вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1064/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Костюк А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури
08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Володимира Чаплінського, будинок 7
в інтересах держави в особі:
1. Міністерства аграрної політики та продовольства України
01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 24, код ЄДРПОУ 37471967
2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
03190, місто Київ, вулиця Януша Корчака, будинок 9/12, код ЄДРПОУ 20029342
До Фермерського господарства «Катріна»
08600, Київська область, місто Васильків, провулок Чехова, будинок 4, код ЄДРПОУ 41239860
про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки
за участі представників сторін:
прокурор: Галась О.М., службове посвідчення №069067 від 01.03.2023;
позивача-1:
позивача-2:
відповідача: Дуля Т.В., посвідчення адвоката України №6189/10 від 30.08.2017;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №5262/25 від 25.03.2025) Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Катріна» про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від Обухівської окружної прокуратури надійшла заява (вх.№4526/25 від 03.04.2025) з додатками до позову.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Керівника Обухівської окружної прокуратури надійшла заява (вх.№5561/25 від 24.04.2025) щодо усунення недоліків позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2025 прийнято позовну заяву (вх. №5262/25 від 25.03.2025) Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Катріна» про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1064/25 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 17.06.2025 о 15:40, встановлені учасникам справи строки подання заяв по суті справи.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшли додаткові пояснення (вх.№6963/25 від 21.05.2025).
У підготовче засідання 17.06.2025 з'явився прокурор та представник відповідача, представники позивачів не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом.
Відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2025 продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, продовжено прокурору та позивачам строк подання відповіді на відзив, встановлено відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив, продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1064/25 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі №911/1064/25 на 12.08.2025 о 14:20.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9782/25 від 14.07.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від Обухівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№10178/25 від 21.07.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№11104/25 від 12.08.2025).
У підготовче засідання 12.08.2025 з'явились прокурор та представник відповідача, представники позивачів не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом.
У підготовчому засіданні 12.08.2025 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2025 закрито підготовче провадження у справі №911/1064/25, призначено справу до розгляду по суті на 23.09.2025 о 16:40.
У судове засідання 23.09.2025 з'явився прокурор та представник відповідача, представники позивачів не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом.
Враховуючи обставини справи, суд відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву у судовому засіданні до 21.10.2025 о 15:40.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2025 повідомлено учасників справи про судове засідання з розгляду справи по суті 21.10.2025 о 15:40.
У судове засідання 21.10.2025 з'явився прокурор та представник відповідача, представники позивачів не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за допомогою підсистеми ЄСІТС “Електронний суд».
У судовому засіданні 21.10.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд
встановив:
21 грудня 2021 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) та Фермерським господарством «Катріна» укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основні фермерському господарству №39 ФГ-2021 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 договору Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству «Катріна» в сумі 500000,00 грн, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.
На підставі довідки від 26.11.2021 №39, що видана конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається на придбання маточного поголів'я тварин, закладання багаторічних насаджень, відповідно до порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1102 (пункт 2 договору).
За змістом пункту 3.1.2 договору, Укрдержфонд має право, зокрема, вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення.
Відповідно до пункту 3.2.1 договору Укрдержфонд зобов'язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
Відповідно до пунктів 3.4.1, 3.4.2 договору фермерське господарство зобов'язане у трьохмісячний строк з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі та повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно із встановленим графіком:
- до 01 листопада 2022 року в сумі 100000,00 грн;
- до 01 листопада 2023 року в сумі 100000,00 грн;
- до 01 листопада 2024 року в сумі 100000,00 грн;
- до 01 листопада 2025 року в сумі 100000,00 грн;
- до 01 листопада 2026 року в сумі 100000,00 грн.
Згідно з пунктом 4.1 договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення: 01 листопада 2026 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.
Відповідно до пункту 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор): стихія, оголошена війна, терористичний акт, блокада, пожежа, вибух, тобто не з вини сторін, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
У цьому випадку, строк виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна угода.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором.
Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, Обухівською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлений факт порушення інтересів держави, а саме: порушень, що полягають у матеріальних втратах бюджетних коштів.
За ствердженням прокурора, на виконання умов пункту 3.2.1 договору Укрдержфондом у безготівковому порядку перераховано на поточний рахунок Фермерського господарства «Катріна» 500000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №126 від 21.12.2021; у пункті 3.4.2 договору сторонами узгоджено, що фермерське господарство зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно із встановленим графіком, проте, Фермерське господарство «Катріна» зобов'язання за договором не виконало належним чином та отримані кошти фінансової підтримки, у встановлений пункту 3.4.2 договору строк, не повернуло, у зв'язку із чим відповідно до розрахунку, що наданий Київським відділенням Укрдержфонду, заборгованість відповідача за договором становить 230000,00 грн.
