ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/9890/25
За позовомОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю «САН-ЛІНК»
провизнання відносин з управління та трудових відносин припиненими
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Палій О.Л.;
від відповідача: Костюк І.Б.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9890/25 за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ЛІНК» (далі також - відповідач, ТОВ «САН-ЛІНК») про визнання припиненими відносин з управління та трудових відносин між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «САН-ЛІНК» з дати винесення рішення суду по даній справі.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.11.2025.
19.11.2025 відповідач надав письмові пояснення щодо неможливості зареєструвати кабінет в системі «Електронний суд».
Представники сторін в судовому засіданні 20.11.2025 надали усні пояснення по суті позовних вимог.
Також, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ОСОБА_3 з 17.05.2023 займає посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан-Лінк» на підставі наказу № 1 від 16.05.2023, рішення єдиного учасника Товариства № 05/2023 від 16.05.2023, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Позивачка стверджує, що Товариство фактично не здійснює господарської діяльності з березня 2024. Як директор вона не отримує заробітну плату, що підтверджується довідками ОК-5 та ОК-7, у яких відсутні відомості про доходи, нарахування пенсії чи сплату страхових внесків. Внаслідок цього позивачка, за її твердженнями, позбавлена можливості мати дохід, необхідний для забезпечення нормальних умов життя.
27.06.2025 ОСОБА_1 надіслала на юридичну адресу Товариства заяву від 25.06.2025 про звільнення з посади директора.
Крім того, заяву про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства було надіслано на ім'я єдиного учасника ТОВ «САН-ЛІНК» (вих. № 01/2506-2025 від 25.06.2025), за адресою, яка вказана в договорі суборенди № 18/1н-0523 від 17.05.2023. Документи були отримані єдиним учасником Товариства 01.07.2025, що підтверджується відповідним трекінгом відправлень з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Однак, у визначений день і час загальні збори учасників не відбулися через неявку єдиного учасника, який володіє 100% частки статутного капіталу Товариства, про що складено акт про неявку № 1 від 05.08.2025.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що станом на момент подачі до суду цього позову, загальні збори проведені не були та рішення про припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «САН-ЛІНК» на підставі поданої нею заяви не приймалося.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Аналогічні положення закріплено у пункті 7.13.8 Статуту ТОВ «САН-ЛІНК».
З метою забезпечення законного скликання загальних зборів учасників директор зобов'язаний дотриматися порядку, визначеного статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також положень п. 7.8. Статуту Товариства, а саме:
- повідомити учасників Товариства про дату, час, місце проведення зборів, а також порядок денний не пізніше ніж за 30 календарних днів до їх проведення;
- направити відповідне письмове повідомлення поштовим відправленням з описом вкладення або на електронну пошту;
- забезпечити учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного;
- створити належні умови для такого ознайомлення за місцезнаходженням Товариства в робочий час.
Однак, до цього часу заява позивачки про звільнення Загальними зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
На підставі викладеного, суд встановив, що позивачкою дотримано приписи законодавства щодо звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.
Крім того, судом враховано, що оскільки питання щодо звільнення директора у ТОВ «САН-ЛІНК» вирішується тільки за рішенням Загальних зборів відповідно до Статуту Товариства, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", діючого на час виникнення спірних обставин, то сам директор не міг самостійно себе звільнити.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, не вирішення засновниками (єдиними учасником) ТОВ «САН-ЛІНК» питання щодо звільнення позивачки є прямим порушенням гарантованого їй Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, хоча ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).
Уповноважений на звільнення директора орган проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов'язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності Товариства, відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «САН-ЛІНК» та, відповідно, прийняття рішення Загальними зборами учасників Товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту його порушеного права - визнання припиненими трудових відносин з відповідачем є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати припиненими відносини з управління та трудові відносини між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «САН-ЛІНК» (код ЄДРПОУ 40148102) з дати винесення рішення суду по даній справі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ЛІНК» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67, прим. 7; код ЄДРПОУ 40148102) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко