19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/977/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю арбітражної керуючої Белінської Н. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025
у справі № 917/977/23
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Стисла історія справи про неплатоспроможність
У червні 2023 року фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржник, скаржник) подав до Господарського суду Полтавської області заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі № 917/977/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражну керуючу Белінську Наталію Олександрівну (далі - Керуюча реструктуризацією).
06.12.2023 оприлюднено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття провадження у справі № 917/977/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення цього оголошення до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника звернувся один кредитор - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»).
22.01.2024 від Керуючої реструктуризацією надійшов Звіт про результати перевірки декларацій боржника.
25.01.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи виправлених декларацій про майновий стан боржника за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.02.2024, зокрема, визнано грошові вимоги АТ «ПУМБ» в сумі 233 726,23 грн кредитної заборгованості та 6 056,00 грн витрат по сплаті судового збору; призначено засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредитором план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 07.03.2024.
Від Керуючої реструктуризацією надійшли такі документи:
- Реєстр вимог кредиторів у справі № 917/977/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;
- Звіт про виконану роботу керуючого реструктуризацією у справі №917/977/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 станом на 28.02.2024;
- Проект плану реструктуризації боргів у справі № 917/977/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 станом на 25.02.2024;
- Протокол зборів кредиторів № 1 від 04.03.2024, Пропозиція АТ «ПУМБ», План реструктуризації боргів у справі № 917/977/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 станом на 25.02.2024.
Поряд з цим 15.02.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі - ТОВ «Глобал Спліт») за вх. № 265/24 про визнання кредиторських вимог до боржника у справі №917/977/23.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024, зокрема, прийнято та призначено до розгляду заяву ТОВ «Глобал Спліт» про грошові вимоги до боржника в судовому засіданні на 07.03.2024.
07.03.2024 від Керуючої реструктуризацією надійшло клопотання (вх. № 3176) про перенесення судового засідання, призначеного на 07.03.2024, на іншу дату, мотивоване тим, що 04.03.2024 відбулися збори кредиторів, на яких було вирішено направити план реструктуризації боргів боржника на доопрацювання, а 06.03.2024 боржник надав оновлений план реструктуризації боргів, який підлягає розгляду на зборах кредиторів.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.09.2024, серед іншого, визнано грошові вимоги ТОВ «Глобал Спліт» в сумі 235 934, 37 грн та 6 056, 00 грн витрат по сплаті судового збору; зобов'язано Керуючу реструктуризацією внести визнані судом грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника, надіслати ТОВ «Глобал Спліт» Звіт про результати перевірки декларацій боржника, провести загальні збори та збори комітету кредиторів, на яких прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
05.11.2024 від керуючої реструктуризацією Белінської Н.О. надійшли такі документи: Звіт про виконану роботу керуючої реструктуризацією станом на 04.11.2024; Протокол зборів кредиторів з відповідями кредиторів та План реструктуризації боргів боржника станом на 09.05.2024; Реєстр вимог кредиторів.
У судовому засіданні у справі протокольними ухвалами неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 29.04.2025.
Поряд з цим 05.12.2024 до суду від Керуючої реструктуризацією надійшли Протокол зборів кредиторів № 5 з відповіддю кредитора та План реструктуризації боргів боржника станом на 29.10.2024.
13.12.2024 від Керуючої реструктуризацією надійшло клопотання про перенесення призначеного на 26.12.2024 судового засідання на іншу дату, мотивоване тим, що 19.11.2024 на зборах кредиторів №5 кредитор АТ «ПУМБ» запропонував свій проект плану реструктуризації боргів боржника. Для розгляду цього плану Керуючою реструктуризацією призначено збори кредиторів № 6, які відбудуться шляхом опитування. Строк відповіді - до 26.12.2024 включно.
