01 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/777/20(752/10606/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх. № 8408/2025)
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2025
у складі колегії суддів: Крестьянінова О. О. - головуючого, Мартюхіної Н. О., Тарасової І. В.
у справі № 917/777/20 (752/10606/18)
за позовною заявою Jan Impris, Konigstr. 11, 12105, Berlin (через представника - ОСОБА_1 )
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
в межах справи № 917/777/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна"
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про банкрутство, -
31.03.2025 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/777/20 (752/10606/18) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_2 (громадянина Німеччини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; Jan Impris, Konigstr. 11, 12105, Berlin) 151 915 520,00 грн моральної шкоди та 432 503,48 грн матеріальної шкоди.
12.09.2025 (через підсистему "Електронний суд") Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") подано до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18). Також відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
17.09.2025 ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/777/20 (752/10606/18) апеляційну скаргу ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишено без руху; встановлено ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання йому можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору у сумі 740 040,00 грн.
03.10.2025 ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/777/20 (752/10606/18) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх.№1973П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі №917/777/20 (752/10606/18).
11.11.2025 (через підсистему "Електронний суд") ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18).
12.11.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С.В., Картере В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини першої статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі №917/777/20 (752/10606/18) складено 31.03.2025, отже, визначений наведеною вище нормою строк на апеляційне оскарження цього рішення закінчився 21.04.2025.(20.04.2025 - вихідний день)
Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга була подана ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 12.09.2025, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 256 ГПК України строку.
Згідно з частинами другою і третьою статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обов'язок з доведення поважності причин пропуску процесуального строку покладається на заявника в порядку статей 73, 76-79 ГПК України.
Встановивши, що до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, а також, що ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" хоч і було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18), проте не зазначено підстав пропуску цього строку, Східний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги на без руху, надавши скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання йому можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору у сумі 740 040,00 грн..
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося з заявою про відстрочення або зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги, а також з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в якості поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" послалося на перебування в процедурі банкрутства, що тягне за собою значні організаційні та фінансові труднощі, зокрема:
- на підприємстві довгий час була відсутня бухгалтерська служба у період, коли мали бути здійснені заходи з підготовки апеляційної скарги та своєчасного її подання;
- у період між датою ухвалення рішення та подачею апеляційної скарги змінилося три керівника ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", які не отримали вчасно матеріали справи, не володіли інформацією про строки та інші попередні документи, що унеможливлювало ухвалення своєчасних управлінських рішень;
- надзвичайна фінансова скрута - великі борги, особливо з виплати заробітної плати (14 938 тис грн) та сплати податків, що потребують першочергового врегулювання, не дозволяли вчасно скеровувати ресурси на юридичні заходи;
- велика завантаженість у господарському процесі, брак трудових ресурсів, переведення працівників на неповний робочий тиждень та їх скорочення ускладнило юридичне реагування;
- перебої з інтернетом, доступом до електронної пошти та відключенням електричної енергії призвели до неможливості вчасного ознайомлення з рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у цій справі. Водночас, за твердженням заявника, наявність зареєстрованого електронного кабінету не є доказом того, що підприємство могло вчасно ознайомитися з матеріалами справи, оскільки для цього потрібно мати доступ до інформації, працюючу електронну пошту та електронний ключ;
- керівник, який був призначений 09.04.2025 не мав змоги ознайомитися ні з рішенням, ні з багатотомними матеріалами справи, адже не мав електронного ключа для доступу до системи "Електронний суд";
- ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" виконувало критично важливі господарські завдання в умовах війни, що ускладнило ведення процесуальної діяльності (підтверджується укладеним договором 2-1 № від 21.04.2025 про виконання робіт з підвищення обороноздатності області);
- на момент спливу строку на апеляційне оскарження у підприємства не було реальної можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Надавши оцінку зазначеним доводам ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не наведено обставин, які пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від його волі та унеможливили подання апеляційної скарги у встановлений процесуальним законом строк.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи заявника апеляційної скарги про необізнаність із рішенням суду та матеріалами справи, не відповідають дійсності.
Так Східним апеляційним господарським судом встановлено, що повне рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі №917/777/20 (752/10606/18) було доставлене до електронного кабінету ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 31.03.2025 о 19:05.
Разом із цим, апеляційний суд зауважив, що справа № 917/777/20 (752/10606/18) розглядалася в судах з 2018 року; ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є відповідачем, який брав активну участь в її розгляді з моменту пред'явлення позову, про що свідчать численні заяви з його боку та протоколи судових засідань, в яких зафіксована явка його представників. Крім того, в матеріалах справи міститься заява представника відповідача (вих.№01-10/46-4 від 10.04.2025) про ознайомлення з матеріалами справи (т. 7 а.с. 19, 20), в якій прямо зазначається про його обізнаність з обставинами ухвалення рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) та яка містить власноручний напис представника про ознайомлення з матеріалами справи 10.04.2025.
До того ж судом апеляційної інстанції були відхилені посилання заявника апеляційної скарги на відсутність електропостачання, а також доступу до власного електронного кабінету в системі "Електронний суд" через несправну електронну пошту та електронний ключ, оскільки ці доводи не підтверджені належними доказами.
Отже, визнавши неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Звертаючись з касаційною скаргою, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилається на те, що наведені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі є поважними, проте суд апеляційної інстанції не в повній мірі оцінив надані докази, а відтак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення цього строку. Скаржник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано частину третю статті 256 ГПК України, якою передбачено, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом, якщо він пропущений з поважних причин. При цьому ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підкреслює, що існували об'єктивні обставини, що перешкодили своєчасному поданню апеляційної скарги, оскільки підприємство знаходиться в процедурі банкрутства, що тягне за собою значні організаційні та фінансові труднощі.
Обґрунтовуючи свою позицію щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник посилається на несвоєчасне отримання рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18), що сталося у зв'язку зі зміною керівництва ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (нові керівники не мали змоги вчасно ознайомитися з рішенням суду у зв'язку з відсутністю електронного ключа для доступу до системи "Електронний суд", не володіли інформацією про строки та інші попередні документи, зміна керівників унеможливлювала ухвалення своєчасних управлінських рішень), перебоями в роботі електронної пошти через відсутність інтернету, а потім у зв'язку з відсутністю електропостачання. При цьому скаржник наголошує, що поширення електронного судочинства та зобов'язання учасників процесу користуватися системою "Електронний суд" ЄСІКС не скасовують основного принципу - реального та ефективного доступу до правосуддя. За доводами скаржника, якщо технічні чи інфраструктурні причини (суттєві перебої з інтернетом, масові відключення електроенергії, відмова поштових/електронних сервісів) унеможливлюють доступ до ЄСІКС чи до електронної пошти, це створює об'єктивну, непереборну перешкоду для своєчасного подання процесуальних документів і відповідно може визнаватися поважною причиною пропуску строку. Також ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилається на обставини, які, на його думку, ускладнили юридичне реагування: відсутність бухгалтерської служби у період, коли мали бути здійснені заходи з підготовки апеляційної скарги, велику завантаженість у господарському процесі, брак ресурсів та персоналу, переведення працівників на неповний робочий тиждень та скорочення працівників, ознайомлення зі всіма томами справи потребувало значної кількості часу. Разом з цим скаржник акцентує увагу, що підприємство перебуває в процедурі банкрутства та має значні фінансові труднощі (заборгованість із виплати заробітної плати складає майже 15 000 000,00 грн), що перешкодило оперативно організувати подання апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", наголошує, що не мало наміру зловживати процесуальними правами, а пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду викликаний виключно об'єктивними обставинами, у тому числі надмірним розміром судового збору, сплата якого була фінансово неможливою.
За твердженням скаржника, відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) позбавляє його права на перегляд справи апеляційним судом і порушує гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому зазначає про неприпустимість надмірного процесуального формалізму.
Проте, за оцінкою Верховного Суду, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав ля відмови у відкритті апеляційного провадження, а правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з абзацом першим частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Частиною п'ятою статті 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 ГПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абзацом 2 частини шостої статті 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, у ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" наявний зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС "Електронний суд". Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) було доставлене до електронного кабінету підприємства 31.03.2025 о 19:05.
Таким чином, датою вручення ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) є 01.04.2025, а відтак, передбачений частиною другою статті 256 ГПК України строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного рішення суду, закінчився 21.04.2025 (20.04.2025 - вихідний день), натомість, апеляційну скаргу було подано лише 12.09.2025,
Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Відтак, незалежно від того, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) поновлення пропущеного процесуального строку.
Зважаючи на викладене, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").
Складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який в контексті права на оскарження судового рішення визначає, що у кожній справі національні суди мають перевіряти чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41).
З аналізу практики Європейського суду з прав людини також вбачається, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").
При цьому слід відзначити, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" від 26.04.2007, №8371/02 та "Трух проти України" від 14.10.2003, заява №50966/99).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене та надавши належну оцінку доводам ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", наведеним в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18), Східний апеляційний господарський суд не встановив наявності об'єктивно непереборних та пов'язаних з дійсними істотними труднощами обставин, що перешкоджали ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений процесуальним законом строк.
Вказані ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" обставини (перебування в процедурі банкрутства, неодноразова зміна керівництва, відсутність бухгалтерської служби, надзвичайна фінансова скрута, велика завантаженість у господарському процесі, брак ресурсів та персоналу, переведення працівників на неповний робочий тиждень, скорочення працівників, неможливість ознайомитися з великим обсягом матеріалів справи за короткий період, неможливість вчасного ознайомлення з оскаржуваним рішенням через перебої з інтернетом, відсутність доступу до електронної пошти та відключення електричної енергії, відсутність електронного ключа для доступу до системи "Електронний суд та відсутність в штаті працівника, який відповідає за правове та програмне забезпечення,) свідчать, що можливість подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) у встановлений ГПК України строк залежала виключно від внутрішньо-організаційних питань функціонування підприємства, а пропуск строку на апеляційне оскарження (майже 6 місяців) залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, і це не може свідчити про добросовісне користування наданими законом процесуальними правами.
Верховний Суд також акцентує, що перебування підприємства в процедурі банкрутства не змінює перебігу встановлених законом процесуальних строків, а юридична особа повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства, зокрема у цьому випадку, стосовно строків подання апеляційної скарги, дотримання вимог щодо її форми та змісту. До того ж скаржником не доведено, що зазначені ним обставини були постійним безперервним явищем протягом встановленого ГПК України строку на апеляційне оскарження та до звернення з апеляційної скаргою 12.09.2025.
При цьому, доводи ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про те, що строк на подання апеляційної скарги був пропущений ним у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір через фінансові труднощі на підприємстві, не можуть бути розцінені судом як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, як вбачається, до апеляційної скарги докази сплати судового збору скаржник так і не надав, натомість звернувся з заявою про відстрочення або зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги.
За наведених обставин Верховний Суд зазначає про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки наведені ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Для Верховного Суду правильне застосовування Східним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 03.10.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та про відмову у відкритті касаційного провадження на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 917/777/20 (752/10606/18) на підставі частини другої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №917/777/20 (752/10606/18).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере