36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.11.2025 Справа №917/1078/25.
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "КОМИШАНСЬКЕ" (ПСП "КОМИШАНСЬКЕ"), 42721, вул. Київська, б. 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, ЄДРПОУ 30794436 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 13987 від 03.11.2025) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката (професійну правничу допомогу) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна", пл. Спортивна, БЦ "Гуліцвер", буд. 1-А, поверх 15, м. Київ, 01001, адреса для листування: 01001, пров. Рильський, 4, поверх 6
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", вул. Київська, 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42721
про стягнення штрафу, збитків, інфляційних та 3 % річних.
За участю представників сторін:
від позивача: Олександра Кравець
від відповідача: Денис Мальченко
03.11.2025 відповідач у справі - Приватне сільськогосподарського підприємства "Комишанське" звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. № 13987 від 03.11.2025) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката (професійну правничу допомогу) у справі № 917/1078/25.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 суд призначив судове засідання щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 917/1078/25 на 14:00 25.11.2025.
За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, в судовому засіданні 25.11.2025, суд оголосив про перехід до ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні 14:00 26.11.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.10.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" у задоволенні позову про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства “Комишанське» штрафу, збитків, інфляційних та 3 % річних.
У відзиві на апеляційну скаргу, ПСП "Комишанське" зазначило, що ним понесено витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, сума витрат складає 170 000,00 грн.
На підтвердженням надання правничої допомоги та витрат на правничу допомогу відповідач надав договір на представництво та правничої допомоги №1 від 02.01.2025 та акт наданих послуг № 84 від 31.10.2025 з описом наданих послуг.
У пункті 4.1 договору зазначено, що розмір плати за договором погоджується та визначається сторонами у розмірі 3 000,00 грн за годину наданих послуг.
Відповідач поніс фактичні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 119 650,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг, в якому перелічено види та обсяг послуг.
04.11.2024 позивач подав заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Позивач вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Зазначає, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, визначеним у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критерію розумності. Час, витрачений представником ПСП "КОМИШАНСЬКЕ" на підготовку процесуальних документів у кількості близько 40 годин, є завищеним і не відповідає критеріям розумності з огляду на те, що зміст підготованих документів значною мірою дублює доводи один одного, та означає те, що адвокат відповідача не витрачав окремо час на підготовку цих документів, а його правова позиція була стала та не змінювалась.
Крім того, до складу пов'язаної з розглядом справи правничої допомоги, витрати на яку підлягають відшкодуванню, представник відповідача відносить аналіз судової практики у подібних правовідносинах, підготовку позиції, аналіз нормативно - правових актів тощо. Водночас, відповідно до висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 755/13736/20, при визначені розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати, що не є окремими послугами отримання інформації щодо справи, формування квитанції щодо доплати судового збору, вивчення та аналіз судової практики.
Не підлягають також відшкодуванню заявлені відповідачем витрати на підготовку клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, адже вартість цих послуг є явно завищеною та не відповідає критеріям співмірності і розумності.
Більше того, звертаємо увагу суду на те, що у Акті наданих послуг № 84 від 31.10.2025 відповідач двічі включає витрати на підготовку заяви про скасування заходів забезпечення позову, які за наслідками апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 у цій справі були скасовані судом апеляційної інстанції, а тому у стягненні цих витрат взагалі має бути відмовлено.
Крім того, відповідач не надав суду доказів оплати ним гонорару адвокату, а отже не підтвердив належним чином факт їх понесення, у зв'язку з чим у стягненні цих витрат має бути відмовлено.
Водночас, якщо суд не погодиться із такими доводами позивача, то вважаємо, що витрати відповідача на правничу допомогу повинні в будь-якому випадку бути зменшені судом щонайменше до 20 000,00 грн.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення.
У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 60000,00 грн на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідач надав договір на представництво та правничої допомоги №1 від 02.01.2025 та акт наданих послуг № 84 від 31.10.2025 з описом наданих послуг.
У пункті 4.1 договору зазначено, що розмір плати за договором погоджується та визначається сторонами у розмірі 3 000,00 грн за годину наданих послуг. Відповідач поніс фактичні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 119 650,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг, в якому перелічено види та обсяг послуг.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом з цим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
Разом з цим, в постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/429/21 та від 11.11.2022 у справі № 909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
Враховуючи наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (пункт 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, суд зазначає, що включення до складу наданих адвокатом послуг з проведення аналізу актуальної судової практики в аналогічних спорах, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов'язковою передумовою для складення та написання заяв по суті спору та здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинається послугою «підготовка позовної заяви та направлення до суду».
Також суд вважає завищеним розмір судових витрат за участь в судових засідань в сумі 14 150,00 грн з огляду на те, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Отже, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 119 650,00 грн, адже цей розмір має бути документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.
Відтак, беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та заявлені позовні вимоги у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи № 917/1078/25 процесуальних документів, суд дійшов висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 100000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
Враховуючи викладене, дослідивши надані представником відповідача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, та висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.
Керуючись статтями 232 - 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «КОМИШАНСЬКЕ» (ПСП «КОМИШАНСЬКЕ») про ухвалення додаткового рішення (вх. № 13987 від 03.11.2025) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката (професійну правничу допомогу) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (пл. Спортивна, БЦ "Гуліцвер", буд. 1-А, поверх 15, м. Київ, 01001, адреса для листування: 01001, пров. Рильський, 4, поверх 6, код ЄДРПОУ 30307207) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" (вул. Київська, 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42721, код ЄДРПОУ 30794436) 100 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 01.12.2025.
Суддя Д. М. Сірош