8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/2571/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
без виклику представників сторін
розглянувши клопотання відповідача про стягнення судових витрат (вх. № 26039 від 10.11.2025) по справі
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
до 1. Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром", м. Харків , 2. Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків
про стягнення 1 023 400,00 грн.
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/2571/25 за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" та Фізичної особи ОСОБА_2 стягнення 1023400,00 грн.
Рішенням суду від 06.11.2025 в позові відмовлено повністю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 21950 від 23.09.2025) повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, складає 15000,00 грн, що є витратами, пов'язаними з наданням професійної правничої допомоги.
30 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» представником фізичної особи ОСОБА_2 - адвокатом Асауленко В.В. подано клопотання (вх. № 25174) про стягнення судових витрат, в якому зазначив, що розмір судових витрат, які Відповідач ОСОБА_2 поніс у зв'язку з розглядом даної справи складає 12800,00 грн. Ці витрати є витратами на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_2 адвокатом Асауленком В.В. відповідно до Договору №26 про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року. Умови зазначеного договору передбачають погодинну оплату за послуги, надані адвокатом. На підтвердження факту надання послуг та їх загальної вартості сторони договору складають відповідний акт. За таких обставин Відповідач ОСОБА_2 не має можливості подати господарському суду до ухвалення рішення у цій справі докази, які підтверджують розмір понесених ним судових витрат та заявив, що докази які підтверджують розмір понесених Відповідачем Пакуловим С.М. судових витрат по даній справі будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
10 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» представником фізичної особи ОСОБА_2 - адвокатом Асауленко В.В. подано клопотання (вх. № 26039) про стягнення судових витрат, в якому зазначив, що в процесі судового розгляду зазначеної справи Відповідачем ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану йому адвокатом Асауленком В.В., в сумі 12800,00 грн та на підтвердження надав документи: договір №26 про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 07 листопада 2025 року; акт здавання-приймання послуг з надання правничої допомоги по Договору №26 про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року, складений та підписаний сторонами 07 листопада 2025 року; квитанція від 07 листопада 2025 року про оплату послуг з з надання правничої допомоги.
Також просить суд стягнути з Позивача ОСОБА_1 на користь Відповідача ОСОБА_2 12800,00 грн в якості відшкодування понесених Відповідачем судових витрат у справі №922/2571/25.
Розглянувши клопотання про стягнення судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2024 по справі № № 915/1624/16, якою зазначено наступне:
«Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022у справі № 922/1964/21).
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Верховний Суд також звертає увагу, що відповідно до положень ч. 7 ст. 42 ГПК України, в редакції на час подання заяви про розподіл судових витрат, передбачено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Як вказано у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, судом також взято до уваги, що неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК.
Як зазначено в додатковій ухвалі Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 910/3456/22, ст. 129 ГПК України хоча і не містить прямої норми щодо обов'язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні, однак відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов'язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог ст. 80 ГПК України. Суд виходить з того, що сукупний аналіз положень статей 126 - 129 ГПК України дає підстави дійти висновку, що чинне процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З огляду на те, що склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливість іншого учасника судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють іншу сторону можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 та у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19).
Неподання стороною копій документів, пов'язаних з наданням правничої допомоги, іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а Суд - можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 21.08.2019 №922/2821/18 та у постанові від 15.06.2020 у справі №910/18646/19).
Верховний суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №640/1037/21 наголошується, що суд першої інстанції повинен був переконатися про обізнаність відповідача щодо подання представником позивача заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі. Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене додаткове рішення щодо відшкодування на користь позивача судових витрат на правову допомогу з порушенням процесуального права іншої сторони - відповідача щодо подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або доведення їх не співмірності. Аналогічний підхід щодо не встановлення факту направлення заяви про вирішення питання про судові витрати іншому учаснику справи за подібних обставин застосовано Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 640/9792/20».
Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у ст. 170 ГПК України.
Зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 170 ГПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Разом із тим, положення ч. ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України в частині залишення позовної заяви без руху, не можуть бути застосовані до заяви з процесуальних питань, а у даному випадку, до заяви про ухвалення додаткового рішення.
Вимоги до заяви з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені ст. 170 ГПК України.
Водночас, судом встановлено, що в порушення вимог ч.2 ст.170 ГПК України, клопотання про стягнення судових витрат, яке подане до суду представником фізичної особи ОСОБА_2 - адвокатом Асауленко В.В. не містить доказів надсилання клопотання з додатними до них документами іншим учасникам справи. А отже порушує принцип змагальності та неможливість іншого учасника судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом, та як наслідок Позивач був позбавлений права на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або доведення їх не співмірності.
Відповідно до ч.7 ст.42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відтак, у відповідності до положень ГПК України обов'язок надсилання копій заяви іншим учасникам справи покладається на заявника.
Не повідомлена сторона у справі належним чином, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Таким чином, належними доказами відправлення учасникам справи копії заяви та доданих до неї документів є: 1) документи, що підтверджують надіслання копії заяви та доданих до неї документів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, або 2) опис вкладення у поштове відправлення та документи, що підтверджують надання поштових послуг.
Суд роз'яснює заявнику, що враховуючи норми Господарсько процесуального кодексу заява та додані до неї документи повинні бути направлені шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи (про що необхідно сформувати і надати до суду квитанцію), а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Належним доказом направлення копії заяви з додатком іншим учасникам відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. N 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.
Відповідно до п. 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
У відповідності до ч.4 ст.170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відтак, встановивши, що клопотання представника фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. про стягнення судових витрат (ухвалення додаткового рішення) не відповідає вимогам ч. 7 ст. 42, ч. 9 ст. 80, ч. 2 ст. 170 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення клопотання без розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №906/977/19.
При цьому суд зазначає, що клопотання було сформоване та подане до суду з використанням системи "Електронний суд".
Система "Електронний суд" забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.
Водночас, функціонал системи "Електронний суд" передбачає механізм автоматичного оповіщення користувачів про надходження до Електронного кабінету процесуальних документів, зміни стану розгляду судової справи чи про надходження інших документів у справі, шляхом надсилання відповідного повідомлення на вказану користувачем адресу електронної пошти.
Отже, оскільки відповідне клопотання було подано з використанням системи "Електронний суд", підстави для повернення клопотання засобами поштового зв'язку у суду відсутні.
Суд зазначає, про те, що розгляд клопотання про стягнення судових витрат здійснено судом після виготовлення повного тексту рішення від 06.11.2025 по справі № 922/2571/25.
На підставі вищезазначеного та наявну загрозу, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні перебої зі світлом та у роботі програмного забезпечення щодо виходу в інтернет, сайтів Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, навантаження та великий обсяг роботи покладений на суди, дослідження та обробки надвеликого обсягу інформації щодо застосування законодавства, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ГПК України щодо розгляду клопотання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути клопотання представника фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Асауленко В.В. про стягнення судових витрат (вх. № 26039 від 10.11.2025) - без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 27.11.2025.
Суддя І.П. Жигалкін