ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/10853/25
За позовом Акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ КОНСАЛТІНГ»
про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у розмірі 932 986,00 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Акціонерне товариство «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» (надалі позивач) вернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ КОНСАЛТІНГ» (надалі відповідач) про стягнення безпідставно набутих (збережених) грошових коштів у розмірі 932 986, 00 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 631, 1212 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов?язків за договором про закупівлю послуг щодо прокату обладнання з оператором для виконання земляних робіт, в частині виконання оплачених робіт № 314 від 16.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10853/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 16, офіс 1.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 08.09.2025 був повернутий до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі № 910/10853/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.08.2023 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг щодо прокату підіймального крану з оператором на автомобільному (колісному) шасі № 314 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець відповідно до заявки замовника зобов?язується надати послуги щодо прокату підіймального крану з оператором на автомобільному (колісному) шасі (код за ДК 021:2015 « 45510000-8» Прокат підіймальний кранів з оператором), а замовник зобов?язується прийняти надані послуги і оплатити їх відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору надання послуг здійснюється на підставі заявок замовника, що надаються виконавцю одним із нижченаведених способів: нарочно під розпис; електронною поштою на електронну адресу виконавця; цінним листом з повідомленням про вручення.
Послуги за заявкою замовника, надаються виконавцем щоденно у період часу з 08:00 год. до 17:00 год., у тому числі у святкові та вихідні дні, у разі необхідності - цілодобово (за вимогою заявника) (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, розмір оплати за одну машино-годину кожної окремої одиниці обладнання, наданої виконавцем послуг, визначено у додатку №1 цього договору.
Згідно з п. 3.2. договору, загальна сума договору складає 10 200 320, 00 грн без ПДВ. Остаточна вартість договору визначається як сума всіх послуг, наданих виконавцем і вказаних у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг та підписаних сторонами протягом строку дії договору.
Пунктом 3.4. договору визначено, що замовник здійснює оплату послуг за цим договором на умовах 100% передоплати та на підставі виставленого виконавцем рахунку на оплату.
Відповідно до п. 5.12. договору, у разі неможливості виконання своїх зобов?язань щодо надання послуг за цим договором виконавець здійснює повернення передоплати замовнику протягом 3 банківських днів від дати настанням обставин, що унеможливлюють здійснення виконання послуг згідно з отриманої від замовника заявки, але у будь-якому разі не пізніше 30 календарних днів з дати отримання 100% передоплати від замовника згідно з умовами п. 3.4. цього договору.
Згідно з п. 8.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і враховуючи введений воєнний стан в Україні, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) - діє у строк до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань.
Додатковою угодою № 1 до договору від 24.01.2023 сторони домовились внести зміни у додаток №1 до договору (Перелік обладнання та вартість послуг) та викласти його у новій редакції, при цьому загальна вартість робіт залишилась незмінною.
Так, як зазначає позивач, на виконання п. 3.4. договору, 16.08.2022 та 06.04.2023 позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату в загальному розмірі 10 200 320, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 22 від 16.08.2022 на суму 5 100 060, 00 грн (т.1, а.с. 21) та № 2 від 06.04.2023 на суму 5 100 260, 00 грн (т.1, а.с. 22) та випискою банку АТ «РВС БАНК» від 25.09.2025 (т. 1, а.с. 173).
У свою чергу, за період з серпня 2022 року по вересень 2023 року відповідач надав, а позивач прийняв послуги щодо прокату підіймального крану з оператором на автомобільному (колісному) шасі на загальну суму 6 423 014, 00 грн, що підтверджується актами надання послуг: № 43 від 29.08.2022 на суму 68 656, 00 грн (т.1, а.с. 23), № 46 від 05.09.2022 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 24), № 48 від 12.09.2022 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 25), № 51 від 19.09.2022 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 26), № 53 від 26.09.2022 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 27), № 57 від 03.10.2022 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 28), № 62 від 10.10.2022 на суму 102 984, 00 грн (т.1, а.с. 29), № 66 від 17.10.2022 на суму 102 984, 00 грн (т.1, а.с. 30), № 70 від 24.10.2022 на суму 102 984, 00 грн (т.1, а.с. 31), № 73 від 31.10.2022 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 32), № 75 від 07.11.2022 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 33), № 77 від 14.11.2022 на суму 102 984, 00 грн (т.1, а.с. 34), № 79 від 21.11.2022 на суму 126 278, 00 грн (т.1, а.с. 35), № 81 від 28.11.2022 на суму 90 724, 00 грн (т.1, а.с. 36), № 83 від 05.12.2022 на суму 99 306, 00 грн (т.1, а.с. 37), № 85 від 12.12.2022 на суму 109 114, 00 грн (т.1, а.с. 38), № 88 від 19.12.2022 на суму 118 922, 00 грн (т.1, а.с. 39), № 91 від 26.12.2022 на суму 102 984, 00 грн (т.1, а.с. 40), № 94 від 02.01.2023 на суму 111 566, 00 грн (т.1, а.с. 41), № 3 від 09.01.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 42), № 6 від 16.01.2023 на суму 102 984, 00 грн (т.1, а.с. 43), № 8 від 23.01.2023 на суму 102 984, 00 грн (т.1, а.с. 44), № 10 від 30.01.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 45), № 12 від 06.02.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 46), № 14 від 13.02.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 48), № 16 від 20.02.2023 на суму 106 662, 00 грн (т.1, а.с. 50), № 18 від 27.02.2023 на суму 98 080, 00 грн (т.1, а.с. 54), № 20 від 06.03.2023 на суму 96 854, 00 грн (т.1, а.с.56), № 22 від 13.03.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с.60), № 24 від 20.03.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 64), № 27 від 27.03.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 68), № 29 від 03.04.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 74), № 31 від 10.04.2023 на суму 150 798, 00 грн (т.1, а.с. 76), № 33 від 17.04.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 79), № 35 від 24.02.2025 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 82), № 37 від 02.05.2023 на суму 153 250, 00 грн (т.1, а.с. 85), № 39 від 08.05.2023 на суму 150 798, 00 грн (т.1, а.с. 88), № 41 від 15.05.2023 на суму 56 396, 00 грн (т.1, а.с. 41), № 43 від 22.05.2023 на суму 46 588, 00 грн (т.1, а.с. 93), № 45 від 29.05.2023 на суму 57 622, 00 грн (т.1, а.с. 95), № 47 від 05.06.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 97), № 49 від 12.06.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 100), № 51 від 19.06.2023 на суму 95 628, 00 грн (т.1, а.с. 102), № 53 від 26.06.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 104), № 55 від 03.07.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 107), № 57 від 10.07.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 110), № 59 від 17.07.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 113), № 61 від 24.07.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 116), № 63 від 31.07.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 119), № 67 від 07.08.2023 на суму 143 442, 00 грн (т.1, а.с. 122), № 69 від 21.08.2023 на суму 286 884, 00 грн (т.1, а.с. 125), № 71 від 04.09.2023 на суму 294 240, 00 грн (т.1, а.с. 128), № 73 від 18.09.2023 на суму 316 308, 00 грн (т.1, а.с. 131), № 75 від 25.09.2023 на суму 150 798, 00 грн (т.1, а.с. 134).
Вказані акти підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
У подальшому, як зазначає позивач, у зв?язку із припиненням відповідачем надання послуг за договором у вересні 2023 року та закінченням дії договору (31.12.2023), відповідач перерахував на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 2 844 320, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 23.02.2024 (т.1, а.с. 137) з призначенням платежу: «Повернення надлишково перерахованих коштів за прокат підіймальних кранів з операторами дог. №314 від 16.08.2022 без ПДВ».
Однак, попередня оплата у розмірі 932 986, 00 грн (10 200 320, 00 грн (сума договору) - 6 423 014, 00 грн (надано послуг) - 2 844 320, 00 грн (повернуто відповідачем) за договором про закупівлю послуг щодо прокату обладнання з оператором для виконання земляних робіт, в частині виконання оплачених робіт № 314 від 16.08.2022 відповідачем повернута не була.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач після припинення правовідносин за договором про закупівлю послуг щодо прокату обладнання з оператором для виконання земляних робіт, в частині виконання оплачених робіт № 314 від 16.08.2022 утримує грошові кошти в розмірі 932 986, 00 грн без достатньої правової підстави, в зв?язку з чим він звернувся до суду з даним позовом про стягнення їх з відповідача.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки; підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов?язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов?язання.
Згідно зі ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов?язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 3.2. договору, загальна сума договору складає 10 200 320, 00 грн без ПДВ. Остаточна вартість договору визначається як сума всіх послуг, наданих виконавцем і вказаних у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг та підписаних сторонами протягом строку дії договору.
Пунктом 3.4. договору визначено, що замовник здійснює оплату послуг за цим договором на умовах 100% передоплати та на підставі виставленого виконавцем рахунку на оплату.
