01 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4254/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги Підприємства громадської організації «Реал-Мрамор»
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 (у складі колегії суддів: Савицького Я.Ф. (головуючого), Діброви Г.І., Ярош А.І.) про відмову у відкритті апеляційного провадження
за позовом Одеської міської ради
до Громадської організації "Інвалідів "Водолей"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради
про стягнення 807 812,79 грн.,
17.10.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства громадської організації «Реал-Мрамор» (надалі - ПГО "Реал-Мрамор") на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 916/4254/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.
У касаційній скарзі ПГО "Реал-Мрамор" зазначено про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції у цій справі є протиправною, незаконною та такою, що порушує право ПГО "Реал-Мрамор" на справедливий суд та позбавляє доступу до суду.
Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, з огляду на те, що правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Згідно зі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Як вже зазначалось судом апеляційної інстанції у цій справі, зокрема в ухвалі про залишення апеляційної скарги апелянта без руху, останній пропустив строк на апеляційне оскарження.
У новому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 апелянт знову посилався на ті ж самі обставини, що були визнані неповажними ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025.
Скаржник зазначає, що про оскаржуване рішення апелянт дізнався 05.08.2025, коли отримав від Громадської організації "Інвалідів "Водолей" листа-вимогу про сплату суми заборгованості у розмірі 807812,79 грн., яку було стягнуто за результатами розгляду справи №916/4254/23. Разом з тим, скаржником не надано копії відповідного листа ні до суду апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги, ні до Верховного Суду при поданні цієї касаційної скарги для підтвердження наведених ним обставин. У Суду є обґрунтовані сумніви щодо достовірності зазначеного факту також з огляду на те, що Громадська організація "Інвалідів "Водолей", яка є відповідачем у цій справі, є також єдиним засновником і учасником Підприємства громадської організації «Реал-Мрамор».
Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що навіть якщо враховувати наведену дату (05.08.2025), як дату отримання апелянтом оскаржуваного судового рішення, то строк на відповідне оскарження сплив 25.08.2025.
Проте, апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 17.09.2025.
Пропуск вказаних строків заявник додатково пояснює тим, що він спершу помилково звернувся із касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, саме тому вважає, що вказаний строк потрібно обраховувати із дня отримання ним ухвали Касаційного господарського суду про відмову у відкритті касаційного провадження, тобто 29.08.2025. Свою позицію обґрунтовує тим, що і касаційна і апеляційна скарги подавались без участі адвоката - особисто керівником ПГО "Реал-Мрамор", який не має юридичної освіти та спеціальної процесуальної підготовки. Помилка у виборі інстанції, на думку заявника, не була проявом недбалості, а є результатом об'єктивної складності процесуального регулювання.
З огляду на положення ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними (ухвала КГС ВС від 11.03.2024 у справі №916/3057/23).
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Колегія суддів поділяє позицію суду апеляційної інстанції у цій справі та наголошує на тому, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
У контексті зазначеного Суд звертає увагу на те, що встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, в той час як апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги у даному випадку залежало виключно від волевиявлення та суб'єктивної поведінки самого апелянта, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а тому причини що, викладені в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, не є поважними.
У такий спосіб зазначені доводи скаржника, не спростовують правильності процесуальних дій суду апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (див. mutatis mutandis рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996; № 21920/93, "Бруалья Гомез де ла Торре проти Іспанії" (Brualla Gomes de la Torre v. Spain) від 19.12.1997, № 26737/95).
Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Підприємства громадської організації «Реал-Мрамор» на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у справі № 916/4254/23 і наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 288, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства громадської організації «Реал-Мрамор» на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 916/4254/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко