79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/2577/25
Господарський суд Львівської області в складі судді Бургарт Т.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справу
за позовом: фізичної особи-підприємця Остяка Романа Олексійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Шпитальна, будинок 9, офіс 10; код ЄДРПОУ 44462524);
про: стягнення заборгованості у розмірі 20' 000,00 грн,-
Фізична особа-підприємець Остяк Роман Олексійович (далі також позивач, ФОП Остяк Р.О.) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (далі також відповідач, ТзОВ «Юнісопт») про стягнення заборгованості у розмірі 20' 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Аргументи учасників справи
Аргументи позивача
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем в спрощеній формі укладено договір поставки товару вартістю 31' 125,00 грн. На підставі досягнутих домовленостей позивач 14 березня 2025 року передав відповідачу товар, супровідну документацію та рахунок на оплату на загальну суму 31' 125, 00 грн.
Разом з цим, відповідач, порушуючи умов договору, не здійснив у встановлені строки повної оплати товару, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 20' 000, 00 грн, про стягнення якої і пред'явлено цей позов.
Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При зверненні до суду з позовною заявою ним подано попередній розрахунок таких витрат на суму 5' 000,00 грн.
Аргументи відповідача
Відповідач процесуальними правами на подання відзиву на позовну заяву та участь в судовому розгляді справи щодо себе не скористався, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27 серпня 2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.82).
Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження вручена відповідачу 29 серпня 2025 року, останній мав строк для подання відзиву до 13 вересня 2025 року включно.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи у суді та мав передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, з огляду на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, відсутність відзиву на позовну заяву, а також завершення встановлених процесуальних строків, суд вважає за можливе розглянути спір по суті за наявними матеріалами.
Обставини встановлені судом
Фізична особа-підприємець Остяк Р.О., зареєстрований як суб'єкт господарювання з 18 квітня 2019 року та здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, ремонту інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, інших видів роздрібної торгівлі поза магазинами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» створено 06 грудня 2021 року засновником Пантелєєвим Максимом Олександровичем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 13).
Основними видами діяльності товариства є виробництво добрив і азотних сполук; виробництво олії та тваринних жирів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля хімічними продуктами.
Відповідно до вищезазначеного витягу, директором ТзОВ «Юнісопт» з 11 квітня 2025 року є Пантелєєв Максим Олександрович.
12 березня 2025 року позивач зобов'язався поставити відповідачу комп'ютер iMac 2017, вартістю 31' 125,00 грн, а відповідач - прийняти товар та оплатити його відповідно до узгодженої вартості до 20 березня 2025 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи електронним листуванням сторін (а.с. 26).
У домовлений строк відповідач оплати не здійснив, у зв'язку з чим 07 квітня 2025 року позивачем в електронній формі надіслано відповідачу рахунок на оплату б/н (зворотна сторона а.с. 31). Постачальником за цим рахунком зазначено ФОП Остяка Р.О., предметом поставки визначено iMac 27 2017 у кількості однієї штуки вартістю 31' 125,00 грн (а.с. 69).
15 квітня 2025 року, ТзОВ «Юнісопт» здійснено оплату частини вартості поставленого товару у сумі 11' 125,00 грн (а.с. 35), на підтвердження чого позивачем долучено платіжну інструкцію № 446 від 15 квітня 2025 року. За змістом вказаної інструкції призначенням платежу є «часткова оплата за товар хг. рах № б/н без ПДВ» (а.с. 15).
Після ненадходження платежу в первинно визначений строк (20 березня 2025 року) позивач шляхом обміну електронними повідомленнями впродовж березня - серпня 2025 року систематично звертався до відповідача з вимогами оплатити товар. У відповідь на вказані вимоги представник відповідача наводив різні причини затримки оплати, зобов'язуючись оплатити товар, просив про чергові відтермінування строків (а.с. 27-34).
Окрім цього, позивач неодноразово пропонував відповідачу забрати товар і повернути часткову оплату у розмірі 11' 125,00 грн (зворотна а.с. 34; а.с. 36; зворотна а.с. 41; а.с.43; а.с. 48; а.с. 50; а.с. 52, а.с. 55; а.с. 61; а.с. 64), однак така пропозиція відповідачем щоразу відхилялася, а зобов'язання щодо оплати боргу - не виконувалося.
Сукупність обставин щодо виникнення між сторонами договірних відносин та на їх підставі зустрічних зобов'язань відповідного змісту підтверджується даними електронного листування позивача та представника відповідача у месенджері «Telegram», відповідно до якого позивач та представник відповідача, підписаний у телефонній книзі позивача як «Максим Агро Фірма» (номер телефону НОМЕР_2 ) погодили та прийняли зазначені вище договірні умови шляхом обміну повідомленнями (а.с.17-68).
25 червня 2025 року позивачем надіслано відповідачу претензію № 06-19 з вимогою про погашення заборгованості за договором поставки у розмірі 20' 000,00 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії. Згідно змісту вказаної претензії позивач 14 березня 2025 року передав відповідачу iMac вартістю 31' 125,00 грн, який був тільки частково оплачений в сумі 11' 125,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 446. У зв'язку з цим утворився борг у розмірі 20' 000,00 грн, сплата якого вимагалася шляхом надсилання вказаної претензії. (а.с. 8).
Зазначена претензія надіслана засобами поштового зв'язку за відомими позивачу адресами місцезнаходження відповідача: вул. Антоновича, 172, м. Київ та вул. Шпитальна, 9, офіс 11, м. Львів, що підтверджується долученими до матеріалів справи описами вкладення, накладними № 0407100348406 та № 0107100348412 відповідно та квитанціями про надсилання (а.с.12). Окрім того, факт отримання претензії підтверджується також змістом електронного листування між сторонами (зворотна а.с. 62).
Вимоги вказаної претензії відповідач не виконав. При цьому в електронному листуванні з позивачем представник відповідача факт отримання претензії підтвердив та зазначив, що для врегулювання спору в такий спосіб він вимагатиме в позивача надання доказів передачі товару (а.с. 61-63).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 20' 000,00 грн боргу.
Оцінка суду
Щодо встановлення факту вчинення правочину та укладення договору поставки
Оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності та з урахуванням положень статей 202, 205, 626 та 638 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між ФОП Остяком Р.О. та ТзОВ «Юнісопт» виникли договірні правовідносини, які свідчать про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно, письмово або в електронній формі, і вважається вчиненим, якщо поведінка сторін підтверджує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Закон не встановлює обов'язкової письмової форми для договору поставки між суб'єктами господарювання, тому такий договір може бути укладений у будь-якій формі, що дозволяє встановити волевиявлення сторін.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. На підставі статті 638 ЦК України договір є укладеним у разі, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема умов про предмет, ціну та порядок виконання. Договір укладається шляхом направлення оферти однією стороною та її акцепту іншою стороною. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у справі № 907/439/22.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами відбувся обмін електронними повідомленнями у месенджері «Telegram», у межах якого були погоджені істотні умови поставки, зокрема предмет договору - комп'ютер iMac 2017, його вартість 31' 125,00 грн та строк оплати. ФОП Остяк Р.О. передав зазначений товар відповідачу, що підтверджується змістом електронного листування та подальшою поведінкою сторін. ТзОВ «Юнісопт» здійснило часткову оплату товару у сумі 11' 125,00 грн, а представник відповідача неодноразово у листуванні підтверджував як факт отримання товару, так і наявність обов'язку повної оплати та повідомляв про необхідність відтермінування строків проведення платежу. При цьому відповідач відмовлявся від пропозицій повернути товар і відшкодувати частково сплачені кошти, що свідчить про прийняття ним товару та визнання зобов'язання щодо повної оплати.
Суд враховує, що погодження сторонами істотних умов договору шляхом електронного листування, фактична передача позивачем товару відповідачу, часткова оплата та подальше визнання відповідачем обов'язку виконати розрахунок за товар підтверджують досягнення сторонами домовленості в розумінні статті 626 ЦК України та здійснення акцепту пропозиції позивача відповідно до статті 638 ЦК України.
Більше того, часткова оплата у сумі 11' 125,00 грн, здійснена ТзОВ «Юнісопт» на користь ФОП Остяка Р.О., підтверджує, що відповідач визнав та прийняв умови договору, що є безумовним акцептом пропозиції позивача.
Суд зазначає, що зміст листування в месенджері «Telegram» дає змогу встановити, що обидві сторони визнавали сам факт здійснення платежу та розглядали його саме як часткову оплату за поставлений товар. У ході переписки сторони уточнювали строки виконання платежу, його суму та призначення. Такий обмін повідомленнями свідчить про те, що між сторонами існувало взаємне розуміння щодо суті платежу і його належності до виконання зобов'язання, а також підтверджує погодження умов часткової сплати боргу.
Стаття 712 ЦК України визначає, що за договором поставки постачальник - суб'єкт підприємницької діяльності - зобов'язується передати товар у встановлений строк у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що поведінка сторін повністю відповідає змісту наведеного визначення.
За таких обставин суд вважає доведеним, що між ФОП Остяком Р.О. та ТзОВ «Юнісопт» було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а сторони вчинили відповідний правочин у розумінні статей 202 та 205 ЦК України.
Щодо встановлення особи, яка вела листування від імені відповідача у месенджері «Telegram»
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи. Позивач стверджує, що вступив у правовідносини з директором ТзОВ «Юнісопт», який діяв від імені товариства, погоджував умови поставки та організовував здійснення відповідних розрахунків.
Суд, дослідивши надані докази, зазначає таке.
Зі змісту електронного листування в месенджері «Telegram» встановлено, що особа, з якою спілкувався позивач, підписана в телефонній книзі позивача як «Максим Агро Фірма». У листуванні позивач неодноразово звертався до цієї особи як до «Максима». Суд враховує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі також - реєстр) директором ТзОВ «Юнісопт» є Максим Олександрович Пантелєєв, а діяльність товариства пов'язана з агропромисловою сферою (виробництво добрив, азотних сполук тощо). Тобто саме поєднання імені директора та аграрного характеру діяльності товариства кореспондується з підписом «Максим Агро Фірма» у листуванні.
Крім того, у переписці зазначена особа прямо повідомила, що була призначена директором у квітні 2025 року. Ця інформація повністю збігається з даними реєстру, згідно з яким Максим Олександрович Пантелєєв вступив на посаду директора 11 квітня 2025 року. Така кореляція між змістом листування та офіційними відомостями є додатковим доказом того, що переписку вів саме директор товариства.
Суд бере до уваги, що зміст листування також підтверджує, що його учасником був саме керівник підприємства Пантелєєв М.О., який від імені товариства визнавав наявність заборгованості, пояснював причини затримки оплати, повідомляв про надання відповідних вказівок бухгалтеру, підтверджував отримання претензії, надісланої за офіційними адресами ТзОВ «Юнісопт». Такі повідомлення за своїм змістом кореспондуються з функціональними обов'язками директора юридичної особи та не характерні для сторонньої особи.
Суд враховує також часткову оплату у сумі 11' 125,00 грн, здійснену від імені ТзОВ «Юнісопт», що підтверджується платіжною інструкцією, у якій містяться реквізити відповідача. У листуванні зазначено, що ця оплата була здійснена саме товариством, а надалі бухгалтер ТзОВ «Юнісопт» мав здійснити остаточний розрахунок. Логічний зв'язок між повідомленнями в Telegram та реальною господарською операцією, проведеною від імені відповідача, дає підстави однозначно встановити, що комунікацію здійснювала особа, яка мала доступ до внутрішніх фінансових процесів товариства та діяла від його імені.
Суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, згідно з якою електронне листування, зокрема в месенджерах, може розглядатися судом як доказ, якщо воно дає можливість встановити його авторів та підтвердити відповідні обставини справи. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що ім'я особи, яка здійснювала листування («Максим»), збігається з ім'ям директора ТзОВ «Юнісопт»; використаний у профілі месенджера підпис «Максим Агро Фірма» узгоджується з видом діяльності товариства; в електронному листуванні містяться відомості про дату призначення на посаду директора, які відповідають даним ЄДР; а зміст повідомлень відображає характерні для директора дії - підтвердження заборгованості, пояснення причин затримки оплати, надання вказівок бухгалтеру та реагування на отримання претензії; крім того, листування кореспондується з фактично здійсненою частковою оплатою з рахунку ТзОВ «Юнісопт». При цьому відповідач не надав доказів, що спростовують авторство цих повідомлень, і не зазначив іншої особи, яка могла б вести відповідну комунікацію.
Таким чином, суд дійшов висновку, що електронне листування у месенджері «Telegram» велося саме директором ТзОВ «Юнісопт» Максимом Олександровичем Пантелєєвим і листування відображає дії, спрямовані на виконання господарських функцій юридичної особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, електронними доказами.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21)
Окрім того, суд зазначає, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження №12-8гс23).
Отже, суд вважає, що електронне листування між сторонами, здійснене через месенджер «Telegram», містить дані, необхідні для встановлення наявності обставин, що обґрунтовують виникнення прав та обов'язків сторін.
На підставі встановлених обставин, враховуючи наведені норми права та висновки суду касаційної інстанції, суд визнає електронне листування між сторонми належним і допустимим доказом у справі та оцінює його у сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що директор ТзОВ «Юнісопт» діяв від імені товариства, погоджував істотні умови договору поставки та здійснював дії щодо часткової оплати поставленого товару від імені юридичної особи.
Таке листування є електронним доказом у розумінні статей 73 та 96 Господарського процесуального кодексу України, а його паперова копія, подана до матеріалів справи, не позбавляє його доказової сили. Суд оцінює це листування в сукупності з іншими наявними доказами та вважає достатнім для встановлення факту укладення договору поставки шляхом обміну електронними повідомленнями.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Отже, як встановлено судом, позивач виконав свої обов'язки щодо поставки товару у повному обсязі, водночас у відповідача виник обов'язок прийняти поставлений товар і здійснити оплату відповідно до узгоджених умов договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Згідно із статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач не здійснив повної оплати за поставлений позивачем товар, а саме іMac 27 2017, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 20'000,00 грн.
Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем заборгованості.
Невиконання відповідачем обов'язку щодо погашення боргу свідчить проневідповідність його поведніки принципам справедливості, добросовісності та розумності та суперечить його попереднім запевненням щодо повернення боргу
Встановивши, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив повної оплати за поставлений позивачем товар, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача на своєчасне та повне отримання грошових коштів за виконане зобов'язання. А відтак, таке право підлягає судовому захисту.
З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 20' 000,00 грн.
Судові витрати
Згідно з частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2' 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 22 серпня 2025 року (а.с.18).
Таким чином, зважаючи на повне задоволення позовних вимог у розмірі 20' 000,00 грн. судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2' 422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов фізичної особи-підприємця Остяка Романа Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Шпитальна, будинок 9, офіс 10; код ЄДРПОУ 44462524) на користь фізичної особи-підприємця Остяка Романа Олексійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 20' 000,00 основного боргу та 2' 422, 40 судового збору.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно статті 241 ГПК України.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти дів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 253-259 ГПК України.
6. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Бургарт Т.І.