ЄУН: 336/5673/25
Провадження №: 2/336/3077/2025
26 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі,-
Представник позивача Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради Юрій ШВЕЦЬ звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення ЗМР знаходиться особова справа № 618795 по призначенню компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з рішенням ЗМР № 71 від 07.12.2022 Департамент соціального захисту населення ЗМР є правонаступником Управління соціального захисту населення ЗМР по Шевченківському району. Порядок призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі регулюється Законом України «Про соціальні послуги» та Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою КМУ № 859 від 23.09.2020. 05.01.2023 ОСОБА_1 звернуласьдо УСЗН по Шевченківському району для отримання компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій згідно висновку № 2/9 від 04.01.2023 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Рішенням Управління від 12.01.2023 відповідачу призначено компенсацію на догляд строком з 01.01.2023 по 31.12.2023 в розмірі 1939 грн. на місяць. В результаті здійснення верифікації, за даними Міністерства юстиції України, в грудні 2023 року встановлено, що особа, за якою здійснювався догляд, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виплата компенсації ОСОБА_1 була припинена. Сума неправомірно отриманих коштів ОСОБА_1 становить 5817 грн., згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 21.12.2023 № 20.1.0.0.0/7-231220/71668, банком було повернуто на рахунок Департаменту грошові кошти в сумі 9,12 грн.
Посилаючись на викладені обставини просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради кошти, надміру виплаченої компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі в сумі 5817,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді від 11.08.2025 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були направлені поштою.
У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України, відзив на позов не подано, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст.279 ЦПК України, не надходило.
З'ясувавши обставини справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 05.01.2023 до Управління соціального захисту населення звернулась відповідачка ОСОБА_1 із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі своїй матері за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій згідно висновку № 2/9 від 04.01.2023 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. З вказаної заяви вбачається, що відповідачка повідомлена про обов'язок повідомити про обставини, які можуть вплинути на призначення допомоги, що засвідчено підписом відповідача.
ОСОБА_1 надано згоду на отримання вказаної соціальні послуги.
Рішенням Управління від 12.01.2023 відповідачці призначено компенсацію на догляд строком з 01.01.2023 по 31.12.2023 в розмірі 1939 грн. на місяць.
В результаті здійснення верифікації, за даними Міністерства юстиції України, в грудні 2023 року , що особа, за якою здійснювався догляд, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виплата компенсації ОСОБА_1 була припинена.
Згідно з довідкою-розрахунком, сума надмірно виплачених коштів ОСОБА_1 становить 5817 грн. за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
20.12.2023 на адресу відповідача були направлені повідомлення про повернення надміру виплачених коштів. Однак, вимоги відповідачем не задоволені.
АТ КБ «ПриватБанк» було повернуто на рахунок Департаменту виплату ОСОБА_1 в сумі 09,12 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 надмірно виплачені кошти компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі не повернула.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Покриття витрат, пов'язаних з виплатою державної соціальної допомоги, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, за вказаних обставин порушення інтересів держави в даному випадку полягає у витраті бюджетних коштів на надміру виплачену суму державної соціальної допомоги ОСОБА_3 ..
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Порядок призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі регулюється Законом України «Про соціальні послуги» та Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою КМУ № 859 від 23.09.2020.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.
Особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги.
Відповідно до п.п.6 п.8 Порядку для підтвердження даних про смерть фізичної особи, яка надавала соціальні послуги, або особи, якій надавалися соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін'юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п.10 Порядку компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця.
Підпунктом другим пункту 11 Порядку визначено, що виплата компенсації припиняється в разі смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
У разі виникнення обставин, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, виплата компенсації припиняється із місяця, наступного за місяцем, у якому сталися такі зміни.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя вказаної статті).
Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Така недобросовісність може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов'язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб тощо.
Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій, соціальної допомоги тощо можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини особи, зокрема, у випадку надання нею недостовірних (явно неправильних) даних, тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача.
Позивачем надано належні та допустимі докази того, що відповідач, не повідомив про зміни обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок отримання тимчасової допомоги. Особа зобов'язана не пізніше ніж через десять днів повідомити про це органу соціального захисту населення, який призначив таку тимчасову допомогу.
Підпунктом другим пункту 11 Порядку визначено, що виплата компенсації припиняється в разі смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Таким чином, відповідач має нести негативні наслідки за недостовірність (неповноту) відомостей наданих органу, який приймає рішення про надання тимчасової допомоги. У разі зміни обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок отримання тимчасової допомоги, особа зобов'язана не пізніше ніж через десять днів повідомити про це органу соціального захисту населення, який призначив таку тимчасову допомогу.
Судом встановлено факт недобросовісності набувача тимчасової допомоги, який не подав інформацію зміну обставин, що є обов'язком відповідачки, який був роз'яснений ОСОБА_1 у заяві про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Тому відсутні визначені пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України підстави, які унеможливлюють повернення безпідставно набутих коштів - надмірно перерахованої (виплаченої) суми тимчасової допомоги.
Сума надмірно перерахованої (виплаченої) компенсації є майном, збереженим без достатньої правової підстави, а тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 727/5743/15-ц (провадження N 14-78цс19), яка звертає увагу на те, що сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави. А тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України.
Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, пенсії, допомоги, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (пункт 1 частини першої статті 1215 ЦК України).
Отже, не може бути повернута сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії зокрема тоді, якщо позивач не доведе, що виплату здійснив добровільно, але внаслідок рахункової помилки з його боку чи недобросовісності з боку відповідача як набувача субсидії. Така недобросовісність може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов'язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб тощо.
Встановивши факт недобросовісності відповідача, який не повідомив про зміни обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок отримання компенсації. Тому відсутні визначені пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України підстави, які унеможливлюють повернення безпідставно набутих коштів - надмірно перерахованої (виплаченої) суми субсидії.
На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи N 545/163/17 (касаційне провадження N 61-33727сво18).
Спір щодо стягнення надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Спір щодо стягнення з відповідача надмірно виплачених коштів має приватноправовий, а не публічно-правовий характер, а тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 370/108/17 (провадження № 11-196апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 756/6441/16-ц (провадження № 14-484цс18).
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача надміру виплаченої компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 3028 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст. ст. 16, 525, 526, 530, 611, 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради надміру виплачену компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі в сумі 5817 (п'ять тисяч вісімсот сімнадцять гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України, зазначаються наступні відомості:
Позивач: Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 37573438, реквізити A № 448201720344220029000078348, місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, бул. Марії Примаченко, 3.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.А. Галущенко