Справа № 337/3113/25
Номер провадження 2/337/1864/2025
01 грудня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя
в складі: головуючого судді Салтан Л.Г.
за участю секретаря Кабалюка Д. А.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявського Владислава Вікторовича про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
24.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявського Владислава Вікторовича про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на усе належне їй майно, до складу якого входить частина квартири АДРЕСА_1 та квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
При житті ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповідала належну їй частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 відповідачці ОСОБА_2 . На все інше майно, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , спадщина відкрилася за законом.
До спадкоємців першої черги відносяться діти померлої - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У позовній заяві позивач зазначив, що у встановлений законом строк він звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чернявського В.В.; ОСОБА_2 також звернулася з заявою про прийняття спадщини за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . З заявою про прийняття спадщини за законом не зверталася.
Вважає, що ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , але не прийняла спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_4 , так як на день її смерті в квартирі разом з нею не проживала, а лише була формально зареєстрована. Фактично відповідачка ОСОБА_2 за адресою реєстрації не проживає з 2000 року вона разом з родиною проживає в Лівамнській Респумбліці. На день смерті матері її не було в Україні.
Приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва на спадкове майно, по тім підставам, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2025 року, відкрито провадження по справі, та встановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чернявського Владислава Вікторовича копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувано в Першій Запорізькій державній нотаріальній конторі копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була відкрита Восьмою Запорізькою державною нотаріальною конторою; витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в період з 2010 року по час виконання ухвали суду
17.07.2025 року до суду надійшла копія спадкової справи № 09/2025, відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.07.2025 до суду надійшла копія спадкової справи №342 за 2010 рік, відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18.09.2025 надійшла відповідь від Державної прикордонної служби України про перетинання кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 17.11.2025 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, при цьому проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , до суду не з'явилася, відзив на позов не надала, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
У зв'язку з вищезазначеним, суд не приймає до уваги відзив, який надійшов 17.09.2025 в електронній формі від імені ОСОБА_2 , оскільки він не скріплений електронним цифровим підписом, а тому вважається таким, що не підписаний особою, яка його подала.
Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявський В.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки представник позивача в позові вказав про розгляд справи за його відсутністю, не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, копії спадкових справ, надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_3 від 26.04.02, виданим Хортицькою районною адміністрацією, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 - 1/3 частка, ОСОБА_3 1/3 частка та ОСОБА_2 1/3 частка.
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .
Згідно ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову він неї. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Матеріалами спадкової справи №342 за 2010 рік, відкритої Восьмою Запорізькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується, що спадщину після його смерті прийняла дружина - ОСОБА_3 , шляхом звернення з відповідною заявою. Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилися.
Інших спадкоємців, судом не встановлено.
30 листопада 2011 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Також судом встановлено, що відповідно до довідки ЖБК-12 «Запоріжсталь» від 29.05.2025 ОСОБА_5 , як члену ЖБК, було надано квартиру АДРЕСА_4 на підставі ордеру №25 від 22.12.1970р.. Пай за квартиру був сплачений ОСОБА_5 в 1986 році. Право власності на квартиру не оформлювалося.
Згідно зі ст. 15 Закону УРСР від 7 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність» (набрав чинності з 15 квітня 1991 року, втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V з 20.06.07р.) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно, тобто ОСОБА_5 , як член Кооперативу, є власником квартири АДРЕСА_4 .
Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26 березня 1991 року положення статті 15 Закону Української РСР «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.
Аналогічні підстави набуття права власності на квартиру членом житлово-будівельного кооперативу також визначені ст. 384 ч.3 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року. Згідно зі ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на час виплати паю, майно нажите подружжями за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Згідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_5 ОСОБА_5 з 13.07.1965 року, актовий запис № 1540 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Таким чином, у відповідності до норм законодавства, їй належить частина вищезазначеної квартири.
Тобто, після смерті ОСОБА_5 спадкова маса складалася, у тому числі, з 1/2 частини квартири за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 2 ст. 1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Таким чином ОСОБА_3 також фактично прийняла у спадщину 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_2 . Але свідоцтво про право власності в порядку спадкування на частку квартири не видавалося.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
При житті ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповідала належну їй частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 своїй дочці ОСОБА_2 .
Позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чернявського В.В., яким була відкрита спадкова справа №02/2025 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 також звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чернявського В.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Справжність підпису ОСОБА_2 на заяві про прийняття спадщини засвідчена 05 березня 2025 другим секретарем консульських питань посольства України в Ліванський Республіці. З заявою про прийняття спадщини за законом не зверталася.
Відповідно до ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чернявським В.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно з інформацією Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 07.02.2025 №06.4-04/02/1088, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 09/2024, відкритої після смерті ОСОБА_4 , за адесою АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_4 на час її смерті були зареєстровані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З відповіді Державної прикордонної служби України від 16.09.2025 вбачається, що відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472. Згідно з витягом з наявною у Базі даних інформацію щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в'їхала на територію України 09.09.2024 року через пункт пропуску Маяки-Удобне, 10.10.2024 року виїхала з території України. Іншої інформації немає.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 зі своїми дітьми разом з ОСОБА_3 на день її смерті в квартирі не проживали, а лише були формально зареєстровані. Фактично відповідачка ОСОБА_2 разом з родиною проживає в Лівамнській Респумбліці.
Державна реєстрація ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті матері - ОСОБА_3 , за цією адресою реєстрації.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 жовтня 2020 року справа № 569/15147/17 провадження № 61-39308св18.
Суду не надано будь-яких відомостей про звернення відповідачки до компетентних органів для прийняття спадщини за законом після померлої матері.
Зважаючи на те, що судом встановлено не проживання ОСОБА_2 на день її смерті з ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , не звернення із заявою про прийняття спадщини за законом, суд вважає, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 206 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом не встановлено, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 89, 206, 229, 247, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на квартиру АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя : Салтан Л.Г.