13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 203/7344/23
провадження № 61-12436св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік 0. М.,
Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ)
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Кіровського районного суду м. Дінпропетровська від 04 квітня 2024 року у складі судді Єдаменко С. В., постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року у складі суддів Никифоряка Л. П.. Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт смерті батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ведення бойових дій в районі тимчасово окупованого селища Іллінка Чаплинського району Хрсонської області.
В обґрунтування заяви посилався на те, що згідно медичних документів ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_1 , причина смерті - велика втрата крові, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу, цироз печінки. На підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року відділом Державної реєстрації актів цивільного стану було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2
від 23 серпня 2023 року. Оскільки ОСОБА_2 помер саме під час ведення бойових дій в районі тимчасово окупованого селища Іллінка Чаплинського району Херсонської області, заявник просить встановити вказаний факт.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України вже встановлено рішенням суду, на підставі якого видано свідоцтво про смерть останнього. Оскільки заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 помер саме під час ведення бойових дій, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що заявником не наведено достатньо аргументів та не надано достатньо доказів, які, з урахуванням положень статті 317 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дають підстави для встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ведення бойових дій в районі тимчасово окупованого селища Іллінка Чаплинського району Хрсонської області.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Шаповалов А. М., шляхом поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дінпропетровська від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов А. М., на рішення Кіровського районного суду м. Дінпропетровська від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
28 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі
№ 490/6057/19-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23.
Суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема не взяв до уваги покази свідка про обставини смерті ОСОБА_2 внаслідок поранення, отриманого під час артилерійського обстрілу, враховуючи той факт, що заявник позбавлений можливості отримати документи на підтвердження таких обставин на території, де наразі ведуться активні бойові дії.
Заявник зазначає, що метою встановлення вказаного факту є необхідність визначення причинно-наслідкового зв'язку між смертю батька при виконанні обов'язків військової служби та збройною агресією російської федерації проти України, від встановлення вказаного факту залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як сина загиблого військовослужбовця, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім'ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2003 року, актовий запис № 70.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року у справі № 758/8381/23 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області, зареєстрованого на час смерті за адресою: АДРЕСА_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - АДРЕСА_1 ; причина смерті - велика втрата крові, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу, цирозу печінки К74.6.
На підставі вказаного рішення 23 серпня 2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області, про що зроблено відповідний актовий запис про смерть № 697.
Згідно з копією довідки про смерть № С-03990 від 07 липня 2023 року, виданої відділом Державної реєстрації актів цивільного стану (мовою оригіналу) «Симферопольский районный отдел ЗАГС № 2 Департамента ЗАГС Министерства юстиции Республики Крым», ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - велика втрата крові, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу, цирозу печінки К74.6.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 291 нк (остаточне) від 18 жовтня 2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , причина смерті - велика втрата крові, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу, цирозу печінки К74.6.
Опитаний представником заявника свідок ОСОБА_3 зазначила, що вона була свідком загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, а саме: Херсонська область Чаплинський район, с. Іллінка внаслідок поранення отриманого під час артилерійського обстрілу.
Я вбачається зі змісту відповідей установ, які проводять судово-медичні експертизи, наданих на адвокатські запити представника заявника, отримати інформацію на питання чи могла ударна (вибухова) хвиля від влучання ворожого снаряду у БТР, його подальшого загоряння та від вибуху БТР, стати причиною збільшення тиску вен, що спричинило розрив та гостру кровотечу, кровотечу з варикозно розширених вен стравоходу, та чи може внаслідок цього настати смерть особи, яка знаходилась неподалік такого БТР в зоні дії ударної хвилі, можливо лише шляхом проведення судово-медичної експертизи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких' випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних
правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Частиною другою статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 та від 25 жовтня 2023 року справі
№ 607/1612/23 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків щодо відсутності підстав для задоволення заяви у зв'язку з недоведеністю заявником вимог та ненаданням останнім належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обстави, викладених у заяві.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року у справі № 758/8381/23 вже встановлений факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Іллінка Чаплинського району Херсонської області із зазначенням причини смерті - велика втрата крові, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу, цирозу печінки К74.6.
При цьому, заявник під час розгляду вказаної справи, не ставив питання стосовно встановлення обставин смерті, а саме, що така смерть настала за певних обставин - під час ведення бойових дій.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
Звернувшись до суду із заявою про встановлення факту смерті батька під час ведення бойових дій, заявник не надав достатніх доказів на підтвердження таких обставин, в тому числі інформації, чи звертався він або його родичі до правоохоронних органів України про стверджуваний ним факт загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок артилерійського обстрілу під час ведення бойових дій, чи наявне зареєстроване кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_2 та які результати досудового розслідування у цьому провадженні (в разі його наявності).
Факт смерті ОСОБА_4 під час бойових дій не може бути встановлений лише на підставі показань свідка ОСОБА_3 , яка стверджувала, що ОСОБА_2 загинув внаслідок поранення, отриманого під час артилерійського обстрілу, та безумовно свідчити про це.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом частин першої, п'ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23, оскільки у вказаних справах вирішувалось питання щодо встановлення факту смерті військовослужбовця, який загинув під час бойових дій. Отже, встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня
2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська