Дата документу 03.11.2025
Справа № 334/6783/25
Провадження № 2/334/3659/25
(заочне)
03 листопада 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання ПРийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 серпня 2025 до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір №4713961 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідач отримала кредит та зобов'язалася повернути його в порядку і на умовах, передбачених договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, однак належним чином своїх зобов'язань не виконав.
В подальшому, відповідно до умов Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції», до позивача перейшло право грошової вимоги за Договором №4713961 від 06.06.2024 року щодо стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором, у розмірі 33131,60 гривень, з якої заборгованість з тіла кредиту - 6007,99 гривень, заборгованості за процентами - 22527,50 гривень та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам - 3500,00 гривень, суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції за 51 календарний день - 4596,11 гривень.
Позивач ТОВ «Українські фінансові операції» просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33131,60 гривень та судові витрати.
Також, позивач ТОВ «Українські фінансові операції» просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України(п. 4 прохальної частини позовної заяви) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу Україниза наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції».
Також просить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
16.09.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку ст. 128 ч. 11 ЦПК України.
Відповідач у наданий судом строк та станом на момент розгляду справи своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило, відтак відповідно до ч.8 ст.178 та ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідачів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 06.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір №4713961 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту кредит, сума кредиту складає 7000,00 гривень, згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 06.06.2024 року по 22.05.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Крім того, у п. 1.4.1 вказаного Договору сторони узгодили процентну ставку за користування кредитними коштами 1,50% на день від суми заборгованості.
Відповідно до п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладання договору.
ТОВ «Лінеура України» свої зобов'язання перед позичальником виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Зазначене узгоджується із відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 07.11.2025 року №20.1.0.0.07/-251030/39504-БТ відповідно до якої на ім'я ОСОБА_3 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 . 06.06.2024 року на вказаний рахунок було зараховано кошти у сумі 7000,00 гривень.
В подальшому, відповідно до умов Договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції», до позивача перейшло право грошової вимоги за Договором №4713961 від 06.06.2024 року щодо стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором, у розмірі 33131,60 гривень, з якої заборгованість з тіла кредиту - 6007,99 гривень, заборгованості за процентами - 22527,50 гривень та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам - 3500,00 гривень, суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції за 51 календарний день - 4596,11 гривень.
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
01.04.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами в особистих кабінетах боржників.
Станом на дату укладання Договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025 року, строк дії Договору №4713961 від 06.06.2024 року не закінчився.
В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 31.03.2025 року по 22.905.2025 року (51 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4596,11 гривень
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договірце домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, одноразовий ідентифікаторалфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, договір факторингу є підставою для заміни сторони кредитора у грошовому зобов'язанні.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1статті 1056-1 ЦК Українипередбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Фактично, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №4713961 від 06.06.2024 року загальною сумою 33131,60 гривень, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 6007,99 гривень, нарахованих процентів первісним кредитором - 22527,50 гривень, 4596,11 гривень відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
Відповідач жодних заперечень проти позову не надала, факт укладання ним кредитного договору не оспорював, факт невиконання зобов'язань за цим договором також не оспорювала, як і наданого позивачем розрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості на користь позивача або первісного кредитора не надав.
Дослідженням змісту договору та наданих суду відомостей про фактично надані відповідачу кредитні кошти, а також розрахунку заборгованості, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума заборгованості відповідає умовам договору, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства та відповідної судової практики.
Також, позивач ТОВ «Українські фінансові операції» просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України(п. 4 прохальної частини позовної заяви) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу Україниза наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Також просить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК Українисуд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК Україниостаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятоїстатті 238 ГПК України(частин десятої та одинадцятоїстатті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятоїстатті 238 ГПК України(частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Отже, суд першої інстанції звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст. 265 ЦПК Українивзагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
Однак позивачем вимога про стягнення 3% річних не заявлена, в зв'язку з чим взагалі відсутні підстави зазначення в рішенні суду про нарахування органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, 3% річних.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення процесуального клопотання позивача.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідач жодних заперечень проти позову не надала, факт укладання ним кредитного договору не оспорював, факт невиконання зобов'язань за цим договором також не оспорювала, як і наданого позивачем розрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості на користь позивача або первісного кредитора не надав.
Дослідженням змісту договору та наданих суду відомостей про фактично надані відповідачу кредитні кошти, а також розрахунку заборгованості, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума заборгованості відповідає умовам договору, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства та відповідної судової практики.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні з позовом, ТОВ «Українські фінансові операції» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень.
До позовної заяви представник позивача долучив договір про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року; свідоцтво про право на надання на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5972/10 від 24.03.2017 року, аявку №4713961 від 21.04.2025 року на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) №4713961 від 04.08.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг №4713961 від 04.08.2025 року на загальну суму 10000,00 гривень.
Згідно з положеннями ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав не співмірності витрат та не виконав обов'язку доведення неспівмірності витрат.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд має враховувати приписи частини 3 статті 141 ЦПК України, а саме:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Таким чином, судом встановлено, що позивачем надано до суду належні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 10000,00 гривень.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 2422, 40 гривень, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у зазначеному розмірі.
Керуючись статтями: 4, 12, 55, 77-82, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України,
позов Товариства зобмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість у загальній сумі 33131,60 гривень, з якої заборгованість з тіла кредиту - 6007,99 гривень, заборгованості за процентами - 22527,50 гривень, суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції за 51 календарний день - 4596,11 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, адресою: м. Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Ісаков Д.О.