ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.12.2025Справа № 910/10645/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Титан"
про стягнення 79 266,52 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго», позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Титан" (далі - ТОВ ВТП "Титан", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 79266,52 грн за договором постачання теплової енергії № 1533612-07 від 16.11.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості послуг з постачання теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування постачання теплової енергії.
У позові КП «Київтеплоенерго» просить стягнути з відповідача:
- заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2018 по жовтень 2021 у сумі 21 410,88 грн, інфляційні втрати в сумі 13 444,36 грн, 3% річних у сумі 3 737,83 грн;
- заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2025 у сумі 32 405,00 грн, пеню в сумі 2 225,02 грн, інфляційну втрати в сумі 4 391,16 грн, 3% річних у сумі 689,67 грн;
- плату за абонентське обслуговування постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2025 у сумі 962,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 16.11.2018 між КП «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та ТОВ ВТП "Титан" (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії № 1533612-07 (далі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).
Згідно з пп. 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
За змістом пп. 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 договору на споживача (абонента) покладені обов'язки: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.
Відповідно до п. 8.1, 8.4 договору цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатком № 1 до укладеного договору сторони передбачили, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 11,36 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0055 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0055 Гкал/годину.
Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ): на опалення - 1 553,86 грн./Гкал.
У додатку № 8 до договору об'єктом постачання сторони визначили нежитлове приміщення, загальною площею 68,90 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 20.
Також судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про власність від 30.01.1997 ТОВ ВТП "Титан" є власником вказаного приміщення.
У подальшому, з набранням чинності Закону України № 1060 від 03.12.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг були внесені зміни, а саме - запроваджено укладення публічного договору приєднання. Так, з усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (з урахуванням змін). 30.09.2021 на офіційному сайті КП «Київтеплоенерго» був опублікований такий договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина 2 пункт 1 та 5 статті 7).
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
З огляду на викладене судом встановлено, що між ПАТ «Київтеплоенерго» та ТОВ ВТП "Титан" був укладений публічний договір приєднання щодо надання послуги з постачання теплової енергії та абоненту присвоєно особовий рахунок № 153361201730101.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (що діяв на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Також відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме - Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань КП «Київтеплоенерго» надало відповідачу обумовлені договором послуги у період з жовтня 2018 по жовтень 2021 на загальну суму 21 410,88 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, копіями корінців нарядів на включення та відключення об'єктів теплоспоживання, відомостями спожитої теплової енергії, а також рахунком-фактурою № 1533612-07/2025-4 від 30.04.2025 на оплату послуг з постачання теплової енергії на суму 21 410,88 грн.
Також встановлено, що позивач надав ТОВ ВТП "Титан" послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2025 на суму 32 405,00 грн, що підтверджується відповідними актами надання послуг та рахунком на оплату № 153361201730101/04/2025/2 від 30.04.2025 на суму 32 405,00 грн
Зазначені акти надання послуг були підписані тільки з боку позивача, проте, матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання цих актів або ж заперечень щодо відомостей, відображених у облікових картках фактичного споживання теплової енергії. Відтак факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг з постачання теплової енергії не є підставою для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії.
Отже матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо постачання відповідачу теплової енергії.
Водночас встановлено, що ТОВ ВТП "Титан" свої зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, що є порушенням укладеного сторонами договору.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки доказів належної сплати вартості послуг з постачання теплової енергії відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ ВТП "Титан" заборгованості в сумі 21 410,88 грн за період з жовтня 2018 по жовтень 2021 та заборгованості в сумі 32 405,00 грн за період з листопада 2021 по квітень 2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 2 225,02 грн за прострочення виконання основного зобов'язання у період з листопада 2021 по квітень 2025.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Разом з тим пунктом 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Також у пункті 45 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Приймаючи до уваги приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо наявності у позивача права вимагати сплати відповідачем пені за прострочення сплати комунальної послуги у розмірі не вище 0,01 відсотка суми боргу, які є спеціальними нормами у спірних правовідносинах, суд встановив, що нарахування пені позивачем здійснено неправильно, оскільки при відповідному розрахунку позивач застосував подвійну облікову ставку НБУ.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 272,93 грн.
Крім того позивач заявив вимоги про стягнення з ТОВ ВТП "Титан" інфляційних втрат в сумі 13 444,36 грн, 3% річних у сумі 3 737,83 грн, нарахованих на основну заборгованість за період з 01.10.2018 по 30.04.2025, та стягнення інфляційних втрат у сумі 4 391,16 грн, 3% річних у сумі 689,67 грн, нарахованих на заборгованість за період з 01.11.2021 по 30.04.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищенаведене, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Здійснивши власний розрахунок матеріальних втрат, суд встановив, що розрахунки позивача є обґрунтованими та арифметично правильними, а тому з відповідача слід стягнути інфляційні втрати в сумі 13 444,36 грн та 3% річних у сумі 3 737,83 грн - за період з 01.10.2018 по 30.04.2025, та інфляційні втрати в сумі 4 391,16 грн, 3% річних у сумі 689,67 грн - за період з 01.11.2021 по 30.04.2025, як просив позивач.
Окрім усього позивач просить стягнути з ТОВ ВТП "Титан" заборгованість зі сплати послуг з абонентського обслуговування постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2025 у сумі 962,60 грн.
Так, пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено плату за абонентське обслуговування, яка нараховується при наданні комунальних послуг. Плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов'язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Тобто плата за абонентське обслуговування є складовою частиною ціни публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, відтак, є відповідно істотною умовою такого договору.
Таким чином у відповідача існує обов'язок зі сплати позивачу комунальної послуги за абонентське обслуговування постачання теплової енергії нежитлового приміщення, загальною площею 68,90 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 20.
На підтвердження факту виконання вказаних послуг позивач надав акти виконання робіт щодо абонентського обслуговування постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2025 та рахунок на оплату на суму 962,60 грн.
Водночас, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаної послуги, як і не містять будь-яких заперечень щодо нарахованих сум та наданих послуг.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати послуги за абонентське обслуговування постачання теплової енергії в сумі 962,60 грн підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи часткове задоволення вимог про стягнення пені, позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Титан" про стягнення 79 266,52 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Титан" (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 15, 20, 21, ідентифікаційний код 19026278) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість в сумі 21 410 (двадцять одна тисяча чотириста десять) грн 88 коп., інфляційні втрати в сумі 13 444 (тринадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн 36 коп., 3% річних у сумі 3 737 (три тисячі сімсот тридцять сім) грн 83 коп.; заборгованість в сумі 32 405 (тридцять дві тисячі чотириста п'ять) грн 00 коп., пеню в сумі 272 (двісті сімдесят дві) грн 93 коп., інфляційні втрати в сумі 4 391 (чотири тисячі триста дев'яносто одна) грн 16 коп., 3% річних у сумі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн 67 коп.; плату за абонентське обслуговування в сумі 962 (дев'ятсот шістдесят дві) грн 60 коп. та судовий збір у сумі 2 953 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 43 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складене 01 грудня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.
Суддя Головіна К.І.