01 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/572/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 (у складі колегії суддів: Іванов О. Г. (головуючий), Верхогляд Т. А., Паруснікова Ю. Б.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 (суддя Горохова І. С.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Відділу культури та туризму виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області
про стягнення коштів,
Господарський суд Запорізької області рішенням від 13.05.2025, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 04.11.2025 залишив без змін, відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Відділу культури та туризму виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області про стягнення заборгованості за договором № 07-1070/21-БО-Т постачання природного газу від 09.01.2021 в розмірі 166 694, 31 грн, з яких: основний борг в розмірі 115 455, 67 грн, пеня в розмірі 27 523, 68 грн, 3% річних в розмірі 5332, 64 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 382, 32 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду для розгляду касаційної скарги у справі № 908/572/24 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А. (підтверджується відповідним протоколом від 24.11.2025).
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваних судових рішень у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у наведеному складі дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Тобто, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, що передбачені законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно ж до приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Так, предметом позову у цій справі є стягнення 166 694, 31 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час подання позову (302 800, 00 грн станом на 2024 рік), а тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.
У поданій касаційній скарзі підставами для оскарження рішень судів попередніх інстанцій ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" визначає приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та підпункти "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Посилаючись на підпункти "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України скаржник стверджує, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилаючись на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки предметом позову у справі є стягнення заборгованості за природний газ, поставлений на об'єкт розташований на окупованій території. Крім того, з питань переміщення товарів (робіт, послуг) з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами Верховним Судом досі не сформовано єдиної правозастосовчої практики.
В свою чергу, посилаючись на підпункт "в" пункт 2 частина 3 стаття 287 ГПК України, скаржник стверджує, що дана справа має для скаржника виняткове значення, оскільки рішення касаційного суду впливатиме на формування ринку природного газу та виконання спеціальних обов'язків постачальників.
Оцінивши наведені скаржником аргументи, Верховний Суд вважає, що вони не підтверджують наявність заявлених у скарзі підстав для відкриття касаційного провадження у цій малозначній справі. Міркування суду касаційної інстанції щодо цього такі.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас суд касаційної констатує, що питання щодо правильності застосовування норм права, яке скаржник піднімає у поданій касаційній скарзі (зокрема пунктів 1 та 3 частини першої статті 3, частини першої статті 13, частин першої та другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2024 № 1207-V-ІІ) вже вирішено Верховним Судом і висновки щодо такого застосування послідовно повторюються судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
Сам скаржник у тексті своєї скарги посилається, в тому числі, на згадані постанови; крім цього, висновки Верховного Суду щодо правильного застосування Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2024 №1207-V-ІІ із вказаних постанов, знайшли своє відображення і у тексті оскарженої постанови суду попередньої інстанції.
Звідси очевидним є те, що питання права, яке скаржник вкотре піднімає у касаційній скарзі вже вирішено Верховним Судом, а в чому саме полягає фундаментальне значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.
Незгода ж скаржника із висновками суду апеляційної інстанції, які базуються на вже наявних висновках Верховного Суду і залежать від фактичних обставин цієї справи - наявності зазначеного прокурором випадку відкриття касаційного провадження у малозначній справі (підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України) не доводять.
В свою чергу щодо вжитого законодавцем у підпункті "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України словосполучення "виняткове значення" справи для її учасника, то колегія суддів відмічає, що у даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
За викладеного суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а відтак умов допуску цієї справи до касаційного оскарження скаржником не дотримано.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/572/24, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За цим, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/572/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.