?
26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2863/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 (колегія суддів: Ходаківська І. П., Демидова А. М., Владимиренко С. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Алютал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс" про стягнення 1 539 388,68 грн,
за участі представника позивача - Даниленко Є. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Алютал" (далі - ТОВ "ІК "Алютал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс" (далі - ТОВ "Астон Люкс") про стягнення 1 539 388,68 грн заборгованості.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було повністю оплачено поставлений йому товар та надані послуги за видатковими накладними та актами надання послуг за період з 11.08.2021 по 18.02.2022.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. ТОВ "ІК "Алютал" впродовж серпня 2021 року - лютого 2022 року здійснило поставку товару ТОВ "Астон Люкс" на загальну суму 7 514 375,73 грн за такими видатковими накладними: від 11.08.2021 № 976; від 11.08.2021 №977; від 13.08.2021 № 987; від 29.09.2021 № 1319; від 29.09.2021 № 1322; від 05.10.2021 № 1346; від 07.10.2021 № 1371; від 07.10.2021 № 1375; від 13.10.2021 №1407; від 26.10.2021 № 1499; від 26.10.2021 № 1502; від 28.10.2021 № 1517; від 29.10.2021 № 1540; від 29.10.2021 № 1541; від 29.10.2021 № 1542; від 01.11.2021 № 1545; від 02.11.2021 № 1553; від 04.11.2021 № 1585; від 08.11.2021 № 1602; від 08.11.2021 № 1604; від 12.11.2021 № 1634; від 17.11.2021 № 1667; №1669 від 17.11.2021; № 1680 від 19.11.2021; № 1687 від 19.11.2021; від 29.11.2021 № 1737; від 29.11.2021 № 1739; від 30.11.2021 № 1777; від 02.12.2021 № 1787; від 02.12.2021 № 1792; від 02.12.2021 № 1798; від 07.12.2021 № 1841; від 08.12.2021 № 1846; від 08.12.2021 № 1847; від 13.12.2021 № 1869; від 13.12.2021 № 1870; від 14.12.2021 № 1873; від 16.12.2021 № 1890; від 22.12.2021 № 1922; від 23.12.2021 № 1928; від 24.12.2021 № 1945; від 28.12.2021 № 1956; від 28.12.2021 № 1957; від 30.12.2021 № 1972; від 10.01.2022 № 13; від 12.01.2022 № 25; № 51 від 19.01.2022; від 21.01.2022 № 61; від 25.01.2022 № 82; від 26.01.2022 № 85; від 26.01.2022 № 86; від 26.01.2022 № 88; від 31.01.2022 № 115; від 01.02.2022 № 126; від 10.02.2022 № 173; від 14.02.2022 № 186.
4. Додатково на підтвердження поставки товару позивач до деяких видаткових накладних додав товарно-транспортні накладні, а саме: від 07.10.2021 № Р1371 (до ВН № 1371); від 26.10.2021 № Р1499 (до ВН № 1499); від 26.10.2021 № Р1502 (до ВН № 1502); від 29.10.2021 № 1540 (до ВН № 1540); від 29.10.2021 № Р1542 (до ВН № 1542); від 01.11.2021 № Р1545 (до ВН № 1545); від 04.11.2021 № Р1585 (до ВН № 1585); від 08.11.2021 № Р1602 (до ВН № 1602); від 08.11.2021 № Р1604 (до ВН № 1604); від 12.11.2021 № Р1634 (до ВН № 1634); від 19.11.2021 № Р1680 (до ВН № 1680); від 19.11.2021 № Р1687 (до ВН № 1680); від 19.11.2021 № Р1687 (до ВН № 1687); від 29.11.2021 № Р1737 (до ВН № 1737); від 29.11.2021 № Р1739 (до ВН № 1739).
5. Щодо доставки іншої частини товару, позивач в додаткових поясненнях вказав, що товар забирався транспортом відповідача.