09.01.2025 Керуючою реструктуризацією до суду надано заяву (з додатком) про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 станом на 11.12.2024, до якого додано Протокол №6 зборів кредиторів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 закрито провадження у справі № 917/977/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження Керуючої реструктуризацією; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів та скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_1 укладати правочини (договори) та розпоряджатися майном.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі № 917/977/23 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані наявністю підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), через надання боржником недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан за 2020-2023, а також наявність невідповідностей в уже виправлених боржником деклараціях, відсутність в них повної та достовірної інформації щодо майна, доходів та витрат членів сім'ї боржника.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Боржник ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у цій справі, просив оскаржені судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу боржник мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм права:
- пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21 та від 22.09.2021 у справі №910/6639/20);
- частини одинадцятої статті 126 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 903/160/22 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20);
- процесуальних положень щодо надмірного формалізму при розгляді справ (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі №809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі №320/1510/20).
У контексті порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права скаржник, серед іншого, стверджує про залишення поза увагою таких обставин:
- зборами кредиторів 26.12.2024, результати яких відображені у Протоколі №6, прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , відтак у відповідності до вимог частини сьомої статті 126 КУзПБ господарський суд був зобов'язаний затвердити такий план;
- боржником було дотримано вимоги КУзПБ щодо надання достовірних та повних відомостей, на підставі яких було відкрито провадження. Боржник добросовісно та повно надав інформацію про свій майновий стан, заповнив Декларації про майновий стан відповідно до Наказу Міністерства юстиції України 21.08.2019 № 2627/5 та усунув недоліки, викладені керуючим реструктуризацією у Звіті про результати перевірки Декларацій про майновий стан.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Арбітражна керуюча Белінська Н. О. подала відзив, за змістом якого просила задовольнити касаційну скарги боржника з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційне провадження
18.09.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга боржника.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.
01.10.2025 Верховний Суд постановив ухвалу, якою, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 917/977/23, призначив касаційну скаргу до розгляду на 05.11.2025 о 10:45.
Ухвалою від 29.09.2025 Верховний Суд задовольнив клопотання ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 05.11.2025 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги у справі на 19.11.2025 о 10:15.
Судове засідання 19.11.2025 відбулось у режимі відеоконференції за участю арбітражної керуючої Белінської Н. О., яка надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги боржника, просила таку задовольнити. Інші часники справи (боржник та кредитори) явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх представників.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
На виконання положень статті 116 КУзПБ ОСОБА_1 разом з заявою про визнання його неплатоспроможним надано декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020-2023 роки.
Керуючою реструктуризацією здійснено перевірку поданих боржником декларацій про майновий стан боржника, результати якої відображені у Звіті про результати перевірки декларації боржника ОСОБА_1 .
За результатами перевірки декларацій боржника Керуючою реструктуризацією виявлено ряд неточностей, які пов'язані з повнотою та достовірністю інформації щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Зокрема Керуючою реструктуризацією виявлено таке.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ..
Місце роботи ОСОБА_1 : Казенне підприємство «Укрспецзв'язок» (Декларація 2020); Казенне підприємство «Укрспецзв'язок» (Декларація 2021); Казенне підприємство «Укрспецзв'язок» (Декларація 2022); Казенне підприємство «Укрспецзв'язок» (Декларація 2023).
Членами своєї сім'ї ОСОБА_1 зазначив: мати - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_4 12.06.1944-08.09.2000 рр., дружина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; донька - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до відомостей з декларацій про майновий стан боржника за 2020-2023 роки дохід ОСОБА_1 склав: 2020 рік - 130 258 грн - заробітна плата; 2021 рік - 234 331 грн - заробітна плата; 2022 рік - 223 555 грн - заробітна плата; 2023 рік (січень-квітень) - 34 018 грн - заробітна плата, 40 000 грн - дохід від відчуження майна.
Разом з тим відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит в електронному вигляді від 15.01.2024, Інформаційної довідки ПФУ від 15.01.2024 ОСОБА_1 отримав дохід:
- 2020 рік - 100 669, 49 грн - заробітна плата, 280,00 грн - майно, надане роботодавцем, 41 000 грн - дохід від здійснення підприємницької діяльності;
- 2021 рік - 104 151, 40 грн - заробітна плата, 6 000,00 грн - дохід, виплачений самозайнятій особі, 132 000,00 грн - дохід від здійснення підприємницької діяльності;
- 2022 рік - 134 055,17 грн - заробітна плата, 3 500 грн- дохід, виплачений самозайнятій особі, 86 000 грн - дохід від здійснення підприємницької діяльності;
- 2023 рік (січень-квітень) - 40 255,98 грн- заробітна плата, 40 000,00 грн - продаж рухомого майна.
Відомості щодо доходів членів родини відсутні.
Згідно Декларацій про майновий стан боржника за ОСОБА_1 значиться на праві власності майно:
1) Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право спільної часткової власності ( 63/100 частки);
2) Перукарня за адресою: АДРЕСА_2 , спільна часткова власність ( 1\4 частки);
3) Автомобіль Shevrolet Aveo 2006року випуску.
Однак, наразі, як зазначала Керуюча реструктуризацією, за ОСОБА_1 транспортні засоби зареєстрованими не значаться.
ОСОБА_1 також надав договір купівлі-продажу за 11.02.2013, за яким ним була реалізована перукарня.
Згідно Декларацій про майновий стан боржника членам родини ОСОБА_1 належить майно: дружина ОСОБА_5 - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності 100%; підстава набуття права - Договір дарування.
У той же час, як зазначала Керуюча реструктуризацією, матері боржника належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначені відомості відповідають відомостям з інформаційних довідок №№358926684, 358926650, 358926624, 358926741 від 18.12.2023.
Транспортні засоби відповідно до Довідки, виданої ТСЦ №5343 №31/16-16-К-30 від 19.05.2023, відсутні.
Відповідно до Довідки про склад сім'ї № П13506 від 16.05.2023, виданої виконавчим комітетом Пирятинської міської ради Полтавської області, з боржником зареєстровані та проживають за фактичним місцем проживання: дружина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до паспорта Серії НОМЕР_1 виданого Пирятинським PC УДМС України в Полтавській області від 18.02.2017.
З боржником фактично проживає, але не зареєстрована: мати - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до паспорта серії НОМЕР_2 виданого Гребінківським PB УМВС України в Полтавській області від 20.03.1997.
З боржником фактично не проживає, але має родинні зв'язки: донька - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до паспорта серії НОМЕР_3 виданого Пирятинським PB УМВС України в Полтавській області від 31.12.2003.
Таким чином, за результатом перевірки декларації про майновий стан боржника Керуючою реструктуризацією встановлено порушення:
- щодо відсутності відомостей про фінансові зобов'язання боржника за 2020-2023 роки;
- щодо відсутності інформації про готівкові та електронні кошти;
- щодо зазначення відомостей про доходи за 2020-2023 роки;
- щодо відсутності відомостей про доходи членів родини;
- щодо зазначення права власності на авто;
- щодо зазначення права власності членів родини.
На виконання вимог пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ ОСОБА_1 25.01.2024 до місцевого господарського суду надав виправлені декларації про майновий стан за 2020, 2021, 2022, 2023 роки.
Будь-яких письмових пояснень щодо виявлених керуючою реструктуризацією неточностей в деклараціях боржник до суду не надав.
Разом з цим під час розгляду справи та дослідження її матеріалів судом першої інстанції встановлено, що надані боржником виправлені декларації також містять ряд недоліків.
Так, судом встановлено, що у поданих Деклараціях боржник зазначив, що йому на праві спільної часткової власності належить 63/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, у розділі декларацій щодо майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування боржника, не зазначено будь-яких відомостей стосовно земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок. Будь- яких письмових пояснень про наявність / відсутність на праві власності (користування) боржника та/або членами його сім'ї земельної ділянки, яка розташована під будинком за адресою: АДРЕСА_1 боржник суду не надав.
Суд першої інстанції констатував, що в матеріалах справи наявний державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.12.2008, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі рішення 35 (позачергової) сесії п"ятого скликання Пирятинської міської ради від 25.07.2008 є власником земельної ділянки площею 0,0624, розташованою за адресою АДРЕСА_5 (далі - Земельна ділянка); цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Попри це, у розділі декларацій щодо майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування боржника, не зазначено будь-яких відомостей стосовно вказаної земельної ділянки площею 0,0624, розташованою за адресою: АДРЕСА_5 . Будь- яких письмових пояснень з цього приводу до суду першої інстанції боржник не надав.
Місцевим господарським судом також встановлено та не заперечувалося боржником, що в провадженні Пирятинського районного суду Полтавської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Пирятинської районної спілки споживчих товариств, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майно.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.09.2016 у справі № 544/748/16-ц (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.11.2016) визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення (магазин-кафе) «А-2» ( загальною площею 127,2 кв.м, основною площею 107,9 кв.м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,01155 га, що становить 19/100 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0608 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:50:008:0207.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.09.2016 у справі №544/748/16-ц не оскаржувалось та набрало законної сили 10.10.2016.
Також суд встановив, що в провадженні Пирятинського районного суду Полтавської області перебувала справа за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про звільнення майна з - під арешту. Зазначений позов вмотивований тим, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20.10.2017 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 заборгованість за договором позики в сумі 411 536,87 грн.
ОСОБА_4 належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_7 (далі - Будинок), на який ухвалою Пирятинського районного суду від 14.06.2017 накладено арешт.
ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення (магазин кафе), що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , на яке ухвалою Пирятинського районного суду від 08.08.2017 накладено арешт.
У Пирятинському РВ ДВС ГТУЮ на примусовому виконанні перебували виконавчі провадження № 55866403, № 55865774, № 55866560, які постановами старшого державного виконавця Шворака С. С. від 20.03.2018 та 11.05.2018 закінчено у зв'язку з повним погашенням боргу. На даний час відкритих виконавчих проваджень, де ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виступають боржниками, на примусовому виконанні у Пирятинському РВ ДВС ГТУЮ немає. Незважаючи на те, що виконавчих проваджень не існує, залишається не знятим арешт на їх майно, що порушує законні права та інтереси щодо розпорядження належним позивачам майном, у зв'язку з чим вони просять зняти арешт з житлового будинку, розташованого за адресою: за адресою: АДРЕСА_7 , та нежитлового приміщення (магазин кафе), що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 07.06.2018 у справі № 544/562/18 позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про звільнення майна з - під арешту задоволено; знято арешт із житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_7 та належить ОСОБА_4 , накладений ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області 14.06.2017 по цивільній справі № 544/451/17 (пров №2/544/275/2017); знято арешт з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , та належить ОСОБА_1 , накладений ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області 08.08.2017 по цивільній справі № 544/451/17 (пров № 2/544/275/2017).
З наведеного місцевий господарський суд з'ясував, що станом на 07.06.2018 боржнику - ОСОБА_1 та його дружині - ОСОБА_4 на праві власності належали нежитлові приміщення за адресами, зокрема, АДРЕСА_6 .
Боржник зазначав, що майно, зокрема, нежитлове приміщення (перукарня) за адресою АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення (кафе) із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_6 відчужені 11.02.2013 та 06.10.2018 відповідно, що підтверджує наданими до суду апеляційної інстанції копіями договорів.
Судами встановлено, що в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданих боржником до матеріалів справи, відсутня інформація щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 , що унеможливлює встановлення подальшої долі такого нерухомого майна та періоду його відчуження, що мало б наслідком невнесення /внесення інформації в Декларації за період 2020, 2021, 2022, 2023 років. Докази відчуження вказаного майна боржником до суду першої інстанції не надано.
Судом першої інстанції також встановлено, що матеріалах справи наявні укладені боржником договори оренди нежитлових приміщень, а саме:
- договір оренди № 8 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Пирятинського району від 31.01.2020, укладений між Відділом управління комунальним майном Пирятинської районної ради (Орендодавець) та ФОП Коноплічем І. Г. (Орендар). За умовами цього договору Орендодовець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальної громади Пирятинського району, а саме частину приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,5 кв.м.;
- договір оренди нерухомого майна № 8 від 15.06.2021, укладений між АТ «Державний ощадний банк України» в особі начальника філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар). За умовами цього договору Орендодовець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 18,9 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку 45 по вул. Соборності (Леніна) 45 у м. Пирятин Полтавської області; об'єкт оренди передається Орендарю для розміщення офісного приміщення.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, у поданих до суду деклараціях про майновий стан у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім"ї», зокрема, в розділі щодо майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування боржника, відомості про користування боржником майном на праві оренди не зазначені, а також не відображені відомості про понесені боржником витрати на оренду у розділі XIV «Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України».
Як зазначав боржник в апеляційній скарзі, договори оренди на нежитлові приміщення були надані до пакету документів для вивчення судом інформації та були розірвані за 5 місяців до моменту звернення до суду, орендовані приміщення не використовувались з квітня 2022 року.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції з'ясував, що у відповідних розділах Декларацій боржника відсутні відомості про право оренди, а також відомості про понесені боржником витрати на оренду, тоді як розірвання договорів оренди та невикористання орендованих приміщень з квітня 2022 року не звільняє боржника від обов'язку внесення таких відомостей до Декларацій.
Судом першої інстанції також враховано, що в ході провадження у справі Керуюча реструктуризацією з метою з'ясування майнового стану боржника звернулась до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області із письмовим запитом щодо реєстрації за боржником та членами його сім'ї транспортних засобів.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області листом від 31.01.2024 за № 31/16-9-533 повідомив, що станом на 30.01.2024 відповідно до Єдиного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_1 та членами його родини будь-яких транспортних засобів не зареєстровано.
Разом з цим, суди з'ясували, що згідно наданої інформації протягом періоду з 05.12.2020 по 30.01.2024 була здійснена перереєстрація автомобіля марки CHEVROLET модель AVEO, 2006 р.в. з ОСОБА_1 на іншу особу відповідно до договору купівлі-продажу від 13.04.2023, укладеного в ТСЦ № 5343 (на правах відділу м. Лубни) Регіонального сервісного центу ГСЦ МВС в Полтавській області.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків реалізація транспортного засобу була здійснена боржником у квітні 2023 року, тобто за 2 (два) місяці до звернення ним до суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Крім того, з наданих боржником до матеріалів справи Декларацій суди встановили, що боржник зазначив відомості про доходи та майновий стан не по всіх членах його сім'ї, вказавши «члени сім'ї інформації не надали».
Щодо поданих боржником доказів під час апеляційного провадження у справі, апеляційний господарський суд з'ясував, що заявником не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом касаційного дослідження є правомірність закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі вимог пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи визначено Книгою четвертою КУзПБ.
Частиною другою статті 6 КУзПБ встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Погашення боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.
При цьому інститут неплатоспроможності фізичних осіб розрахований на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність, тому суд повинен вчиняти виважені, послідовні та обґрунтовані процесуальні дії в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою КУзПБ.
Верховний Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).
Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Поряд з цим, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 цього Кодексу свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання боржником виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
У цій справі, що розглядається, при дослідженні питання щодо добросовісності боржника у аспекті зазначення таким повної і достовірної інформації у деклараціях про майновий стан суди попередніх інстанцій керувалися таким.
Згідно з пунктом 11 частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів.
Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
За частиною третьою статті 122 КУзПБ керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
Звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника за своєю суттю відображає зміст встановлених при відповідній перевірці обставин.
Водночас певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати безумовною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:
- боржник подає суду декларації;
- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;
- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк, встановлений законом.
При цьому нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень у цій справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом перевірки декларацій боржника Керуючою реструктуризацією було виявлено невідповідність та неповноту інформації у зазначених відомостях (щодо відсутності інформації: про фінансові зобов'язання боржника за 2020-2023 роки, про готівкові та електронні кошти, про доходи членів родини; щодо зазначення відомостей про доходи за 2020-2023 роки, права власності на авто, права власності членів родини), про що боржник повідомлений належним чином.
У подальшому боржник надав місцевому господарському суду виправлені декларації про майновий стан, однак, як встановили суди, такі декларації також містили ряд недоліків щодо повноти та достовірності зазначеної у них інформації, зокрема:
- боржнику на праві власності належить Земельна ділянка, однак відомості щодо такої у відповідному розділі декларацій не зазначено, тоді як будь- яких письмових пояснень боржник суду першої інстанції не надав;
- чинними судовими рішеннями у справах № 544/748/16-ц та № 544/562/18 підтверджено станом на 07.06.2018 належність на праві власності боржнику - ОСОБА_1 та його дружині - ОСОБА_4 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_6 . Проте, в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданих боржником до суду першої інстанції, відсутня інформація щодо зазначеного нерухомого майна, що унеможливило встановлення подальшої долі такого майна та періоду його відчуження, що мало б наслідком невнесення /внесення інформації в Декларації за період 2020, 2021, 2022, 2023 років. Докази відчуження вказаного майна боржником до суду першої інстанції не надано.
- боржником було укладено договори оренди нежитлових приміщень (договір оренди № 8 від 31.01.2020, та договір оренди нерухомого майна № 8 від 15.06.2021), однак у поданих до суду деклараціях про майновий стан у відповідних розділах відомості про користування боржником майном на праві оренди не зазначені, а також відомості про понесені боржником витрати на оренду у розділі.
Ураховуючи наведені обставини щодо надання боржником недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан боржника за 2020-2023, долучених до заяви про відкриття провадження у справі, а також наявність невідповідностей в уже виправлених боржником деклараціях, відсутність в них повної та достовірної інформацією щодо майна, доходів та витрат членів сім'ї боржника, суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися неможливістю констатації добросовісного виконання боржником своїх обов'язків у процедурі неплатоспроможності.
Верховний Суд взяв до уваги також те, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив боржнику у прийнятті доказів під час апеляційного провадження у справі, оскільки цим судом було встановлено, що боржником не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції у визначеному процесуальним законом порядку.
За таких обставин, оцінивши в сукупності надані заявником докази та пояснення, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що боржник не усунув недоліків щодо зазначених у деклараціях відомостей та не надав повної та достовірної інформації щодо свого майна, доходів та витрат, а також членів його сім'ї.
Зі змісту пункту першого частини сьомої статті 123 КУзПБ вбачається, якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі.
Ураховуючи зазначене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо неусунення відповідних недоліків щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної боржником у поданих ним деклараціях, Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.
У цьому зв'язку доводи скаржника про неправильне застосування судами приписів статті 123 КУзПБ підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 123 КУзПБ, викладених у постановах від 23.05.2023 у справі №910/5369/21 та від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.
Аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм частини одинадцятої статті 126 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 903/160/22 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20), є безпідставними, оскільки у цій справі провадження було закрито відповідно до інших норм цього Кодексу, а саме на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.
Посилання скаржника на імперативність для спірних правовідносин положень частини сьомої статті 126 КУзПБ щодо обов'язку господарського суду затвердити схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника є помилковими та підлягають відхиленню, адже приписами пункту 1 частини восьмої цієї ж статті Кодексу визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено, зокрема, порядок розроблення цього плану.
Інші аргументи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права в контексті неповноти оцінки доказів не відповідають встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи та не приймаються до уваги касаційним судом, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду у питанні застосування процесуальних норм щодо надмірного формалізму при розгляді судових справ у позовному провадженні, викладеного у наведеній боржником у скарзі низці постанов, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ.
Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Ураховуючи наведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги боржника та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Конопліча Ігоря Георгійовича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 917/977/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. І. Картере