ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/6131/25
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"
пророзподіл судових витрат
у справі№ 910/6131/25
За позовомФізичної особи-підприємця Каменського Артема Андрійовича
до третя особа,1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" 2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа-підприємець Вердієв Руслан Алекберович
провизнання недійсним свідоцтва та зобов'язання вчинити дії
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Барабаш О.В.
від відповідача-2: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6131/25 за позовом Каменського Артема Андрійовича (далі також - позивач, ФОП Каменський А.А.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі також - відповідач-1, ТОВ «Епіцентр К») та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі також - відповідач-2, УКРНОІВІ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця Вердієва Руслана Алекберовича (далі також - третя особа, ФОП Вердієв Р.А.) відповідно до якого позивач просив суд:
- визнати недійсним повністю Свідоцтво України на торговельну марку № 355366 від 27.11.2024 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких торговельна марка була зареєстрована від дати публікації відомостей про його видачу;
- зобов'язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг у зв'язку із визнанням недійсним повністю Свідоцтва України № 35366 від 27.11.2024, а також опублікувати інформацію про визнання недійсним свідоцтва в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Зважаючи на те, що відповідач-1 долучив докази на підтвердження понесених судових витрат 02.10.2025, то суд у рішенні наголосив, що питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено в судовому засіданні відповідно до вимог абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України.
Суд призначив розгляд заяви про розподіл витрат на 20.11.2025.
27.10.2025 від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому також викладені заперечення проти стягнення на користь відповідача-1 адвокатських витрат.
Представник відповідача-1 безпосередньо в судовому засіданні 20.11.2025 наполягав на стягненні з позивача судових витрат у повному обсязі.
Позивач явку представника в судове засідання 20.11.2025 не забезпечив.
Відповідач-2, у свою чергу, 21.10.2025 подав заяву про розгляд без участі його представника.
Згідно з ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Надавши оцінку наявним у справі доказам та заслухавши доводи представника відповідача-1, суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку:
1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі;
2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, для реалізації права на відшкодування витрат на правову допомогу сторона має дотриматися процедури, встановленої нормами процесуального права, а саме:
- у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);
- подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);
- подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України);
- зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю поважних причин,
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 у справі № 924/427/22.
Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, відповідач-1 подав до суду 02.10.2025 (в день ухвалення рішення у справі).
Отже, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що заяву про долучення доказів та розподіл судових витрат подано відповідачем-1 з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 та ст. 221 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження понесених відповідачем-1 судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):
- ордер Серії АІ № 1317172 від 09.06.2025;
- Акт № 1 від 02.10.2025 до договору про надання правничої допомоги на суму 122 500,00 грн;
- Додаткова угода № 1 від 06.06.2025 до договору № 06062025 про надання правничої допомоги;
- Акт здачі-приймання висновку експерта № 5529/25-53 від 16.09.2025 на суму 50 380,70 грн.
Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до судових витрат належать також витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
26.09.2025 відповідач-1 долучив до справи Висновок експерта № 5529/25-53 від 16.09.2025 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Також, було надано копію Акта здачі-приймання висновку згідно з яким загальна вартість проведеного дослідження становить 50 380,73 грн.
Зважаючи на те, що вказаний висновок експерта був поданий відповідачем-1 з метою обґрунтування його заперечень проти позову, а обставини, що встановлені у висновку досліджені під час розгляду спору по суті та стосуються безпосередньо предмету позову, то витрати відповідача-1 на проведення експертизи в сумі 50 380,73 грн є неминучими та підлягають стягненню з позивача.
Щодо витрат відповідача-1 на послуги адвоката, то суд встановив наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1 від 06.06.2025, сторони домовились, що вартість години роботи адвоката дорівнює 2 500,00 грн.
Із аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України убачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частинами 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Поряд з цим, дослідивши та оцінивши заяву відповідача-1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд зазначає, що зазначені в пунктах 1-4 Акта № 1 від 02.10.2025 послуги фактично охоплюються одним процесуальним документом (дією) - підготовкою та складанням відзиву на позовну заяву. Крім того, в Акті виокремлено 3 години на підготовку процесуальних документів по справі, хоча всі подані відповідачем-1 процесуальні документи та витрачений на них час перелічені окремо. Розрахунок таких послуг окремо є надмірними витратами відповідача-1.
Отже, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 122 500,00 грн, за висновком суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
За таких обставин, дослідивши та оцінивши заяву відповідача-1 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд вважає, що розмір заявлених ТОВ "Епіцентр К" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 122 500,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представником відповідача-1 роботою у суді першої інстанції. Отже, за висновком суду, витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 47 500,00 грн, які належить стягнути на його користь з позивача.
У той же час, Фізичною особою-підприємцем Каменським Артемом Андрійовичем не доведено наявності підстав для зменшення судових витрат відповідача-1.
Заява ТОВ "Епіцентр К" про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, ч. 3 ст. 233, ст. 234, ч. 10 ст.ст. 240, 244, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каменського Артема Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-К; код ЄДРПОУ 32490244) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 47 500,00 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 50 380,73 грн.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 01.12.2025.
Суддя Ю.О. Підченко