вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/1944/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання А.В.Юлдашевої, розглянувши матеріали справи
за позовом Офісу Генерального прокурора, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНАРА», Київська обл., м. Богуслав
про стягнення штрафу
представники:
від позивача - Т.Кудіна
від відповідача - С.Козловський
До Господарського суду Київської області (далі - суд) надійшла позовна заява Офісу Генерального прокурора №15/1/2-13331-25 від 09.06.2025 року (вх. №698/25 від 12.06.2025) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНАРА» (далі - відповідач) про стягнення штрафу за невиконання зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №11/24-05 від 06.11.2024 року у сумі 93474,06 грн.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1944/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.09.2025 року.
До суду від відповідача через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення б/н від 08.09.2025 року (вх. №12336/25 від 08.09.2025).
Ухвалою суду від 09.09.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1944/25 та відкладено підготовче засідання на 14.10.2025.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 14.10.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі №911/1944/25 та призначено розгляд справи по суті на 18.11.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2025 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.11.2025 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 18.11.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Офісом Генерального прокурора (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСАНАРА» (за договором - постачальник) за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2024- 10-16-010721-a (Моноблоки (ДК 021:2015:30210000-4: Машини для обробки даних (апаратна частина)) 06.11.2024 укладено Договір №11/24-05 про закупівлю товарів за державні кошти, згідно умов п. 1 якого, постачальник зобов'язується у 2024 році поставити і передати у власність Замовнику моноблоки за кодом ДК021:2015:30210000-1 «Машини для обробки даних (апаратна частина)» (далі - товар), а Замовник - прийняти та оплатити Товар на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Характеристики Товару (найменування, асортимент, одиниці вимірювання, загальна кількість, ціна за одиницю та загальна вартість), що підлягає поставці за цим Договором, визначено у Специфікації (Додаток №1) (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору, Загальна сума цього Договору визначається на підставі Специфікації (Додаток №1) та становить 311580,20 грн., у тому числі ПДВ 51930,03 грн.
Розрахунки за Договором здійснюються Замовником за фактично поставлений Товар після завершення поставки. Оплата вартості вставленого Товару здійснюється Замовником протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі йому у власність Товару на підставі рахунку та підписаної Сторонами видаткової накладної (п.п. 4.1, 4.2 Договору).
Згідно п. п. 5.1, 5.2 Договору, строк поставки Товару - до 20.12.2024 року (згідно з заявками Замовника). Умови поставки - протягом 1 (одного) календарного дня з дня подання заявки Замовником.
Відповідно до п. 8.5 Договору, повне невиконання Постачальником зобов'язань, визначених у цьому Договорі (невиконання Договору взагалі, також коли Постачальник не приступив до виконання зобов'язань протягом передбачених Договором строків (термінів), відмову від Договору тощо, тобто, коли Замовник за результатами бездіяльності/неналежних дій Постачальника зовсім не отримав передбаченого предметом Договору), Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Замовника штраф у розмірі 30 (тридцяти) % вартості Товару (сума Договору).
У п. 13.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Позивачем відповідачу надіслано заявку №34/1/2-43ВИХ-24 від 13.12.2024 про здійснення поставки, згідно п. 5.1 Договору, товару - моноблоків в кількості 20 одиниць в термін - до 20.12.2024 року.
Однак, як зазначено позивачем, відповідачем не виконано зобов'язань за Договором щодо поставки та передачі у власність Офісу Генерального прокурора моноблоків за кодом ДК 021:2015:30210000-4 «Машини для обробки даних (апаратна частина)».
Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №34/2-61 ВИХ-24 від 23.12.2024 з вимогами оплатити штраф, передбачений п. 8.5 Договору за невиконання зобов'язань за Договором у сумі 93474,06 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, штраф на користь позивача не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
У поясненнях б/н від 08.09.2025 року відповідач зазначив, що після підписання договору він розпочав виконання зобов'язань, а саме, звернувся з відповідними запитами до офіційних постачальників товару - ТОВ «ЛЕНОВО ЮКРЕЙН» та ТОВ «ЕЛКО», провів листування з метою отримання підтвердження можливості поставки у строки, передбачені договором, здійснював пошук альтернативних постачальників. У відповідь на звернення було отримано офіційні листи, які підтвердили відсутність на складі необхідних моделей товару та відсутність можливості поставки у встановлені договором строки. Відповідач намагався виконати умови Договору та поставити товар, але зіткнувся з неможливістю виконання Договору через відсутність товару на українському ринку та неможливістю його закупівлі, що підтверджується офіційними відповідями від ТОВ «ЛЕНОВО ЮКРЕЙН» та ТОВ «ЕЛКО». Відповідач діяв добросовісно, вжив усіх можливих заходів для виконання Договору, але зіткнувся з об'єктивними перешкодами, які не залежать від його волі. У діях відповідача відсутній умисел, а неможливість поставки товару стала результатом незалежних від нього причин, тому, відповідач визнає факт порушення строків виконання Договору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вже зазначалося, зобов'язання відповідача за спірним Договором полягають у поставці та передачі у власність позивачу товару відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору) - моноблоки за кодом ДК021:2015:30210000-1 «Машини для обробки даних (апаратна частина)».
Згідно п. п. 5.1, 5.2 Договору, строк поставки Товару - до 20.12.2024 року (згідно з заявками Замовника). Умови поставки - протягом 1 (одного) календарного дня з дня подання заявки Замовником.
Як встановлено судом, граничний строк поставки - 20.12.2024 року. Однак, у визначений Договором строк та згідно Заявки позивача №34/1/2-43ВИХ-24 від 13.12.2024 товар не було поставлено, що відповідачем під час розгляду даної справи не заперечено.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Відповідно до п. 8.5 Договору, повне невиконання Постачальником зобовязань, визначених у цьому Договорі (невиконання Договору взагалі, також коли Постачальник не приступив до виконання зобов'язань протягом передбачених Договором строків (термінів), відмову від Договору тощо, тобто, коли Замовник за результатами бездіяльності/неналежних дій Постачальника зовсім не отримав передбаченого предметом Договору), Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Замовника штраф у розмірі 30 (тридцяти) % вартості Товару (сума Договору).
Досліджуючи обставини фактичної дати поставки товару, судом встановлено наступне.
Згідно п. 5.2 Договору, поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника партіями, в асортименті та в кількості, узгодженими Сторонами у Специфікаціях і товаророзпорядчих документах. Дата та час поставки Товару повідомляється Постачальником Покупцю не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Доказів поставки відповідачем позивачу товару у строки, визначені умовами Договору, а саме - до 20.12.2024 матеріали справи не містять.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).
З огляду на те, що відповідачем порушено погоджені сторонами умови Договору, а саме, не здійснено поставку передбаченого Договором товару, суд погоджується з тим, що у позивача наявне право нарахувати та стягнути передбачені Договором штрафні санкції. Суд, перевіривши правильність нарахування штрафу, встановив, що такий розрахунок здійснено арифметично вірно та відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 93474,06 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, викладеного у додаткових поясненнях б/н від 08.09.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).
Відповідно до ст. ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов'язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Суд зазначає, що укладаючи Договір відповідач був обізнаний з його умовами та гарантував виконання зобов'язання зі свого боку.
Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Суд, оцінивши доводи сторін у справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, врахувавши майновий стан обох сторін та виходячи з балансу їх інтересів, дійшов висновку про відсутність виключних обставин для задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій. При цьому, суд зазначає, що ризики в господарській діяльності відповідача не можуть бути покладені на позивача, оскільки, це порушує принципи розумності та справедливості. Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу, як і не навів поважних причин порушення зобов'язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. Заявлена до стягнення сума штрафу відповідає умовам Договору та є справедливою враховуючи встановлені судом обставини щодо порушення відповідачем своїх договірних зобовязань, які виразились у повному невиконанні його умов.
Оскільки, відповідач не довів наявність виключних обставин, суд вважає, що підстави для зменшення належного до стягнення штрафу, за встановленого та підтвердженого факту прострочення зобов'язання, відсутні.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 ГПК України, суд -
1. Позов Офісу Генерального прокурора до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНАРА» про стягнення штрафних санкцій задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНАРА» (09701, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Острів, 1, код ЄДРПОУ 44319152) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051; на рахунок UA058201720343190001000000164, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172) 93474 (дев'яносто три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 06 коп. штрафу та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата виготовлення повного рішення 01.12.2025 року.
Cуддя Д.Г. Заєць