Як установлено судом вище позивач 16.08.2022 та 06.04.2023 позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату в загальному розмірі 10 200 320, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 22 від 16.08.2022 на суму 5 100 060, 00 грн (т.1, а.с. 21) та № 2 від 06.04.2023 на суму 5 100 260, 00 грн (т.1, а.с. 22) та випискою банку АТ «РВС БАНК» від 25.09.2025 (т. 1, а.с. 173).
У свою чергу, за період з серпня 2022 року по вересень 2023 року відповідач надав, а позивач прийняв послуги щодо прокату підіймального крану з оператором на автомобільному (колісному) шасі на загальну суму 6 423 014, 00 грн, що підтверджується актами надання послуг, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 23-134).
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов?язки відповідно до договору.
Згідно з п. 8.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і враховуючи введений воєнний стан в Україні, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) - діє у строк до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань.
Отже, з урахуванням положень п.8.1. договору, строк його дії закінчився 31.12.2023.
Доказів надання оплачених позивачем послуг щодо прокату підіймального крану з оператором на автомобільному (колісному) шасі на суму 3 777 306, 00 грн (10 200 320, 00 грн (сума договору) - 6 423 014, 00 грн (надано послуг) матеріали справи не містять.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.12. договору, у разі неможливості виконання своїх зобов?язань щодо надання послуг за цим договором виконавець здійснює повернення передоплати замовнику протягом 3 банківських днів від дати настанням обставин, що унеможливлюють здійснення виконання послуг згідно з отриманої від замовника заявки, але у будь-якому разі не пізніше 30 календарних днів з дати отримання 100% передоплати від замовника згідно з умовами п. 3.4. цього договору.
23.02.2024 відповідач перерахував на рахунок позивача 2 844 320, 00 грн, з призначенням платежу: «Повернення надлишково перерахованих коштів за прокат підіймальних кранів з операторами дог. №314 від 16.08.2022 без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 23.02.2024 (т.1, а.с. 137).
Отже, неповернутими залишились грошові кошти у розмірі 932 986, 00 грн.
Разом з цим, доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 932 986, 00 грн (10 200 320, 00 грн (сума договору) - 6 423 014, 00 грн (надано послуг) - 2 844 320, 00 грн (повернуто відповідачем)) після припинення строку дії договору (31.12.2023) матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку, що після припинення строку дії договору відповідач зберігає майно позивача (грошові кошти в сумі 932 986, 00 грн) без достатньої правової підстави.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 Цивільного кодексу України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.
Згідно з приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов?язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов?язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Як установлено судом, сплачена позивачем за договором про закупівлю послуг щодо прокату обладнання з оператором для виконання земляних робіт, в частині виконання оплачених робіт № 314 від 16.08.2022 попередня оплата за надання послуг, яка не була повернута відповідачем, становить 932 986, 00 грн (за вирахуванням вартості наданих послуг за період з серпня 2022 року по вересень 2023 року та часткового повернення відповідачем суми попередньої оплати).
У зв?язку з припиненням дії договору відпала правова підстава, на якій відповідачем набуто кошти у розмірі 932 986, 00 грн.
Суд зазначає, що в зв?язку з припиненням дії договору відсутні будь-які правові підстави для виконання відповідачем робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати, а отже і зберігання відповідачем у себе належного позивачеві майна - грошових коштів у сумі 932 986, 00 грн.
На підставі викладеного, зважаючи на умови договору та положення чинного законодавства, відповідач повинен був повернути позивачу попередню оплату, чого ним також зроблено не було.
З огляду на викладене вище та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов?язку щодо повернення позивачу коштів, сплачених у якості передоплати за договором про закупівлю послуг щодо прокату обладнання з оператором для виконання земляних робіт, в частині виконання оплачених робіт № 314 від 16.08.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача 932 986, 00 грн заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 932 986, 00 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об?єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 932 986,00 грн, яка має майновий характер.
Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 13 994, 79 грн (1,5 відсотка ціни позову).
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжною інструкцією № 11924 від 08.08.2025 у розмірі 14 141, 91 грн, тобто на 147, 12 грн більше ніж визначено законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв?язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв?язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 147, 12 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ КОНСАЛТІНГ» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 16, офіс 1, ідентифікаційний код 42762507) на користь Акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» (50014, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1, ідентифікаційний код 00130850) 932 986 (дев?ятсот тридцять дві тисячі дев?ятсот вісімдесят шість) грн 00 коп. суми попередньої оплати та 13 994 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 79 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань