65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5385/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Бурмехи В.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Рева Д.С. - за ордером серія ВН № 1155958 від 24.07.2024,
від відповідача: Недашківський А.В. - за ордером серія ВН №1432888 від 05.02.2025,
розглянувши заяву КСІДБ «Лагуна» від 17.11.2025 за вх.№2-1785/25 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №916/5385/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, код ЄДРПОУ 26569430) про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників кооперативу, оформлених протоком від 01.02.2019, визнання недійсними рішень зборів уповноважених представників кооперативу, оформлених протоколами від 07.06.2022, від 03.06.2023,
Рішенням суду від 12.11.2025 відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, код ЄДРПОУ 26569430) про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників кооперативу, визнання недійсним та скасування рішення зборів уповноважених представників кооперативу; витрати по сплаті судового збору покладено на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
17.11.2025 за вх.№2-1785/25 до суду від КСІДБ «Лагуна» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу по справі №916/5385/24 у розмірі 67 000,00грн. Крім цього, у відзивах на позовну заяву від 10.02.2025 за вх.№№ 4506/25, 4518/25 відповідачем були заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у розмірі 40 000,00 грн. Також, 19.09.2025 КСІДБ «Лагуна» подавав до суду заяву, в якій відмітив, що докази щодо розміру судових витрат КСІДБ «Лагуна» будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В обґрунтування заявленого, відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: договір про надання правової допомоги від 31.01.2023; додаткову угоду № 1 від 31.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2023; акти №№ 1, 2, 3 надання послуг до договору про надання правової допомоги від 31.01.2023; платіжні інструкції № 341 від 05.03.2025 та № 411 від 18.09.2025.
27.11.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява за вх.№ 37899/25 із запереченнями на заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу по справі №916/5385/24, у зв'язку із неспівмірністю зі складністю справи та вчиненими представником відповідача діями. Поряд із цим, Вовк Н.В. також відмітила про не заявлення КСІДБ «Лагуна» під час судових дебатів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Ухвалою суду від 18.11.2025 призначено судове засідання для ухвалення додаткового рішення по справі №916/5385/24 на 28.11.2025 о 12:00.
У судовому засіданні призначене на 28.11.2025 сторони підтримали викладені правові позиції.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Між тим, як зазначила Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Судом встановлено, що представництво КСІДБ «Лагуна» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Недашківським А.В. на підставі ордеру серія ВН № 1432888 від 05.02.2025. На підтвердження викладеного відповідач подав до справи: договір про надання правової допомоги від 31.01.2023; додаткову угоду № 1 від 31.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2023; акти №№ 1, 2, 3 надання послуг до договору про надання правової допомоги від 31.01.2023; платіжні інструкції № 341 від 05.03.2025 та № 411 від 18.09.2025.
Відповідно до п.п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 31.01.2023 адвокат (Недашківський А.В.) зобов?язався надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт (КСІДБ «Лагуна») зобов?язався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Ціна послуг визначена у відповідності до додаткової угоди № 1 від 31.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2023, загальна вартість яких складає 67 000,00 грн., що підтверджуєтеся актами надання послуг №№ 1, 2, 3 до договору про надання правової допомоги від 31.01.2023. Під час розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/5385/24 адвокатом Недашківським А.В. надано КСІДБ «Лагуна» наступні послуги: складання та подання до Господарського суду Одеської області відзиву на позовну заяву; представництво 10.02.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; представництво 10.03.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; представництво 02.04.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; складання та подання заперечень на відповідь на відзив; представництво 19.05.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; представництво 18.08.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі; представництво 03.09.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; складання заперечень на клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання та призначення експертизи у справі №916/5385/24; представництво 10.09.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; представництво 15.09.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; представництво 24.09.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; представництво 15.10.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24; представництво 05.11.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі 916/5385/24; представництво 12.11.2025 КСІДБ «Лагуна» у судовому засіданні у справі №916/5385/24.
Згідно платіжних інструкцій № 341 від 05.03.2025 та № 411 від 18.09.2025 відповідачем сплачено адвокату 55 000,00 грн за договором про надання правової допомоги від 31.01.2023.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність відповідачем факту отримання правової допомоги.
19.09.2025 за вх.№ 29191/25 до суду від КСІДБ «Лагуна» надійшло повідомлення про надання доказів щодо розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) до суду протягом п'яти днів після ухвалення Господарським судом Одеської області рішення за результатами розгляду справи № 916/5385/24. Отже, відповідачем дотримані встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України процесуальні вимоги щодо заявлення розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).
Так, як вбачається із матеріалів справи, адвокат Недашківський А.В. приймав участь у судових засіданнях 10.02.2025, 10.03.2025, 02.04.2025, 19.05.2025, 18.08.2025, 03.09.2025, 10.09.2025, 15.09.2025, 17.09.2025, 24.09.2025, 15.10.2025, 05.11.2025 та 12.11.2025 складав та подав до справи ідентичні за змістом відзиви на позовну заяву від 10.02.2025 за вх.№№ 4506/25, 4518/25, заперечення від 05.05.2025 за вх.№ 14225/25 на відповідь на відзив та письмові заперечення від 09.09.2025 за вх.№ 27953/25 на клопотання Вовк Н.В. від 03.09.2025 за вх.№ 27235/25.
Існуючі спірні взаємовідносини сторін у справі №916/5385/24 виникли у зв'язку із порушенням корпоративних прав Вовк Н.В., внаслідок проведених Загальних зборів учасників кооперативу від 01.02.2019, оформлених протоком від 01.02.2019, Зборів уповноважених представників кооперативу від 07.06.2022 та від 03.06.2023, оформлених протоколами від 07.06.2022, від 03.06.2023, які позивач просив суд визнати недійсними. У задоволенні заявлених позивачем позовних вимог судом було відмовлено у повному обсязі. Наразі, корпоративні правовідносини сторін регулюються вузьким нормативним колом вимог та обмежуються сталою судовою практикою.
Представником відповідача було підготовлено, складено та подано відзиви на позовну заяву від 10.02.2025 за вх.№№ 4506/25, 4518/25 на 25 аркушах кожний, заперечення від 05.05.2025 за вх.№ 14225/25 на відповідь на відзив на 8 аркушах та письмові заперечення від 09.09.2025 за вх.№ 27953/25 на клопотання Вовк Н.В. від 03.09.2025 за вх.№ 27235/25 на 3 аркушах з мотивованими обґрунтуваннями, що були враховані судом при винесені судового рішення та оцінюються судом у розмірі 10 000,00 грн.
Поряд із цим, адвокат Недашківський А.В. приймав участь у судових засіданнях суду: 10.02.2025, яке тривало 8 хвилин, 10.03.2025, яке тривало 10 хвилин, 02.04.2025, яке тривало 27 хвилин, 19.05.2025, яке тривало 48 хвилин, 18.08.2025, яке тривало 19 хвилин, 03.09.2025, яке тривало 19 хвилин, 10.09.2025, яке тривало 17 хвилин, 15.09.2025, яке тривало 5 хвилин, 17.09.2025, яке тривало 5 хвилин, 24.09.2025, яке тривало 54 хвилини, 15.10.2025, яке тривало 95 хвилин, 05.11.2025, яке тривало 46 хвилин та 12.11.2025, яке тривало 27 хвилин. Отже, витрачений адвокатом Недашківським А.В. час у судових засіданнях визначається судом у розмірі 13 000,00грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд, зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв'язку з розглядом даної справи з огляду на предмет спору та його складності. При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково загалом у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково заяву КСІДБ «Лагуна» від 17.11.2025 за вх.№2-1785/25 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №916/5385/24.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, код ЄДРПОУ 26569430) 23 000 (двадцять три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
3. Відмовити Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» (67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, код ЄДРПОУ 26569430) у решті частини заявлених вимог у заяві від 17.11.2025 за вх.№2-1785/25.
4. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 28.11.2025 та згідно п.13 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
5. Повне додаткове рішення складено 01.12.2025.
Суддя І.А. Малярчук