За доводами прокурора, Київським відділенням Укрдержфонду листом від 24.04.2024 за №53-10/83 на адресу Фермерського господарства «Катріна» направлено претензію з вимогою повернення заборгованості за договором, однак, вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.
Прокурор у позові зазначив, що, у даному випадку, інтереси держави порушено внаслідок тривалого неповернення Фермерським господарством «Катріна» бюджетних коштів, що позбавило державу можливості раціонально використати кошти та ефективно їх реалізувати в аграрному секторі, держава не змогла у подальшому спрямувати виділені відповідачу бюджетні кошти на допомогу іншим фермерським господарствам, та, як наслідок, зазнала матеріальних втрат від їх знецінення. Тривале невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення виділених йому коштів з Державного бюджету України порушує визначені законодавством принципи ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.
Прокурор вказує, що Мінаграполітики та Укрдержфонд, будучи уповноваженими органами на звернення до суду, та не зважаючи на достеменну тривалу обізананість про порушення інтересів держави, не вжили жодних належних заходів, спрямованих на повернення коштів до державного бюджету, що свідчить про неналежне здійснення свої поноважень щодо захисту інтересів держави та свідчить про наявність підстав для вжиття заходів прокурором.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині повернення фінансової підтримки у строк, визначений пунктом 3.4.2 договору, а також те, що уповноваженими органами у спірних правовідносинах не вжито належних заходів з метою захисту інтересів держави, Обухівська окружна прокуратура Київської області звернулась до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “Катріна» про стягнення заборгованості за договором 39ФГ-2021 від 21.12.2021 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству у сумі 230000,00 грн.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів, судом враховане таке.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Частиною 4 статті 20 Бюджетного кодексу України унормовано, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.
У пункті 31 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що кредитування бюджету операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
За приписами частини 3 статті 30 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є, зокрема, повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.
За приписами статті 50 Бюджетного кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.
Виходячи з приписів пунктів 1.1, 10.2 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.07.2021 № 57 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.12.2023 № 2194) Український державний фонд підтримки фермерських господарств належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке проводить моніторинг фінансової діяльності установи; здійснює контроль за фінансовою (бюджетною) дисципліною установи.
Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 17.02.2021, Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади.
За змістом підпункту 4 пункту 3, підпунктів 8, 16 пункту 4 Положення про Мінагрополітики, основним завданням Мінагрополітики є реалізація державної політики у сфері агропромислового комплексу та сільського розвитку, зокрема розвитку фермерських господарств, сільськогосподарської кооперації, сільськогосподарської дорадчої діяльності.
Міністерство аграрної політики та продовольства України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави; забезпечує державну підтримку суб'єктів господарювання в агропромисловому комплексі, зокрема фермерських господарств.
Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення про Мінагрополітики, Мінагрополітики з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
З огляду на наведене вище, Міністерство аграрної політики та продовольства України як засновник Укрдержфонду та уповноважений суб'єкт на управління ним при реалізації державної політики в сфері розвитку та підтримки фермерських господарств, є уповноваженим державою органом на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Крім того, за приписами статті 11 Закону України «Про фермерське господарство», Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Так, відповідно до пункту 1.1 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Мінагрополітики № 57 від 01.07.2021 (у редакції наказу Мінагрополітики № 2194 від 19.12.2023), Український державний фонд підтримки фермерських господарств належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та є бюджетною установою.
Пунктами 3.1, 3.2 Статуту Укрдержфонду визначено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств створений з метою фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств в установленому законодавством порядку, а також виконання державних програм підтримки фермерських господарств та інших програм, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу України.
Предметом діяльності Укрдержфонду є, зокрема: - надання фінансової підтримки фермерським господарствам, у тому числі на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі; - ведення обліку та здійснення аналізу цільового використання наданої фінансової підтримки, а також повернення коштів, що виділяються установі.
Відповідно до пунктів 6.3, 7.2 Статуту Укрдержфонду, джерелами формування майна Укрдержфонду є, зокрема, бюджетні кошти. Укрдержфонд утримується та здійснює фінансування заходів, передбачених цим статутом, за рахунок коштів загального та спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до Паспортів бюджетних програм, а також інших, не заборонених законодавством джерел.
З огляду на наведене вище, саме до компетенції Укрдержфонду як державної бюджетної установи, джерелами формування майна якої є бюджетні кошти, належить, зокрема, забезпечення фінансової підтримки становлення та розвитку фермерських господарств.
Як було зазначено судом вище, відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджена відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу, однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому, прокурор є особливим суб'єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (статті 131-1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»).
По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв'язку із виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.
Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор посилається на те, що ані Міністерство аграрної політики та продовольства України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері агропромислового комплексу та сільського розвитку, зокрема, розвитку фермерських господарств, та головний розпорядник бюджетних коштів, передбачених для надання підтримки фермерським господарствам, ані Український державний фонд підтримки фермерських господарств як державна бюджетна установа, що створена з метою фінансової підтримки становлення та розвитку фермерських господарств, належним чином не виконали покладених на них обов'язків щодо захисту відповідних інтересів держави.
Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив про те, що Київська обласна прокуратура, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, 18.04.2024 скеровувала запит за №15/124вих-24 на адресу Українського державного фонду підтримки фермерського господарства щодо надання інформації про заборгованість за наданою в рахунок коштів державного бюджету фінансовою підтримкою на становлення, розвиток фермерських господарства та з інших питань.
Так, за результатами розгляду зазначеного вище листа, Укрдержфондом 19.04.2024 надана інформація за № 53-4/153 щодо простроченої заборгованості за договором № 39ФГ-2021, повідомлено прокуратуру про відсутність фінансової можливості сплатити судовий збір, щоб звернутись до суду з позовною заявою до Фермерського господарства «Катріна» та вказане прохання надати допомогу в захисті державних інтересів в суді шляхом подання позовів про стягнення простроченої заборгованості з фермерських господарств - боржників.
Також Обухівською окружною прокуратурою 07.06.2024 скеровано на адресу Укрдержфонду лист за № 56/1-5077вих-24, де зазначено вищевказані порушення та витребувані відповідні документ.
Обухівською окружною прокуратурою 19.11.2024 скеровано на адресу Укрдержфонду лист за № 56/1-10058вих-24, де зазначено вищевказані порушення та витребувані відомості про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави щодо стягнення з Фермерського господарства «Катріна» заборгованості за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству за № 39ФГ-2021 - пред'явлення відповідної позовної заяви або про те, чи будуть вживатися такі заходи в подальшому, якщо ні - повідомити про неможливість звернення до суду з вказаних питань, із належним обґрунтуванням відповідних причин.
Листом від 07.01.2025 № 53-4/11 Укрдержфонд повідомив Обухівську окружну прокуратуру про відсутність фінансової можливості сплатити судовий збір та звернутися до суду з позовною заявою до Фермерського господарства «Катріна», яке порушило умови договору в частині повернення отриманих коштів, про стягнення заборгованості на користь держави та просив надати допомогу в захисті державних інтересів в суді, шляхом подання позову про стягнення простроченої заборгованості з Фермерського господарства «Катріна».
Обухівською окружною прокуратурою 15.08.2024 скеровано на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України лист за № 56-7194вих-24 де зазначені вищевказані порушення та витребувані відомості про вжиті заходи на захист інтересів держави або про причини, що перешкоджають цьому.
Згідно з інформацією Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.08.2024 за № 21-2020-07/22396 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем є Мінагрополітики. Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Укрдержфонд. Генеральний директор Укрдержфонду відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює контроль за своєчасним поверненням наданої фермерським господарствам фінансової підтримки. У разі звернення Обухівською окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до суду та визнання Мінагрополітики стороною у справі, Міністерство забезпечить представництво під час судового провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані та правильно встановлені органи, які мають набути статусу позивачів за вказаним позовом.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України «Про фермерське господарство» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про фермерське господарство» новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення), фермерським господарствам, зокрема з відокремленими фермерськими садибами, сімейним фермерським господарствам, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, надається допомога за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, а також може надаватися за рахунок коштів місцевих бюджетів. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.
Приписами статті 10 Закону України «Про фермерське господарство» унормовано, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Частинами 1, 3 статті 11 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.
Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 (далі - Порядок), фінансова підтримка надається на конкурсних засадах іншим фермерським господарствам на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам».
Пунктом 12 Порядку унормовано, що фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.
Зі змістом пункту 13 Порядку, кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.
Як встановлено судом вище, 21 грудня 2021 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Катріна» укладений договір про надання фінансової підтримки на поворотній основні фермерському господарству №39 ФГ-2021. Відповідно до пункту 1 договору Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарстві «Катріна» в сумі 500000,00 грн, а фермерське господарство зобов'язується використати ії за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.
На виконання умов пункту 3.2.1 договору Укрдержфондом у безготівковому порядку перераховано на поточний рахунок Фермерського господарства «Катріна» 500000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №126 від 21.12.2021, що міститься в матеріалах справи.
Спір у даній справі виник у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань з повернення поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі Фермерському господарству «Катріна».
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд бере до уваги договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі селянському/фермерському господарству «Катріна» №39 ФГ-2021 як належну підставу у розумінні норм статті 11 названого Кодексу для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За результатом дослідження змісту укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Катріна» правочину, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм статей 1046-1053 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідно до пункту 3.2.1 договору Укрдержфонд зобов'язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
Матеріалами справи підтверджується, що 21.12.2021 Укрдержфонд перерахував на рахунок Фермерського господарства «Катріна» 500000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №126, призначення платежу: надання кредиту ФГ «Катріна», дог.№39 ФГ-2021 від 21.12.2021, без ПДВ.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За умовами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 3.4.2 договору встановлено, що фермерське господарство зобов'язано повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно із встановленим графіком: до 01 листопада 2022 року в сумі 100000,00 грн, до 01 листопада 2023 року в сумі 100000,00 грн, до 01 листопада 2024 року в сумі 100000,00 грн, до 01 листопада 2025 року в сумі 100000,00 грн, до 01 листопада 2026 року в сумі 100000,00 грн.
Судом встановлено, що відповідно до картки рахунку 6113 за 24 липня 2024 року, картки рахунку 2031 за 24.07.2024-04.02.2025, відповідач перерахував на рахунок Укрдержфонду загалом 70000,00 грн.
Відповідно до встановлено графіку платежів Фермерське господарство «Катрін» повинно було повернути Українському державному фонду підтримки фермерських господарств 300000,00 грн у строк до 01.11.2024.
Станом на дату звернення прокурором до суду з цим позовом, відповідач зобов'язання за договором, в порядку та строки, узгоджені в пункті 3.4.2 договору, належним чином не виконав, поворотну фінансову допомогу, в повному обсязі, Укрдержфонду не повернув, у зв'язку із чим у відповідача наявна заборгованість за договором всього у сумі 230000,00 грн (300000,00 грн - 70000,00 грн = 230000 грн). Протилежного суду не доведено, доказів повернення фінансової допомоги, в повному обсязі, матеріали справи не місять, відповідач вказане не заперечує, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Позиція Міністерства аграрної політики та продовольства України.
У письмових поясненнях, які надійшли до суду, Міністерство аграрної політики та продовольства України позов прокурора підтримує в повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 3.1.2 договору Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення. У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більше, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосування штрафних санкцій відповідно до підпунктів 5.1, 5.2 цього договору.
Частиною першою статті 21 Закону України "Про фермеське господарство" встановлено, що фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.
Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України "Про фермерські господарства" фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання умов кредитних догорів і розрахункової дисципліни.
Міністерство аграрної політики та продовольства України вказує, що невиконання Фермерським господарством "Катріна" умов договору, унеможливлює здійснення функцій держави щодо наповнення спеціального фонду Державного бюджету України, а, отже, позовні вимоги прокура підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позиція відповідача - Фермерського господарства «Катріна».
Відповідач проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає, вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, Фермерське господарство «Катріна» зазначає, що невиконання договірних зобов'язань з боку відповідача є форс-мажорними обставинами, які звільняють сторони від відповідальності за невиконання умов договору.
Зокрема, у зв'язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційну сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія Російської Федерації є форс-мажорною обставиною у контексті українського законодавства.
Окрім того, єдиним працівником відповідача є голова Фермерського господарства, яка хворіла за період з лютого 2022 року по 2025 рік, тому не мала можливості здійснювати господарську діяльність та повертати кошти за договором, що підтверджується консультативними висновками лікарів.
Також, відповідач у 2022 році не обробляла свою земельну ділянку, яка знаходиться на території Шевченківської сільради Обухівського (Васильківського) району Київської області, а також з 09.03.2022 по 15.09.2023 виїхала за межі свого проживання та не мала змогу вести господарську діяльність.
Усі вищевказані обставини, що зазначені та підтверджені доказами, унеможливили відповідачу вчасно повернути кошти за договором поворотної фінансової допомоги, вказані обставини не залежали від відповідача, а тому підтверджують, що невиконання умов договору сталось не з вини відповідача, а тому позов не підлягає задоволенню.
З огляду на вищевказане, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України), а за умовами договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.
Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист Торгово-промислова палата України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав такі висновки:
- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату Торгово-промислова палата України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:
- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто, такі обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання;
- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Отже, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації, кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.
Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги щодо отримання сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин та вплив таких обставин саме на виконання спірних зобов'язань.
Суд зауважує, що лист Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин у конкретних спірних правовідносинах.
Зафіксоване на всій території України настання форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації не свідчить про те, що усі суб'єкти господарювання, одночасно, з 24.02.2022 втратили можливість виконувати свої зобов'язання за договорами, крім того, сам факт настання обставини непереборної сили, до яких, вочевидь, відноситься збройна агресія/війна, не обов'язково автоматично із її настанням впливає на виконання договору та, відповідно, обов'язок щодо повідомлення про настання такої обставини виникає тоді, коли для зобов'язаної сторони стає зрозумілим, що настання такої події впливає на виконання договору, конкретного визначеного ним зобов'язання.
Суд зауважує, що сторонами у договорі узгоджений певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, а також надання підтверджуючих документів щодо їх настання, так, відповідно до пунктів 6.1 - 6.4 договору сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор): стихія, оголошена війна, терористичний акт, блокада, пожежа, вибух, тобто не з вини сторін, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
У цьому випадку, строк виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна угода.
Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.
Якщо обставини непереборної сили діють більше трьох місяців, то такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.
Відповідачем не отримано сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, не повідомлено позивача про настання вказаних обставин, що відповідно договору позбавляє його права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Крім того, суд враховує, що строк настання спірного зобов'язання - 01 листопада 2024 року, а прокурор звернувся з цим позовом до суду 25 березня 2025 року, при цьому, з квітня 2022 року здійснена повна деокупація Київської області, відтак, відповідачем не доведена неможливість здійснення господарської діяльності за місцезнаходженням фермерського господарства з квітня 2022 року до березня 2025 року через дію форс-мажорних обставин, відповідачем не надані докази того, що спірні кошти ним витрачені за цільовим призначенням, що визначені договором: на придбання маточного поголів'я тварин та закладання багаторічних насаджень, строк повернення решти фінансової допомоги у розмірі 200000,00 грн за договором, станом на час звернення прокурора з цим позовом до суду, ще не настав, при цьому, за твердженнями відповідача, господарська діяльність ним не здійснюється, однак, підстави використання відповідачем коштів не за цільовим призначенням - відсутні, спірні кошти є коштами Державного бюджету України з цільовим призначенням - виключно для надання підтримки фермерським господарствам.
З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами як настання щодо конкретних правовідносин сторін за договором у спірний період форс-мажорних обставин, так і своєчасного повідомлення позивача у порядку, що визначений законом та договором, про цей факт та належне засвідчення цих форс-мажорних обставин, а, отже, не може на них посилатися як на підставу обгрунтованості порушення ним строків повернення спірних коштів.
Стосовно доводів відповідача про те, що єдиний член фермерського господарства не могла за станом здоров'я у період з лютого 2022 року по 2025 рік здійснювати господарську діяльність, судом враховано, що відповідно до статті 27 Закону України "Про фермерське господарство" трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів; у разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом), з огляду на вказане, зважаючи на вищезазначене виключно цільове призначення спірної поворотної фінансової допомоги, відповідач мав можливість залучити працівників за трудовим договором (контрактом) або поставити питання про дострокове розірвання договору, натомість використання спірних коштів не за їх цільовим призначенням є порушенням умов договору та вимог чинного законодавства.
Інші доводи та докази сторін оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
З огляду на ціну позову, що визначена прокурором (230000,00 грн), розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання до суду цього позову, складає 2760 грн, з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 (оскільки позов подано через підсистему ЄСІТС «Електронний суд»).
На підставі платіжної інструкції №249 від 10.02.2025 за подання позову прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 3900,00 грн, тобто, у більшому розмірі, ніж встановлено законом (передплата складає 1140,00 грн).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно із статтею 129 Господарського процесуально кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладені обставини на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2760,00 грн покладається на відповідача, інша частина судового збору в розмірі 1140,00 грн може бути повернута прокуратурі за наявності відповідного клопотання в порядку пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №5262/25 від 25.03.2025) Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Катріна» про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Катріна» (08600, Київська область, місто Васильків, провулок Чехова, будинок 4, код ЄДРПОУ 41239860) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, місто Київ, вулиця Януша Корчака, будинок 9/12, код ЄДРПОУ 20029342) заборгованість за договором від 21.12.2021 №39ФГ-2021 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству у сумі 230000,00 грн (двісті тридцять тисяч гривень).
3. Стягнути з Фермерського господарства «Катріна» (08600, Київська область, місто Васильків, провулок Чехова, будинок 4, код ЄДРПОУ 41239860) на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2760,00 грн (дві тисячі сімсот шістдесят гривень) за такими реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 01.12.2025.
Суддя С.О. Саванчук