правомірності зупинення апеляційним судом провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/8835/16 за ідентичних обставин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, колегія суддів питання про розподіл судових витрат не вирішує.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк