ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/3475/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера"
до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"
про стягнення 35149,84 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення за договором постачання товару від 20.04.2022 № 2004 основного боргу в сумі 26 563,20 грн., трьох процентів річних у розмірі 1 972,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 614,16 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.04.2022 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Замовник) укладено договір постачання товару № 2004, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставляти Замовнику Товар, зазначений у Специфікації до Договору (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити Товар, який постачається згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.1.2. Договору найменування Товару: код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 41110000-3 питна вода (вода питна столова 0,5 л, вода питна столова 18,9 л). Кількість, ціна за одиницю Товару зазначається у Специфікації до Договору (Додаток №1).
Ціна товару є незмінною протягом дії договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 1.4. Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сума визначена в договорі становить 486 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 81 000,00 грн.
Згідно п.4.1. Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі розрахунок вважається здійсненим при умові відображення в призначенні платежу відповідного платіжного документа номеру і дати укладеного договору та номеру і дати видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки за поставлений Товар здійснюються з відтермінуванням платежу до 30 календарних днів з дати поставки.
У пункті 5.4. Договору передбачено, право власності на Товар та ризик випадкової його загибелі переходить до Замовника з моменту приймання Товару Замовником за видатковою накладною.
Згідно з п. 9.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до завершення воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», а в частині оплати за товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №АМЕС0007734 від 01.08.2022 на суму 14520 грн., за видатковою накладною №АМЕС0007736 від 26.08.2022 на суму 25 080 грн. Дані видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень.
Водночас, за доводами позивача, оскільки відповідач оплату товару в повному обсязі не здійснив, за видатковою накладною №АМЕС0007734 від 01.08.2022 сума боргу становить 1483,20 грн., за видатковою накладною №АМЕС0007736 від 26.08.2022 - 25 080 грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся 16.01.2025 до відповідача з претензією від 14.01.2025 про сплату боргу на суму 26 563,20 грн., однак відповіді або грошових коштів не отримав.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі договору постачання товару від 20.04.2022 № 2004 поставив відповідачу товар за підписаними обома сторонами видатковими накладними №АМЕС0007734 від 01.08.2022 на суму 14520 грн., №АМЕС0007736 від 26.08.2022 на суму 25 080 грн.
Натомість, доказів повної оплати відповідачем поставленого за договором товару до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим за видатковою накладною №АМЕС0007734 від 01.08.2022 сума боргу становить 1483,20 грн., за видатковою накладною №АМЕС0007736 від 26.08.2022 - 25 080 грн.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 26 563,20 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 1 972,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 614,16 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача нарахованих за видатковою накладною №АМЕС0007734 від 01.08.2022 на суму боргу 1483,20 грн. за період 01.09.2022-17.03.2025 трьох процентів річних у сумі 113,13 грн. та за період 01.09.2022 - 28.02.2025 інфляційних втрат у сумі 402,51 грн., за видатковою накладною №АМЕС0007736 від 26.08.2022 на суму боргу 25 080 грн. за період 27.09.2022-17.03.2025 трьох процентів річних у сумі 1859,35 грн. та за період 27.09.2022 - 28.02.2025 інфляційних втрат у сумі 6211,65 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (04075, м. Київ, Пуща-Водиця 14-та лінія; ідентифікаційний код 16502790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (22400, Вінницька обл., Хмільницький р-н, місто Калинівка, вул. І. Мазепи, буд. 45; ідентифікаційний код 32320552) 26 563 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 20 коп. основного боргу, 1 972 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн. 48 коп. трьох процентів річних, 6 614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова