вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/1845/23
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Приватного підприємства «Сігма» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 9, код: 31462499)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНК Пром Груп» (03110, місто Київ, вул. Клінічна, будинок 23/25, код: 43682035)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )
про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності,
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )
до
Приватного підприємства «Сігма» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 9, код: 31462499)
про визнання відсутнім права вимоги за договором,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Руденко О.А.;
від відповідача: Кобець О.В.;
від відповідача: Долич О.В.;
І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін.
16.06.2023 приватне підприємство «Сігма» (далі - ПП «Сігма»/позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви від 12.09.2023 про доповнення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю «ПНК Пром Груп» (далі - ТОВ «ПНК Пром Груп»/відповідач,) про:
- витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для виробничих потреб;
- скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ПНК Пром Груп» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1366127832224; номер запису про право власності/довірчої власності: 37423658) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045.
04.04.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Третя особа) подав до суду позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ПП «Сігма» про визнання відсутнім права вимоги про витребування майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га за адресою: АДРЕСА_2 ) за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 (адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв.м та виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2806,0 кв.м).
Узагальнені аргументи позивача за первісним позовом
Позовні вимоги ПП «Сігма» обґрунтовані безпідставними володінням та користуванням відповідачем земельною ділянкою, що належить позивачу на праві власності та незаконно вибуло із його володіння, а отже безпідставним набуттям у власність та реєстрацією за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ПП «Сігма» зазначає про набуття ним права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 19.01.2009, що, з огляду на норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, вказує на автоматичне набуття ним права власності і на земельну ділянку, на якій це майно розташовано. Тому реєстрація права власності на земельну ділянку за відповідачем вказує на вибуття земельної ділянки з фактичного володіння позивача, що у свою чергу є підставою для застосування до спірних правовідносин сторін норм статті 388 Цивільного кодексу України.
Узагальнені аргументи за позовом ОСОБА_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує відсутністю у ПП «Сігма» будь-яких майнових прав та права вимоги щодо спірної земельної ділянки.
Узагальнені аргументи відповідача
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що нежитлові будівлі та споруди, власником яких є позивач розміщенні в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.
В силу особливостей застосування положень ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, та з огляду на положення договору купівлі-продажу, що укладено між позивачем та ЗАТ «Київський м?ясопереробний завод» 19.01.2009, Іпотечного договір укладеного між ВАТ КБ «Хрещатик» та ЗАТ «Київський м?ясопереробний завод» 25.05.2007, відсутність реєстрації земельної ділянки за ЗАТ «Київський м?ясопереробний завод» в день придбання у нього нерухомого майна позивачем, виключається можливість виникнення права власності у позивача на земельну ділянку на якій розташовані об?єкти нерухомості, в день укладення договору та і в подальшому.
Положення ч.2 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлюють пряму заборону витребування майна від добросовісного набувача в разі коли таке майно перейшло до нього за наслідками проведеного аукціону в процедурі банкрутства, а правомірність такого аукціону підтверджена судовим рішенням.
Позивачем пропущено строк позовної давності.
ІІ. Рух справи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 первісний позов задоволено частково: - витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «НПК Пром Груп» на користь ПП «Сігма» земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, 9; - скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045.
У задоволенні решти позовних вимог та у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2025 касаційну скаргу ТОВ «ПНК Пром Груп» задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 справу № 911/1845/23 передано для розгляду судді Колеснику Р.М.
Ухвалою суду від 01.05.2025 прийнято справу до провадження та призначено підготовче провадження, яке судом неодноразово відкладалося.
В системі «Електронний суд» 27.05.2025 представником відповідача сформовано письмові пояснення у справі.
Представник позивача в системі «Електронний суд» 16.06.2025 сформовано клопотання про витребування доказів, а якому позивач просив зобов'язати Київський обласний державний нотаріальний архів надати копію посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2007 № 216, копії документів, які подавалися для оформлення вказаного договору та будь-які інші документи, які стали підставою для оформлення (видачі) Державного акту від 05.08.2008, серія ЯЖ № 660686 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.
Ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання від 18.06.2025 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходив із того, що копія дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2007 № 216 наявна в матеріалах справи та міститься в томі № 2 на аркушах справи 80-83.
Щодо документів, які подавалися для оформлення вказаного договору позивачем належним чином не обґрунтовано, яке доказове значення матимуть документи, що були підставою для оформлення вказаного договору, адже з тексту договору вбачається, що його укладено, зокрема, на підставі Рішення 14 сесії 5 скликання Вишневої міської ради від 22.03.2007, а також зазначено, що земельна ділянка, що виступає об'єктом продажу перебувала у користуванні ЗАТ«Київський м?ясопереробний завод» на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22.01.1996.
Щодо витребування документів, які стали підставою для оформлення (видачі) Державного акту від 05.08.2008, серія ЯЖ № 660686 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 то позивачем належним чином не аргументовано, чому вказані документи мають перебувати в Київському обласному нотаріальному архіві, адже вказана архівна установа здійснює зберігання документів, пов'язаних саме з нотаріальною діяльністю, проте оформлення (видача) Державного акту на право власності на землю нотаріусами не здійснюється.
Представником позивача в системі «Електронний суд» 08.07.2025 сформовано заяву про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 09.07.2025, підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 06.08.2025, який судом неодноразово відкладався та остаточно було призначено на 06.11.2025.
Ухвалою суду від 10.09.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відомості, що містяться в обмінному Файлі формату in-4 або XML на момент формування земельної ділянки із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р., м. Вишневе, вулиця Промислова, земельна ділянка 9.
До суду 24.09.2025 від державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшло повідомлення про виконання вищезгаданої ухвали суду від 10.09.2025, до якого додатком був долучений CD-R диск з витребуваними відомостями.
06.11.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі щодо відомостей, що містяться в обмінному Файлі формату in-4 або XML на момент формування земельної ділянки із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р., м. Вишневе, вулиця Промислова, земельна ділянка 9.
В судовому засіданні 06.11.2025 судом було проголошено скорочене судове рішення.
ІІІ. Факти та обставини встановлені судом
19.01.2009 позивачем та ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» було укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель (далі Договір від 19.01.2019).
У пункті 1 Договору від 19.01.2009 зазначається, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежилі будівлі (адміністративний корпус) під літерою «A», з цегли, загальною площею 850,9 кв.м, та (виробничий корпус) під літерою «Б» з з/бетонних панелей, загальною площею 2806 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці площею 1,2928 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, 9.
Вказаний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі, а також зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3307780 від 19.01.2009.
У подальшому 06.02.2009 Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» на підставі Договору від 19.01.2009 зареєструвало право власності ПП «Сігма» на вказане в договорі нерухоме майно.
У межах справи № Б11/013-10 про банкрутство ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» Державна податкова інспекція 02.06.2015 звернулась до Господарського суду Київської області з заявою про визнання недійсним Договору від 19.01.2009 та повернення сторін у первісний стан, який існував до укладення даного договору купівлі-продажу та визнання права власності на нежилі будівлі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі № Б11/013-10 вказану заяву Державної податкової інспекції задоволено, визнано недійсним Договір від 19.01.2009 та повернуто сторони у первісний стан, який існував до укладення цього договору.
Постановою Верховного Суду у справі №Б11/013-10 від 05.07.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 і ухвалу Господарського суду Київської області від 08.07.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до вказаного суду.
За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової інспекції від 02.06.2015 про визнання недійсним Договору від 19.01.2009.
Водночас у процедурі банкрутства ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» ОСОБА_1 21.12.2017 придбав цілісний майновий комплекс банкрута (розташований на трьох земельних ділянках, інвентаризація яких не проводилась), до складу якого, серед іншого майна, входили адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв.м, виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2806,00 кв.м та земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.
17.07.2020 за ТОВ «ПНК Пром Груп» було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022. Підстави для даної реєстрації такі: акт №1 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ПНК Пром Груп», серія та номер: 510,511, виданий 02.07.2020, видавник: Парубець Є.B., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та рішення № 1, серія та номер: 473, виданий 23.06.2020, видавник: Парубець Є.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
24.11.2021 на підставі Договору від 19.01.2009 приватним нотаріусом було проведено державну реєстрацію права власності за ПП «Сігма» на нерухоме майно, а саме нежилі будівлі та споруди: адміністративний корпус літ. «А» площею 850,9 кв.м, виробничий корпус літ. «Б» площею 2806,0 кв.м, які розташовані за адресою: м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Промисловій, 9.
У подальшому ТОВ «ПНК Пром Груп» було замовлено розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222410600:01:001:0046 та 3222410600:01:001:0045.
В такий спосіб в результаті поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 утворено дві нові земельні ділянки: з кадастровим номером 3222410600:01:001:0045, дата реєстрації у земельному кадастрі 19.04.2023, площа: 1,0211 га, категорія земель: землі промисловості, оборони, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; та земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0046, дата реєстрації у земельному кадастрі 19.04.2023, площа: 0,2717 га, категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
19.04.2023 Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області було проведено державну реєстрацію земельних ділянок та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру: 3222410600:01:001:0045 та 3222410600:01:001:0046, які розташовані за адресою: вул. Промислова, 9, м. Вишневе, Києво-Святошинський район (Бучанський район), Київська область, утворених внаслідок поділу земельної ділянки 3222410600:01:001:0022, належної на праві власності ТОВ «ПНК Пром Груп», що підтверджується Витягом № НВ-0700257952023 від 19.04.2023 та Витягом № НВ-0700257942023 від 19.04.2023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, листом № 4-2/264 від 25.07.2023 Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», Технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок ТОВ «ПНК Пром Груп», розташована за адресою: вул. Промислова, 9, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 3222410600:01:001:0022.
Водночас згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно до вказаного реєстру відомості про новоутворені земельні ділянки не внесені, тому запис про реєстрацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га є чинним.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у справі про банкрутство № Б11/013-10 (911/1959/20) позивачу відмовлено у визнанні недійсними результатів аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» від 21.12.2017.
Як вбачається із матеріалів справи, у січні 2022 ПП «Сігма» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ «НПК Пром Груп» про визнання права власності, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.
Позовні вимоги були обґрунтовані позивачем тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 зареєстроване за відповідачем, однак, позивач вважає, що право власності на неї перейшло до нього разом з правом власності на будівлі та споруди, що розміщенні на цій земельній ділянці, на підставі Договору від 19.01.2009.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2023 у справі № 911/183/22 за позовом ПП «Сігма» до ТОВ «НПК Пром Груп» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання права власності відмовлено у задоволенні позову повністю.
ІV. Оцінка та висновки суду.
Сутність розглядуваного спору полягає у намаганні позивача захистити право власності на спірну земельну ділянку, яке, як він стверджує, набуто ним на підставі Договору від 19.01.2009, в силу імперативних положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, тобто за правилом автоматичного переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття у власність об'єктів нерухомого майна (будівель і споруд), що на такій земельній ділянці розташовані.
За змістом ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 616 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 628, 629, 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Тобто, з договору купівлі-продажу будівель має прослідковуватися воля відчужувача на перехід права власності і на земельну ділянку відповідного розміру.
Як вже зазначалося, у пункті 1 Договору від 19.01.2009 вказано, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежилі будівлі (адміністративний корпус) під літерою «A», з цегли, загальною площею 850,9 кв.м, та (виробничий корпус) під літерою "Б" з з/бетонних панелей, загальною площею 2806 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці площею 1,2928 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, 9.
Як вбачається, Договір від 19.01.2009 містить лише загальне посилання на розмір земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, що є предметом договору, без зазначення розміру земельної ділянки, що переходить саме у власність позивача.
Позивач обґрунтовує факт виникнення у нього права власності на спірну земельну ділянку імперативними приписами ст.ст. 377 Цивільного та ст. 120 Земельного кодексів України.
За нормами статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення Договору від 19.01.2009) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення Договору від 19.01.2009) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Тобто, станом на дату укладання Договору від 19.01.2009 ст. 377 Цивільного та ст. 120 Земельного кодексів України не передбачали автоматичного переходу права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлі і споруди, що на ній розташовані.
Вказані законодавчі норми, у якості умови для переходу права власності на земельну ділянку під будівлями, передбачали необхідність встановлення у договорі купівлі-продажу будівель розміру земельної ділянки та визначеність у питанні наміру та волі відчужувача на одночасну передачу у власність набувача земельної ділянки певного розміру.
Невизначеність такого розміру та волі відчужувача в договорі купівлі-продажу будівлі мало наслідком застосування ч.2 ст. 377 Цивільного та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексів України про перехід права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що Договір від 19.01.2009 не призвів до виникнення у позивача права власності саме на земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га.
До того ж, Земельний кодекс України, в редакції, чинній станом на дату укладання Договору від 19.01.2009 передбачав наступні положення:
- юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (пп.а, ч. 1 ст. 82);
- власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (ст. 90);
- право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч.ч. 1,3 ст. 125);
- право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126);
- громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ст. 131);
- угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) зобов'язання сторін. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення (ст. 132);
- підставами припинення права власності на земельну ділянку, зокрема, є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника (ст. 140).
Як вбачається, Договір від 19.01.2009 не містить відомостей, перерахованих у ст. 132 Земельного кодексу України, зокрема посилань на документ, що підтверджує право власності ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» на земельну ділянку, відсутність заборон на відчуження земельної ділянки, договірну ціну.
З матеріалів справи не вбачається, що після вчинення Договору від 19.01.2009 позивачем, який вважав, що набув право власності на спірну земельну ділянку, було отримано державний акт, як це передбачено ст. 126 Земельного кодексу України та проведено державну реєстрацію набутого права, як це передбачено ст. 125 Земельного кодексу України.
Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок від 05.03.2009 N 1066-VI статті 125 та 126 Земельного кодексу України викладено в новій редакції.
Так, ст. 125 Земельного кодексу України в новій редакції передбачала, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За змістом ст. 126 Земельного кодексу України у новій редакції, зокрема передбачено, що (1) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. (2) Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою. (6) При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.
Згідно п.п. 2, 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону (№ 1066 від 05.03.2009) (2) положення цього Закону щодо посвідчення права власності на земельні ділянки документами, зазначеними у частині другій статті 126 Земельного кодексу України, поширюються також на випадки, коли зазначені документи були укладені (видані) до набрання чинності цим Законом, але державні акти на право власності на земельні ділянки видані не були. В такому випадку нотаріус, який посвідчив (видав) відповідний документ, звертається з письмовим запитом до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, про підтвердження того, що державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) не виданий новому власнику земельної ділянки. Після надходження до нотаріуса письмового підтвердження такого факту державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) вилучається нотаріусом із його справ та після здійснення відмітки про перехід права власності на неї, долучається до відповідного документа, зазначеного у частині другій статті 126 Земельного кодексу України. Термін розгляду зазначеного запиту органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не повинен перевищувати 14 календарних днів. (3) До створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень: відмітку про відчуження земельної ділянки на державному акті на право власності на землю (земельну ділянку), що відчужується, здійснює нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок; право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.
Отже, вказаний Закон окрім встановлення нових правил на майбутнє, має ретроспективно застосовуватися до угод, вчинених до набрання цим Законом чинності.
На виконання вимог вказаного Закону (№1066 від 05.03.2009) постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» затверджено Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку.
Згідно вказаного Порядку, він (1) встановлює процедуру здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, державному акті на право власності на землю, державному акті на право власності на земельну ділянку. (2) Відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо. (3) Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку. (4) Територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї. Власник земельної ділянки подає для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку такі документи: а) державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку; б) цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину.
З наведеного вбачається, якщо позивач виходив із того, що Договір від 19.01.2009 є угодою, яка передбачає перехід до нього права власності на земельну ділянку то оригінал державного акту на право власності за землю за ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» мав перебувати у справах нотаріуса та після прийняття 05.03.2009 Закону 1066 такий оригінал акту мав бути вилучений з матеріалів нотаріуса, долучений до примірника Договору від 19.01.2009, що перебував у позивача та на ньому (на акті) мало бути вчинено відповідний запис (відмітку) про перехід права власності на земельну ділянку до позивача, що було б правовою підставою для проведення за позивачем державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
Проте, як в бачається з матеріалів справи відповідні дії, які могли б свідчити про перехід до позивача права власності на спірну земельну ділянку вчинено не було. Ані державного акту на право власності на спірну земельну ділянку з відміткою про перехід відповідного права позивачу, ані нового державного акту, оформленого на підставі Договору від 19.01.2009 в матеріалах справи немає, як відсутні у справі і відомості щодо проведення відповідної державної реєстрації набутого права за позивачем.
Скасовуючи попередні судові рішення у цій справі та скеровуючи справу на новий розгляд Верховних Суд у постанові від 09.04.2025, в частині посилання позивача на виникнення у нього права власності на спірну земельну ділянку за правилами ст. 377 Цивільного та ст. 120 Земельного кодексів України, зокрема зазначив:
« 5.6. Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що на момент укладення Договору від 19.01.2009 вони не передбачали автоматичного переходу права на земельну ділянку під об'єктами нерухомості при переході права на них. Тобто у Позивача автоматично не виникло право власності на земельну ділянку площею 1,2928 га внаслідок придбання у власність розміщених на її частині нежилих будівель площею 3656,9 кв.м (0,36569 га).
5.7. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у пункті 1 Договору від 19.01.2009 зазначається, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежилі будівлі (адміністративний корпус) під літерою "A", з цегли, загальною площею 850,9 кв.м, та (виробничий корпус) під літерою "Б" з з/бетонних панелей, загальною площею 2806 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці площею 1,2928 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, 9.
5.8. Колегія суддів звертає увагу, що спірна земельна ділянка не є предметом Договору від 19.01.2009, а саме лише зазначення у ньому про знаходження на вказаній ділянці проданих продавцем (придбаних покупцем) об'єктів нерухомості безумовно не свідчить про перехід права власності на земельну ділянку до продавця у повному обсязі. Таке обумовлення у Договорі від 19.01.2009 є не чим іншим як зазначенням адреси місця знаходження майна - предмета вказаного договору.
При цьому з тексту аналізованого пункту не випливає те, що предметом Договору від 19.01.2009 є земельна ділянка (повністю або частково), зокрема відсутні слова, які дозволяють ідентифікувати волю на відчуження не тільки об'єктів нерухомого майна, а і земельної ділянки, на кшталт "разом із…", "включаючи…" тощо.
5.9.Отже, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили вищевказане з відчуженням спірної земельної ділянки за Договором від 19.01.2009 та прийшли до помилкових висновків про набуття Позивачем права власності на вказану ділянку в повному обсязі внаслідок автоматичного переходу такого права в силу закону».
5.10. Водночас колегія суддів враховує, що Верховний Суд у пункті 34 постанови від 04.05.2023 у справі № Б11/013-10 (911/1959/20), на яку послалися суди у цій справі № 911/1845/23, зазначив, що станом на час формування ліквідаційної маси та реалізації майна банкрута - ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод" вказане майно перебувало у власності боржника (у зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу від 19.01.2009 недійсним), а тому ліквідатор правомірно включив його до складу ліквідаційної маси та здійснював його реалізацію у складі цілісного майнового комплексу на аукціоні. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 також правомірно включена до цілісного майнового комплексу, оскільки обліковувалась на праві приватної власності за ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод».»
Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 387 цього ж кодексу передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже право на подання позову про витребування майна від останнього набувача наділений саме власник такого майна, з володіння якого таке майно вибуло поза межами його волі.
Проте, судом встановлено, що Договір від 19.01.2019 не може розглядатися як достатня правова підстава стверджувати, що позивач став власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, площею 1,2928 га, з огляду на те, що вказаний договір не містить відомостей, що свідчили б про дійсний намір відчужувача будівель, передати у власність набувача і земельну ділянку саме у вказаному розмірі, а ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, у відповідній редакції, автоматичного переходу права власності на землю не передбачали, тобто охоронюваний законом інтерес щодо саме вказаного об'єкту цивільних прав у позивача відсутній.
Наведене є достатнім для висновку суду про відмову у задоволенні позову ПП «Сігма» про витребування у ТОВ «ПНК Пром Груп» з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, 9.
Доволі суперечливими в перебігу розгляду справи були позиції сторін щодо, зокрема, факту формування спірної земельної ділянки станом на дату вчинення Договору від 19.01.2009, та перебування станом на цей час вказаної земельної ділянки у власності ЗАТ «Київський м?ясопереробний завод».
З цього приводу суд зазначає, що висновки суду про те, що Договір від 19.01.2009 в контексті змісту та тлумачення вимог ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, не передбачає автоматичного переходу права власності на спірну земельну ділянку до позивача, є достатніми для висновків про відсутність у позивача суб'єктивного права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га, яке могло би бути захищене у спосіб витребування вказаної земельної ділянки від відповідача.
І ці висновки суду не залежать від встановлення обставин щодо дати формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав та оцінки наданої позивачем копії державного акту на право власності на земельну ділянку, як належного, достовірного та достатнього доказу права власності ЗАТ «Київський м?ясопереробний завод» на спірну земельну ділянку станом на дату вчинення Договору від 19.01.2009.
Об'єктивне встановлення зазначених обставин є значною мірою утрудненим через тривалий проміжок часу, що минув від моменту вчинення Договору від 19.01.2009 та моменту стверджуваного позивачем факту набуття ЗАТ «Київський м?ясопереробний завод» права власності на спірну земельну ділянку, яке, за його твердженням, відбулося у 2007-2008 роках.
Так, ПП «Сігма» додало до позовної заяви світлокопію Державного акта на право власності на земельну ділянку ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» від 05.08.2008, засвідчену власною печаткою. При цьому серія та номер документа не читаються.
Вказаний документ, за твердженням позивача, є підтвердженням того, що станом на дату укладання Договору від 19.01.2009 спірна земельна ділянка належала на праві власності ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», що, на думку позивача, підтверджує саму можливість автоматичного переходу права власності на земельну ділянку до позивача.
Відповідач, в перебігу розгляду справи просив не брати до уваги копію вказаного державного акту з огляду на відсутність у позивача його оригіналу.
До того ж, відповідач посилався на те, що станом на дату вчинення Договору від 19.01.2009 вказана земельна ділянка взагалі не була сформована та не могла виступати об'єктом цивільних прав.
Позивач зазначав, що оригінал Державного акту на право власності на землю Серії ЯЖ № 660686 було втрачено, про що ліквідатором ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» було здійснено оголошення, опубліковане в газеті Голос України № 155 (5655) від 21.08.2013 (сторінка 11) в межах справи № Б11/013-10 про банкрутство ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод».
За змістом ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.1 ст. 73, ч.ч. 1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, вище, вже дійшов висновку про те, що якби наслідком укладання Договору від 19.01.2009 був перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі і споруди, що є предметом вказаного договору то такий договір, серед іншого, мав би містити посилання на державний акт, як документ, що підтверджував право власності ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод». Проте, Договір від 19.01.2009 такого посилання не містить.
Крім того, станом на дату укладання Договору від 19.01.2009 чинне на той час законодавство, передбачало, що у разі відчуження земельної ділянки, оригінал акту про право власності на земельну ділянку мав перебувати у справах нотаріуса, а після набрання чинності Законом № 1066 від 05.03.2009, який прямо передбачає його ретроспективне застосування до угод, вчинених до його прийняття, такий оригінал акту мав бути вилучений зі справи нотаріуса та приєднаний до примірника договору про відчуження земельної ділянки з відміткою про перехід права власності за цим актом до позивача, що було б підставою для проведення державної реєстрації прав на землю за позивачем.
Отже, якщо, як вважає позивач, Договір від 19.01.2009 передбачає перехід прав на спірну земельну ділянку до ПП «Сігма», оригінал відповідного акту із відповідною відміткою мав перебувати у володінні позивача, отже посилання останнього на повідомлення ліквідатора ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», зроблене у 2013 році про втрату оригіналу вказаного акту, судом відхиляються, адже повідомлення про втрату оригіналу акту, здійснене особою, яка, як стверджує позивач, вже не була власником земельної ділянки та щодо документу, який мав перебувати у володінні позивача у зв'язку із набуттям права власності на землю у 2009 році. Отже вказані обставини не виправдовують неможливість надання суду оригіналу вказаного акту (для огляду) та його належним чином засвідченої копії.
Серед іншого, з наданої копії державного акта вбачається, що підставою його видачі є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2007 № 216, проте зі змісту вказаного договору, копія дублікату якого наявна в матеріалах справи вбачається, що вказаний договір стосувався земельної ділянки загальною площею 102000кв.м. та згідно п. 12 вказаного договору право власності ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» на вказану земельну ділянку виникає зокрема з моменту отримання державного акту на право власності.
В матеріалах справи відсутні відомості про оформлення ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» державного акту на право власності на земельну ділянку площею 102000 кв.м.
Як не містять матеріали справи і відомостей про правові підстави утворення саме земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га, як об'єкту цивільних прав станом на дату оформлення державного акту від 05.08.2008, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.
А той факт, що договір купівлі-продажу від 11.04.2007 № 216 стосувався іншої земельної ділянки площею 102000 кв.м. не дає підстав дійти ґрунтовного висновку, що вказаний договір міг слугувати достатньою правовою підставою для видачі державного акту на право власності на землю від 05.08.2008 щодо земельної ділянки площею 1,2928га.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено достатніми доказами факт наявності у ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» права на спірну земельну ділянку та, як наслідок, можливість самого факту переходу такого права до позивача внаслідок укладення Договору від 19.01.2009.
Посилання позивача на зміст обмінного файлу у форматі XML, який було досліджено судом в судовому засіданні та який, за твердженням позивача підтверджує факт формування спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав станом на 19.01.2009, не дозволяє суду дійти переконливих висновків про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, площею 1,2928 га, дійсно була сформована станом на дату укладення Договору від 19.01.2009 та висновків, що викладено вище не спростовує.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведення позивачем належними, достовірними та достатніми доказами факту перебування спірної земельної ділянки станом на дату вчинення Договору від 19.01.2009 у власності ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», що, у сукупності із самодостатніми висновками суду про те, що сам зміст Договору від 19.01.2009 не свідчить про перехід права власності на земельну ділянку площею 1,2928 га до позивача, є підставою для відмови у задоволенні позову про витребування у ТОВ «ПНК Пром Груп» з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Промислова, 9.
Інші позовні вимоги ПП «Сігма» про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ПНК Пром Груп» на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045 є похідними від вимоги про витребування земельної ділянки та оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про витребування, решта позовних вимог також задоволенню не підлягає.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд окремо не досліджує та не оцінює.
Щодо позову ОСОБА_1 - третьої особи із самостійними вимогами.
Так, на розгляді суду перебуває позов ОСОБА_1 , як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ПП «Сігма» про визнання відсутнім права вимоги про витребування майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га за адресою: АДРЕСА_2 ) за Договором від 19.01.2009.
Вказаний позов обґрунтовано відсутністю у ПП «Сігма» будь-яких майнових прав та права вимоги щодо спірної земельної ділянки.
За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 Господарського процесуального кодексу України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
При цьому, предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Отже, позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.
У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Звертаючись із позовною заявою, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, як на підставу позовних вимог про визнання відсутнім у ПП «Сігма» права вимоги за договором від 19.01.2009 ОСОБА_1 вказав на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.03.2024 у справі №369/4002/21 за позовом ПП «Сігма» до ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія Профкапітал» про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яким ПП «Сігма» відмовлено у задоволенні позову про витребування у відповідачів майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 19.01.2009 року, а саме: адміністративного корпусу під літерою «А» загальною площею 850,9 кв.м та виробничого корпусу під літерою «Б» загальною площею 2806 кв.м, що розташовані у АДРЕСА_2 у зв'язку з тим, що будівлі були знищені.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку у якості внеску у статутний капітал ТОВ «ПНК Пром Груп», за яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1, 2928 га.
Отже станом на момент подання ПП «Сігма» первісного позову та впродовж розгляду цієї справи титульним власником спірної земельної ділянки є ТОВ «ПНК Пром Груп» та саме до нього сформовано позовні вимоги про витребування земельної ділянки.
ОСОБА_1 реалізував свої права щодо спірної земельної ділянки шляхом передання права власності на неї ТОВ «ПНК Пром Груп» у якості вкладу до статутного капіталу в обмін на корпоративні права цього товариства, отже майнові права ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки було припинено.
За змістом ст. 4 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до суду наділена особа, що звертається за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Тобто позивач має довести наявність у нього захищеного права/охоронюваного інтересу, а також довести що відповідач є особою, що його таке право порушує.
З огляду на встановлені судом обставини, зокрема ті, що свідчать про набуття права власності на спірну земельну ділянку ТОВ «ПНК Пром Груп» та, відповідно, будь-які права ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки було припинено, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 відсутній охоронюваний інтерес чи захищуване право на спірну земельну ділянку, які б потребували судового захисту, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 із самостійними вимогами до ПП «Сігма».
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем на оплату судового збору, а також судові витрати на оплату судового збору понесені відповідачем покладаються на позивача, а витрати на оплату судового збору за розгляд позову ОСОБА_1 покладаються на ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Сігма» відмовити повністю.
2. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Сігма» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 9, код: 31462499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНК Пром Груп» (03110, місто Київ, вул. Клінічна, будинок 23/25, код: 43682035) 23508,80 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписане 01.12.2025.
Суддя Р.М. Колесник