8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3475/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до Гети Ірини Василівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 42 300,80 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Гети Ірини Василівни заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60350 від 01.01.2019 за період квітень 2023 та жовтень 2024 у розмірі 42 300,80 грн. (34 325.07 грн. - основна заборгованість, 1 907,67 грн. - 3% річних, 6068,06 грн. - інфляційні втрати).
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та розглянути справу за правилами спрощенного позовного провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви (вх.№3475/25 від 26.09.2025), суд зазначає таке.
Відповідно до відомостей, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду 26.09.2025, підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця Гети Ірини Вікторівни припинена.
Суд зазначає, що за змістом ст. 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, ст. 202208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2025 судом прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3475/25.Справу № 922/3475/25 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Крім того, при відкритті провадження у справі, оскільки відповідно до витягу з ЄДР адресою відповідача є м. Куп'янськ (територія активних бойових дій) судом було зроблено запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про отримання інформації про внутрішньо-переміщену особи. Згідно відповіді №1841874 на вказаний запит Паніна С.І. є внутрішньо-переміщеною особою, місцем проживання якої є АДРЕСА_2 .
З метою забезпечення всіх прав відповідача, як сторони спору, судом ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.09.2025 було направлено засобами поштового зв'язку за двома адресами: згідно витягу з ЄДР (63705, Харківська область, м. Куп'янськ,просп. Конституції, буд.31, кв.50 ) та згідно відповіді з інформаційної системи соцільної сфери за фактичною адресою проживання відповідача ( АДРЕСА_3 .). Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, обидві ухвали повернулися на адресу суду, про що свідчать довідки Укрпошти від 08.10.2025 ( за закінченням терміну зберігання) (а.с.91) та від 15.10.2025 ( адресат відсутній за вказаною адресою) (а.с.101).
31.10.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25350 від 31.10.2025), в якому зазначено таке. Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач зазначає 04.03.2022 вона виїхала за кордон і у зворотньому напрямку до України не поверталася, при цьому з початком повномасшатбного вторгенння РФ на теріторію України відповідач не здійснює свою діяльність як ФОП, а тому будь-яке споживання електроенергії нею неможливо. Надалі, відповідач посилається на Постанову КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", відповідно до якої заборонено стягувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворидися після 24.02.20222 з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій де знаходиться житлове або нежитлове приміщення, будинок. Отже, на переконання відповідача, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що Гета І.В. дійсно споживала послуги з постачання електроенергії в спірний період. Крім того, оскільки на думку відповідача позовні вимоги щодо стягнення освного боргу підлягають відмові, то і вимоги щодо стягнення 3% та інфляційних втрат (як похідні від первісної вимоги про стягнення основного боргу) також не підялгають задоволенню. Також, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, з огляду на те, що позовну заяву з додатками відповідач не отримувала, а іі представник доступ до електронної справи в системі "Електронний суд" отримала 14.10.2025, а отже, на думку відповідача, строк на подачу відзиву закінчився 29.10.2025. На підставі зазначеного, відповідач вважає що строк на подання відзиву пропущено нею із поважних причин і просить суд його поновити.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно ст.165 ГПК України Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2025 про відкриття провадження у справі судом було встановлено процесуальний строк відповідачу на подання до суду відзиву - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали. у відповідності до ст.251 ГПК України.
Як зазначалося судом вище, з метою забезпечення всіх прав відповідача, як сторони спору, судом ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.09.2025 було направлено засобами поштового зв'язку за двома адресами: згідно витягу з ЄДР (63705, Харківська область, м. Куп'янськ,просп. Конституції, буд.31, кв.50 ) та згідно відповіді з інформаційної системи соцільної сфери за фактичною адресою проживання відповідача ( АДРЕСА_3 .). Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, обидві ухвали повернулися на адресу суду, про що свідчать довідки Укрпошти від 08.10.2025 ( за закінченням терміну зберігання) (а.с.91) та від 15.10.2025 ( адресат відсутній за вказаною адресою) (а.с.101). При цьому, адреса - АДРЕСА_3 . є фактичним місцем проживання відповідача згідно відповіді з інформаційної системи соцільної сфери.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Отже ухвала є судовим рішенням.
Відповідно до статті відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17.
Отже, зважаючи на наведене, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження від 01.10.2025 є 15.10.2025 (день коли поштове відправлення не бьуло вручено за його фактичним місцем проживання)., а тому 15 денний строк на подання відзиву на позовну заяву спливав 30.10.2025.
Згідно штемпелю Урпоштаи на описі вкладення, доданого до відзиву, відповідач відправив відзив позивачу та на адресу суду 29.10.2025, тобто в 15 денний строк, встановлений законом і ухвалою суду про відкриття провадження.
З огляду на наведене вище, процесуальний тсрок на подання відповідачем відзиву на позов не є пропущенним, такий відзив подано у 15денний строк, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про поновдення строку на подання відзиву на позовну заяву. а також приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи відзив на позовну заяву.
04.11.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№25589 від 04.11.2025),в якій зазнавено таке. Позивач категорично не погоджується з позицією відповідача з огляду на те, що від Гети І.В.повідомлень про зміну будь-якої інформації та даних зазначених у заяві-приєднанні, про звільнення проміщення або остаточного припинення користування електричною енергією не надходило, тому на думку позивача, відповідач повинна здійснювати оплату за спожиту електроенергію. Надалі,позивач вважає. що доказів на підтвердження того, що вона у зворотньому напрямку кордон України після свого виізду не перетинала, до відзиву не надано, оскільки строк дії закордонного паспорту доданого до відзиву закінчивсф 15.01.2023. а тому це не є належним доказом. Крім того, позивач аргументує свою позицію тим, що розрахунки за спожиту електричну енергію проведені на підставі інформації про обсяги розподіленої електричної енергії споживачу, яка отримана від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго". Щодо посилань відповідача на Постанову КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" є необгрунтованими, з огляду на те, що пункт 1 цієї Постанови охоплює саме категорію населення і застосовується до сплати населенням житлово-комунальних послуг, в той час коли відповідач за спірний період є фопом. На підставі зазначеного, позивач доходить висновку про те, що відповідачем не надано до суду належнх та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відстуність у відповідача обов'язку сплатити суму заборгованості, а тому, на думку позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Дослідивши відповідь на відзив та додані до неї документи, суд зазначає, що її подано у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження від 01.10.2025, а тому суд приймає та долучає до матеріалів справи відповідь на відзив (вх.№25589 від 04.11.2025).
19.11.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№26939 від 19.11.2025) із доданими до них розрахунками фактичних обсягів купівлі електричної енергії. Як вказує позивач у додаткових поясненнях, додані розрахунки додатково підтверджують інформацію про обсяги фактично спожитої відповідачем електричної енергії в спірні періоди.
Вказані додаткові пояснення із доданими до них розрахунками фактичних обсягів купівлі електричної енергії прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3475/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2019 року між позивачем (постачальник) та ФОП Гетою І.В.(споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60350 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються Сторона, а разом - Сторони.
Згідно з п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 3.4. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
Відповідно до заяви-приєднання, яка є Додатком №1 до Договору, відповідач приєднався з 01.01.2019 до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № №60350 від 01.01.2019 за вказаними у заяві-приєднання об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ Харківобленерго, на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споиживачів. від 01.01.2019.
Згідно заяви-приєднання постачання електричної енергії за Договором № 60350 здійснюється на АЗС за точкою комерційного обліку код ЕІС 62Z9028611598542, що розташований за адресою: Куп'янський район, с. Грушівка, вул. Садова, буд. 98, та стоматологічний кабінет за точкою комерційного обліку код ЕІС 62Z3099829852486, що розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Пушкінська, буд. 6.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9. Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції № 1, яка є додатком № 3 до цього Договору.
Згідно з п. 5.13 Договору Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.
Згідно з умовами пункту 4 Комерційної пропозиції № 1 рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачупротягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 13.1 Договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві- приєднанні.
Згідно п.11 комерційної пропозиції №1 договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Згідно з пп. 4.12., 4.13. розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії(далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
За умовами п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до п. 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1. Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".
Позивачем зазначено, що згідно з переданими даними від Акціонерного товариства Харківобленерго відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за період квітень 2023 та жовтень 2024 на загальну суму 34 325,07 грн.:
- за квітень 2023 на суму 30122,89 грн. Відповідачем за квітень 2023 спожито 4975 кВт*год., а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок та Акт приймання-передачі за квітень 2023 року було відправлено засобами поштового зв'язку 10.05.2023 (докази відправлення додаються). Строк сплати рахунку 17.05.2023.
- за жовтень 2024 на суму 7168,54 грн. Відповідачем за жовтень 2024 спожито 686 кВт*год., а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок та Акт приймання-передачі за жовтень 2024 року було відправлено засобами поштового зв'язку 04.11.2024 (докази відправлення додаються). Строк сплати рахунку 11.11.2024.
Крім того, позивач додатково зазначає, що надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії станом на 01.04.2022 разом з ПДВ складає 2966,36 грн. згідно платіжної інструкції № 678680 від 24.01.2022, № 678679 від 24.01.2022 та № 744819 від 15.02.2022.
Також позивач звертає увагу суду на те, що 01.05.2025 в ході виконання виконавчого провадження № 77909771 з виконання судового наказу господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі № 922/449/25 приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. було перераховано грошові кошти у розмірі 8894,61 грн. (платіжна інструкція № 45113 від 01.05.2025 року )
На підставі ухвали господарського суду Харківської області від 27.05.2025 року у справі № 922/449/25 про скасування судового наказу від 18.08.2025 кошти у розмірі 8894,61 грн. були повернуті Відповідачу. Заборгованість за спожиту електричну енергію за період квітень 2023 року та жовтень 2024 року по Договору № 60350 від 01.01.2019 складає 34325,07 грн.
Рахунки за електричну енергію, акти приймання-передачі електричної енергії за спірний період та докази їх направлення Відповідачу наявні в матеріалаіх справи.
Отже предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію за період квітень 2023 та жовтень 2024 на загальну суму 34 325,07 грн.
Відповідно до п. 9.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем порушено погоджені умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 1 907,67 грн та інфляційні втрати в сумі 6068,06 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо підсудності даного спору Господарському суду Харківської області.
Відповідно до відомостей, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду 26.09.2025, підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця Гети Ірини Вікторівни припинена з 25.07.2025. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є заборгованість відповідача зі сплати за постачання електричної енергії за період квітень 2023 та жовтень 2024, тобто за період коли відповідач мав статус ФОП.
Суд зазначає, що за змістом ст. 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, ст. 202208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Щодо суті позовних вимог.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судо відповідно до п. 13.1 Договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві- приєднанні.
Згідно п.11 комерційної пропозиції №1 договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Отже, з урахуванням встановлених фактів того, що відповідач на адресу позивача з відповідними заявами про припинення дії договору не звертався, такий договір на час розгляду справи є пролонгованим та діючим.
Споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов'язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії (п.4.33. ПРРЕЕ).
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:
- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;
- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;
- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.4.12. ПРРЕЕ).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Суд зазначає, що позивачем виконано зобов'язання за договором №60640 у повному обсязі, а Відповідачем порушено умови договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період (жовтень 2024, грудень 2024-травень 2025). Цей факт не спростовано відповідачем та підтверджено наявними у справі письмовими належними та допустимими доказами.
Доводи відповідача стосовно того, що підприємницька діяльність не здійснюється нею з початку повномасштабного вторгення РФ натериторію України, спростовуються даними отриманими судом з витягу ЄДР, відповідно до яких, як вже зазначалося судом вище підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця Гети Ірини Вікторівни припинена з 25.07.2025. Разом з цим, у спірний період (квітень 2023 та жовтень 2024) відповідач мала статус ФОП.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що з вересня 2022 автозаправна станція відповідача, куди здіснбвалося постачання електроенергії за точкою комерційного обліку код EIC 62Z9028611598542 була знищена, а тому на думку відповідача, електрична енергія не могла споживатися, суд зазначає таке.
Згідно заяви-приєднання постачання електричної енергії за Договором № 60350 здійснюється на АЗС за точкою комерційного обліку код ЕІС 62Z9028611598542, що розташований за адресою: Куп'янський район, с. Грушівка, вул. Садова, буд. 98, та стоматологічний кабінет за точкою комерційного обліку код ЕІС 62Z3099829852486, що розташований за адресою: м. Куп'янськ, вул. Пушкінська, буд. 6.
Тобто, електричну енергію позивач постав відповідачу на дві точки комерційного обліку, і окрім АЗС, на яку посилається відповідач, була ще точка комерційного обліку 62Z3099829852486.
Крім того, інформацію щодо обсягів спожитої Відповідачем електричної енергії ПрАТ «Харківенергозбут» отримує від АТ «Харківобленерго», як оператора системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку. ПрАТ «Харківенергозбут» не має повноважень та не зобов'язано самостійно здійснювати будь-які розрахунки, які стосуються визначення обсягів спожитої споживачем електричної енергії.
Як зазначалося судом вище, позивачем було надано до суду додаткові пояснення у справі (вх.№26939 від 19.11.2025) із доданими до них розрахунками фактичних обсягів купівлі електричної енергії. Як вбачається з доданих розрахунків, вони додатково підтверджують інформацію про обсяги фактично спожитої відповідачем електричної енергії в спірні періоди та повністю відповідають рахункам за спірний період, які направлялися відповідачу.
Також, суд зазначає, що докази звернення відповідача до ОСР із запереченнями щодо визначеного ним обсягу споживання споживачем електричної енергії у спірний період в матеріалах справи відсутні.
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до оператора системи про відключення об'єкта від споживання електричної енергії в спірний період, як й доказів того, що відповідач у передбачений договором спосіб повідомив позивача з 24.02.2022 про виникнення аварійних ситуацій, знеструмлення чи припинення електропостачання, відсутність електропостачання об'єктів споживача у спірний період, пошкодження/руйнування електроустановок відповідача до непридатного для споживання стану.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що Відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений договором строк, то відповідно він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що Відповідачем не були вчасно виконані зобов'язання зі сплати коштів за постачання електричної енергії , суд вважає, що Позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 6086,06 грн. та 3% річних у розмірі 1907,67 грн. за допомогою калькулятора "Ліга Закон", суд зазначає, що здійснене нарахування відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6086,06 грн. та 3% річних у розмірі 1907,67 визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі, то суд зазначає, що вказана постанова стосується виключно населення, а не юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача 42300,80 грн. (34 325,07 грн.основна заборгованість, 6068,06 грн інфляційних втрат, 1 907,67 грн 3% річних).
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Гети Ірини Василівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328) грошові кошти у сумі 42 300,80 грн. (з яких: 34 325,07 грн.- основна заборгованість, 6068,06 грн.- інфляційнї втрати, 1 907,67 грн. - 3% річних), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" грудня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3475/25