1Справа № 335/7962/25 2/335/3459/2025
26 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 65882 від 23.01.2018 року у загальному розмірі 20 835,25, витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
На підтвердження позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. 23.01.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та гр. ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №65882. Відповідно до індивідуальної частини договору № 65882 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 4 000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №65882 від 23.01.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15920,00 грн., а саме: сума основного боргу - 4000,00 грн.; сума боргу за процентами - 2160,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами - 9760,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 1 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 2 від 14.05.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 65882 від 23.01.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 65882 від 23.01.2018 року - 15 920,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 434,11 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3 481,14 грн. Разом заборгованість становить - 20 835,25 грн.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову, на виконання якої 27.08.2025 року (документ сформовано 26.08.2025 року) від представника позивача надійшла заява, якою недоліки, визначені в ухвалі суду від 18.08.2025 року були усунуті.
Ухвалою від 01.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та наданням сторонам по справі часу для подачі заяв по суті спору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, задовольнити позовні вимоги та у разі неявки в судові засідання відповідача, провести заочний розгляд справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце судових засідань повідомлялась у встановленому законом порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала, у зв'язку з чим, суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 23.01.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та гр. ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) укладено договір про надання фінансового кредиту № 65882.
Із копії довідки, виданої ТОВ «Авентус Україна» встановлено, що договір було підписано електронним підписом ОСОБА_1 - одноразовий ідентифікатор А415965.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір кредитної від 23.01.2018 року було укладено в порядку передбаченому чинним законодавством, а саме ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до індивідуальної частини договору № 65882 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус України» надав відповідачу позику у сумі 4000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредиту. Сторони погодили фіксовану процентну ставку за користуванням кредиту: 1,53% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (558,45% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту. Сукупна вартість кредиту складає 145,90% від суми кредиту (у процентному виразі) або 5836,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 45,90 % від суми кредиту або 1836,00 грн.
Відповідно до п. 1.4 строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів.
Відповідно до п. 1.5 договору, кредит надається шляхом: перерахування товариством грошових коштів на банківський рахунок клієнта; здійснення грошового переказу на ім'я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
23.01.2018 відповідач ознайомився із графіком розрахунків по договору про надання фінансового кредиту № 65882 від 23.01.2018, а саме дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не пізніше 22.02.2018, сума кредиту - 4 000,00 грн., сума нарахованих процентів - 1 836,00 грн., разом до оплати - 5 836,00 грн.
Із копії довідки, виданої ТОВ «Авентус Україна» встановлено, що договір було підписано електронним підписом ОСОБА_1 - одноразовий ідентифікатор А415965, сума кредиту 4000,00 грн., стандартна процентна ставка в день - 1,80%, зазначено фінансовий номер телефону, дата переказу кредитних коштів - 23.01.2018
Із копії повідомлення ТОВ ВК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. №5606-ВП від 22.05.2025 встановлено, що 23.01.2018 на суму 4000 грн. здійснено видачу кредиту на платіжну картку НОМЕР_1 .
Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №65882 від 23.01.2018 за період з 23.01.2018 по 14.05.2018 складає 15920,00 грн.
Із копії розрахунку заборгованості за договором № 65882 від 23.01.2018 станом на дату відступлення прав вимоги встановлено, що заборгованість відповідачем непогашена, залишок заборгованості складає: 15920, 00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 2160,00 грн. - сума боргу за відсотками, 9760, 00 грн. - сума боргу за пенею та штрафами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти.
Судом встановлено, що відповідач свого зобов'язання за договором належним чином не виконав, своєчасно, в порядку, передбаченому договором, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.
Як вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 1 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 2 від 14.05.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 65882 від 23.01.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 14.05.2018 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 , на загальну суму 6160,00 грн, з яких 4000,00 грн сума боргу за тілом кредиту та 2160,00 грн - відсотки.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15920,00 грн., а саме: сума основного боргу - 4000,00 грн.; сума боргу за процентами - 2160,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами - 9760,00 грн.
Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25.07.2024 року було прийнято рішення про зміну найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В силу ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - то ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності.
Таким чином встановлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 , уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Відповідач підписав цей договір одноразовим ідентифікатором А415965. Отже, сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн., проценти нараховані в межах строку кредитування в сумі 2 160,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу, суд зазначає таке.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 14.05.2018 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 , на загальну суму 6160,00 грн, з яких 4000,00 грн сума боргу за тілом кредиту та 2160,00 грн - відсотки.
Із наданої позивачем картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що суму пені та штраф за кредитним договором № 65882 від 23.01.2018 року було нараховано ще первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» за період з 23.01.2018 по 14.05.2018, тобто до моменту переходу права вимоги до нового кредитора ТОВ "Він Фінанс".
Інформації щодо переходу до позивача права вимоги за пенею і штрафами на суму 9760,00 грн, як про те зазначає позивач в поданій до суду позовній заяві, реєстр не містить.
Тому суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині включення до суми 9760,00 грн як сум боргу за пенею і штрафами є безпідставними.
Також, позивачем в позовній заяві було здійснено нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 на суму боргу 15 920 грн, 3% річних - у сумі 1434,11 грн. та інфляційні втрати у сумі 3481,14 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Для покладення на відповідача обов'язку зі сплати 3 % річних обов'язковою умовою є визначення суми заборгованості, на яку їх нараховано.
Базою нарахування 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, базою нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат обраховує суму боргу в розмірі 15 920,00 грн, що є безпідставним. Відповідно, розрахунок 3 % річних та індексу інфляції є необґрунтованим.
Крім того, відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 14.05.2018 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 , на загальну суму 6160,00 грн, з яких 4000,00 грн сума боргу за тілом кредиту та 2160,00 грн - відсотки.
Таким чином до позивача, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором 65882 від 23.01.2018 у розмірі 6160,00 грн. При цьому, право вимоги на стягнення інфляційних втрат в сумі 3481,14 грн. та 3% річних в сумі 1434,11 грн. факторові не передавалось.
Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором в сумі 6160,00 грн, решта вимог задоволенню не підлягають.
Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони (див. Постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц).
Оскільки у даній справі відповідач не заявив про необхідність застосування позовної давності, а тому дане питання судом не досліджується.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач умови за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 65882 від 23.01.2018 у розмірі 6120,00 грн., з яких: 4000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 2160,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦК).
Судом встановлено, що позивачем заявлено стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судом встановлено, що 22.03.2024 між Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про надання правової допомоги № 33.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору № 33 від 22.03.2024, в якому міститься детальний опис робіт; копію додаткової угоди від 22.03.2024 до договору № 33 від 22.03.2025; копію акта підтвердження факту надання правничої допомоги від 04.07.2025 року на суму 5000,00 грн.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно від задоволених позовних вимог у розмірі 1478,26 грн.
Крім того, оскільки позовні вимоги ТОВ «Він Фінанс» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку 716,19 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором № 65882 від 23.01.2018 року у загальному розмірі 6160 (шість тисяч сто шістдесят) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) витрати по сплаті судового збору у розмірі 716 (сімсот шістнадцять) грн. 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 26 коп.
В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» відмовити.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 28.11.2025.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В. Новасардова