6. Також в період з вересня 2021 року по лютий 2022 року позивачем на користь відповідача виконувались роботи з "виготовлення касет стандартної форми" на загальну суму 2 223 658,13 грн, що підтверджується наступними актами надання послуг: від 01.10.2021 № 1332; від 07.10.2021 № 1377; від 07.10.2021 № 1378; від 12.10.2021 № 1406; від 19.10.2021 № 1437; від 22.10.2021 № 1472; від 27.10.2021 № 1508; від 29.10.2021 № 1566; від 03.11.2021 № 1575; від 08.11.2021 № 1596; від 12.11.2021 № 1633; від 17.11.2021 № 1661; від 17.11.2021 № 1668; від 19.11.2021 № 1682; від 26.11.2021 № 1746; від 30.11.2021 № 1755; від 30.11.2021 № 1758; від 30.11.2021 № 1778; від 02.12.2021 № 1799; від 03.12.2021 № 1805; від 06.12.2021 № 1825; від 09.12.2021 № 1855; від 10.12.2021 № 1862; від 17.12.2021 № 1899; від 22.12.2021 № 1919; від 30.12.2021 № 1971; від 13.01.2022 № 29; від 18.01.2022 № 44; від 28.01.2022 № 97; від 31.01.2022 № 107; від 04.02.2022 № 150; від 18.02.2022 № 206.
7. Таким чином, позивач за спірний період здійснив поставку та виготовив відповідачу речі на загальну суму 9 738 035,86 грн.
8. Проте відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар та отриманий результат робіт у загальному розмірі 8 198 647, 18 грн.
9. 22.02.2024 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу вимогу від 22.02.2024 вих. № 1, в якій вимагав здійснити оплату суми заборгованості протягом 7-ми календарних днів з дня отримання вимоги.
10. Однак, позивач не отримав від відповідача документів, що підтверджують сплату заборгованості.
11. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення залишку заборгованості за поставлений та виготовлений товар за видатковими, товарно-транспортними накладними та актами наданих послуг на загальну суму 1 539 388, 68 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. 25.03.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, про задоволення позову.
13. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач має перед позивачем залишок непогашеної заборгованості за поставлений та виготовлений товар у сумі 1 539 388,68 грн, що підтверджується наявними у справі доказами.
Короткий зміст касаційної скарги
14. ТОВ "Астон Люкс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Астон Люкс" визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
16. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.04.2018 у справі № 911/917/15.
17. Обґрунтовуючи пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що:
- оскаржувану постанову апеляційного суду прийнято за участі суддів, яким скаржник заявив відвід (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України);
- апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та встановив обставини справи на підставі неналежних та недопустимих доказів, а саме, первинних документів, які містять дефекти, актів звірки та податкових накладних, які були приєднанні до матеріалів справи з порушенням процесуального строку (пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
18. Узагальнено доводи касаційної скарги ТОВ "Астон Люкс" зводяться до того, що апеляційний суд під час ухвалення оскаржуваної постанови необґрунтовано врахував надані ТОВ "ІК "Алютал" докази, які жодним чином не підтверджують факту поставки товару відповідачу, оскільки надані позивачем первинні документи місять недоліки.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
19. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ІК "Алютал" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також на відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій правовим позиціям Верховного Суду.
20. Позивач наполягає на тому, що здійснення ТОВ "ІК "Алютал" поставки товарів на послуг на користь ТОВ "Астон Люкс" було підтверджено не лише первинними документами, справжність підпису директора на яких ставилась відповідачем під сумнів, але й іншими, беззаперечними документами, які вказували на прийняття відповідних товарів та послуг ТОВ "Астон Люкс" та здійснення ним оплати за них.
Позиція Верховного Суду
21. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо реальності здійснення господарських операцій з поставки товару на загальну суму 9 738 035,86 грн в контексті наданих до матеріалів справи видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних та здійсненних стосовно них операцій, наявних в матеріалах справи платіжних доручень на оплату товару, а також інших доказів, наданих ТОВ "ІК "Алютал" на підтвердження факту поставки товару (акти наданих послуг та акти звірки розрахунків).
22. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, ТОВ "Астон Люкс" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що апеляційним судом застосовано статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду 29.01.2020 у справі № 916/922/19 "неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, (частина друга статті 9)".
23. Скаржник також зазначає, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19, від 26.03.2019 у справі № 925/291/18, про те, що "визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця."
24. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.04.2018 у справі № 911/917/15, на яку також посилається скаржник, судам слід врахувати фактичне здійснення господарської операції, яке повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) у обсязі, зазначеному у первинному документі. Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18 вказав, що належним доказом поставки товару є підписана позивачем товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна. Обов'язок з оплати поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.
25. Скаржник також зазначає, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у поставах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 та від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20, про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
26. У справі, що переглядається, позивач як постачальник наполягає на фактичному здійсненні господарських операцій, у той час як відповідач як покупець не визнає факту постачання спірного товару, наполягаючи у касаційній скарзі на тому, що:
- господарські відносини між сторонами спору існували виключно на умовах передоплати, оскільки позивач самостійно не виготовляв товар, а закуповував його у Турецькій Республіці, що не могло призвести до утворення заборгованості;
- первинні документи не відповідають вимогам статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже не містять зазначення посад і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, які б давали змогу ідентифікувати осіб, які нібито брали участь у здійсненні господарських операцій від імені відповідача;
- первинні документи містять різні підписи покупця: на більшості первинних документів проставлений підпис, який не належить уповноваженій на той час особі відповідача - директору Цолану Олегу Івановичу (далі - Цолан О. І.);
- у матеріалах справи відсутні будь-які докази виробництва чи попередньої купівлі позивачем товару; відсутні замовлення та рахунки на оплату, які відображені у банківських виписках, що унеможливлює встановити досягнення домовленостей між сторонами спору щодо обсягу виготовлення товару; більшість товаро-транспортних накладних, які б давали змогу підтвердити дійсний рух товару, його переміщення та отримання відповідачем, також відсутні; відсутні будь-які докази, які б підтверджували використання відповідачем товару у своїй господарській діяльності;
- господарські відносини між сторонами спору не припинились у лютому 2022 року, а продовжувались до червня 2023 року, та в цей період відповідач неодноразово повертав товар позивачу, що не враховано при обґрунтуванні суми стягнення, тощо.
- з метою доведення факту того, що уповноважена особа відповідача не підписувала первинні документи, а також не отримувала товар та послуги за такими документами, відповідач неодноразово клопотав в суді першої та апеляційної інстанцій про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 910/2863/24, в проведенні якої йому було відмовлено.
27. Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
28. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
29. Суди попередніх інстанцій, здійснивши оцінку наявних у справі доказів в їх сукупності, дійшли висновків про те, що матеріали справи містять незаперечні докази того, що товари та послуги за первинними документами, підписання яких відповідачем не визнається, дійсно були отримані та частково оплачені відповідачем, зокрема:
- акти звірки взаєморозрахунків від 16.11.2021 та від 31.12.2021 підписані уповноваженими представниками сторін, у тому числі директором ТОВ "Астон Люкс" Цоланом О. І., підпис якого в цьому документі відповідачем не оспорюється. В зазначених актах відображені господарські операції з постачання товарів та послуг за видатковими накладними та актами наданих послуг, підписання яких заперечується відповідачем;
- виписки з банківського рахунку позивача, в яких зафіксовано здійснення оплати за товари та послуги на підставі актів наданих послуг та видаткових накладних, факт підписання яких заперечується відповідачем;
- податкові накладні, складені та зареєстровані позивачем за результатами господарських операцій, факт наявності яких заперечує відповідач, посилаючись на непідписання його директором відповідних первинних документів.
30. У доводах касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив додане ТОВ "Астон Люкс" до апеляційної скарги клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, яке обґрунтоване суперечливістю наявних у справі доказів і тим, що надані позивачем первинні документи директором відповідача не підписувалися.
31. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
32. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
33. Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
34. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, апеляційний суд виходив з того, що сукупність наявних в матеріалах цієї справи документів є достатньою для можливості ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
35. Верховний Суд зазначає, що незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що суд допустив у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 910/3600/22, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22.
36. У цій справі Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку обґрунтування відповідача щодо потреби призначити у справі судову почеркознавчу експертизу не дає правових підстав для його задоволення, оскільки з'ясування обставин щодо справжності підпису директора відповідача на спірних первинних документах не мало значення для справи з огляду на наявність інших доказів прийняття відповідачем товарів та послуг за цими первинними документами.
37. Верховний Суд також звертає увагу на те, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень. Якщо позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, то відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
38. Таким чином відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки товару позивачем відповідачу, не усуває обов'язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про здійснення спірних поставок шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.
39. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не було надано жодних доказів, які поставили б під сумнів реальність поставки відповідних товарів та послуг позивачем та їх прийняття відповідачем (зокрема, доказів того, що у спірний період відповідач неодноразово повертав товар позивачу, про що вказує скаржник у касаційній скарзі).
40. Позиція відповідача зводиться до заперечення факту поставки та невизнання поданих позивачем доказів - тобто відповідач будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності.
41. Таким чином, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів наявність обставин, які свідчать про здійснення позивачем постачання відповідачу товару на загальну суму 9 738 035,86 грн, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
42. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди надали належну оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовували свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 ГПК України.
43. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з покликанням на норму пункту 2 частини першої статті 310 цього Кодексу колегія суддів зазначає таке.
44. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
45. За змістом доводів касаційної скарги ТОВ "Астон Люкс" в ухваленні оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у цій справі брали участь судді Ходаківська І. П., Демидова А. М., Владимиренко С. В., яким відповідач заявив обґрунтований відвід, у задоволенні якого безпідставно відмовлено ухвалою від 08.10.2025, що є підставою для обов'язкового скасування оскаржуваної постанови відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України.
46. Зі змісту ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 вбачається, що 08.10.2025 у судовому засіданні представником ТОВ "Астон Люкс" заявлено усно відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/2863/24 в порядку статті 35 ГПК України. Відвід обґрунтовано тим, що заявнику було відмовлено у проведенні почеркознавчої експертизи і не враховано його повідомлення та пояснення щодо проведення ним експертизи в приватному порядку. У зв'язку з цим, у заявника виникли сумніви у неупередженості та необ'єктивності колегії суддів у розгляді цієї справи.
47. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
48. Відповідно до положень частин другої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
49. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
50. Розглянувши усну заяву ТОВ "Астон Люкс" про відвід суддів Ходаківської І. П., Демидової А. М., Владимиренко С. В. від розгляду справи № 910/2863/24, колегія суддів визнала її необґрунтованою, а також відмовила у її задоволенні.
51. У контексті заявленого відводу у цій справі, колегія суддів звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
52. Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що наведені заявником мотиви в розумінні частини четвертої статті 35 ГПК України не є правовою підставою для відводу суддів, і що заявником не доведено, що обставини, які наведені ним в усній заяві про відвід, можуть вплинути на неупередженість або об'єктивність суддів Ходаківської І. П., Демидової А. М., Владимиренко С. В. під час розгляду справи.
53. Ураховуючи наведене обґрунтування скаржником підстав для відводу Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком апеляційного господарського суду про те, що доводи заяви про відвід не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.
54. У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (№ 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
55. Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що судді Ходаківська І. П., Демидова А. М., Владимиренко С. В. виявили особисту заінтересованість. Сумніви у неупередженості суддів повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Водночас доказів на спростування презумпції неупередженості суддів апеляційного суду заявником не надано.
56. Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
57. Таким чином, відсутні підстави для висновку, що в ухваленні оскаржуваної постанови апеляційного суду брав участь суддя у складі колегії, якому було заявлено обґрунтований відвід, що, у свою чергу, виключає скасування оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України.
58. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
60. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові витрати
61. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/2863/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач