308/16462/25
24.11.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом, що надійшов із ІНФОРМАЦІЯ_1 , за протоколом про адміністративне правопорушення складеного начальником відділення інспекторів прикордонної служби ОСОБА_1 відносно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 204-1 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 011623Е від «01» листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення 01.11.2025 о 09:40, о 09 год. 40 хв. 01 листопада 2025 року на відстані 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 260 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, згідно протоколу про адміністративне правопорушення йому відомо що розгляд справи буде відбуватися в Ужгородському міськрайонному суді. Судова повістка у формі sms повідомлення доставлена на його мобільний номер телефону у додатку Viber. Окрім того, згідно його заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи, що особа відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, до суду не з'явився, сповіщався про час і місце розгляду справи належним чином, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
У зв'язку із наведеним вважаю за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку:
Адміністративна відповідальність за ч.1ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до ст. 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_2 ставиться те, що він: вчинив адміністративне правопорушення 01.11.2025 о 09:40, о 09 год. 40 хв. 01 листопада 2025 року на відстані 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 260 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Матеріали справи містять рапорт про обставини виявлення правопорушника, проте точного місця та фактів що свідчили про намір незаконного перетину ОСОБА_2 ДКУ не містить.
Разом із тим, згідно схеми місця затримання правопорушника вбачається, що місцем затримання є автомобільна дорога Ужгород-Львів за 3000м. до ДКУ, щодо неправомірних дій останнього не йдеться.
Суд вважає, що жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за яким складено протокол не містять. Відсутні відео-, фото- з місця його затримання. У протоколах та рапорті працівника ДПСУ не зазначено які саме дії, з огляду на відстань та обставини його затримання свідчать про наявність у нього наміру незаконно перетнути ДКУ поза межами пункту пропуску.
Згідно ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Сам факт перебування особи за 3000 м. до державного кордону не може свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Адже протокол не містить доказів на підтвердження того, що ним вчинялися спроби на незаконний перетин кордону.
Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів, які б переконливо свідчили про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст.204-1 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Отже, враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_2 є недоведеною та не встановленою, відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суддя вважає, що у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.9, 10, 172-15, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош